Прибутки (збитки) від торговельних операцій — результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів, у тому числі за операціями з цінними паперами, іноземною валютою та банківськими металами. Банк визнає прибутки та збитки:

1) від реалізації фінансових інвестицій;

2) від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;

3) від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті та банківських металах у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют (банківських металів).

Витрати на формування резервів для покриття збитків від активних операцій — це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів. Це резерви під знецінення цінних паперів, на покриття можливих втрат від кредитних операцій з покриття збитків за сумнівною дебіторською заборгованістю, а також резервів під заборгованість за нарахованими доходами. Особливість цієї групи витрат полягає у тому, що це — негрошові витрати, а суми сформованих резервів відображають оцінку якості активів з боку керівництва банку.

Доходи від повернення раніше списаних активів — кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана банком безнадійною щодо отримання.

Інші операційні доходи і витрати — доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:

а) доходи (витрати) від оперативного лізингу;

б) доходи (витрати) від наданих (отриманих) консультаційних послуг фінансового характеру;

в) дивідендні доходи;

г) витрати на інкасацію;

ґ) штрафи, пені, отримані (сплачені) за банківськими операціями.

Загальні адміністративні витрати — операційні витрати, пов'язані зі забезпеченням діяльності банківської установи. До них належать:—

витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання тощо);—

амортизація необлікових активів;—

витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування);—

інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо);—

гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо);—

витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо);—

сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток, та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління банком.

Податок на прибуток — операційні витрати банку, пов'язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.

Суму прибутку від операцій розраховують як різницю між операційними доходами за вирахуванням операційних витрат.

До окремої групи відносять непередбачені доходи і витрати. Вони мають випадковий, разовий характер і тому справляють особливий вплив на фінансовий результат, одержаний банком. Вони є результатом надзвичайних подій, які можуть істотно вплинути на дохід банку, але не стосуються звичайної його діяльності. До непередбачених належать доходи (витрати), поява яких пов'язана зі змінами податкового законодавства, правил бухгалтерського обліку, збитками від стихійного лиха тощо. Непередбачені доходи і витрати не повторюються по суті.

За результатами інвестиційної діяльності банк визнає:

1) доходи (витрати) за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;

2) доходи (витрати) за операціями зі збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;

3) доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.

За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, банк визнає:

1) доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;

2) доходи (витрати) за субординованим боргом;

3) дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;

4) доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.

Визнані банком доходи і витрати групуються за їх характером за відповідними статтями у фінансовій звітності "Звіт про фінансові результати". Статті доходів і витрат не згортаються.

Розрахунок прибутку до оподаткування проводиться з урахуванням витрат за сумнівними та безнадійними боргами.

Суму прибутку банку до оподаткування, а також чистого прибутку (збитку) банку розраховують так:

Чистий прибуток банку, який утворюється після сплати податку на прибуток, розподіляється за напрямами, затвердженими зборами акціонерів, наприклад, на виплату дивідендів акціонерам або на капіталізацію дивідендів, на формування загальних резервів і резервних фондів тощо.

Сума чистого прибутку, що залишається для розвитку банківської діяльності, називається нерозподіленим прибутком.

Основні показники ефективності діяльності банку

Прибутковість банку — це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів банку покриваються всі його операційні витрати, формується прибуток, обсяг якого визначає рівень дивідендів, зростання капіталу, розвиток пасивних та активних операцій.

Прибутковість банку залежить, насамперед, від оптимальної структури його балансу (активи і пасиви) та від цілеспрямованої роботи банківського персоналу. Важливими умовами забезпечення прибутковості банку є оптимізація структури доходів і витрат, визначення мінімально допустимої процентної маржі, виявлення тенденцій дохідності кредитних операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтованого рівня процентів за активними та пасивними операціями. Дохідність банківської діяльності залежить також від підтримки ліквідності, управління банківським ризиком та його мінімізації.

Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою таких показників (рис. 15.7):

Рис. 15.7. Основні показники прибутковості діяльності банку

Аналіз показників прибутковості банку здійснюють порівняно з планом і в динаміці. Вплив факторів на зміну цих показників розраховують за допомогою способу ланцюгових підстановок.

Двома найважливішими показниками прибутковості банку е показники:

1) ROA — прибутковість активів банку;

2) ROE — прибутковість акціонерного капіталу банку.

Прибутковість активів банку розраховують за такими двома показниками:

ROA 1 = .

Цей показник може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку. Але у зв'язку з тим, що не всі активи дають дохід, деякі банки в процесі аналізу прибутковості своєї діяльності деталізують показник процентної прибутковості активів, для розрахунку якого беруться робочі активи:

ROA 2 = .

Зіставлення показників ROA 1 та ROA 2 дає можливість виявити невикористані резерви підвищення прибутковості активів за рахунок поліпшення їх структури, ефективнішого використання, дає уявлення про можливості зростання рентабельності завдяки скороченню активів, які не приносять доходу. Передусім, це стосується іммобілізованих власних коштів. Абсолютна рівність між цими показниками неможлива. Адже банки повинні створювати обов'язкові резерви, тобто зберігати частину залучених коштів у найбільш ліквідний формі, яка не дає доходу.

На практиці вважається, якщо показник прибутковості активів перевищує 1 %, то банк працює рентабельно.

Прибутковість акціонерного капіталу розраховують за такими двома показниками:

ROE l = .

Оптимальне значення цього показника — не менше 15 %.

Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта дає змогу прогнозувати, наскільки зміниться рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, потрібно зіставити зростання прибутку та власного капіталу.

На практиці деякі банки (а особливо — їх акціонери) цей показник прибутковості деталізують за допомогою коефіцієнта віддачі статутного капіталу:

ROE 2= 

Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків певного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного та вигідного розміщення своїх коштів.

Для оцінки ефективності видатків банку використовують показник рівня їх прибутковості (RВ), який розраховують за такою формулою:

RB = 

До показників ефективності діяльності банку, крім показників прибутковості банку, відносять ще такі групи (табл. 15.3):—

ефективності діяльності банку;—

ефективності діяльності працівників банку.

Таблиця 15.3. Основні коефіцієнти та показники діяльності банку

Коефіцієнт | Процент (оптимальні значення)

Дохід на активи | 1,00

Дохід на капітал | 15,00

Чистий спред | 1,25

Чиста процентна маржа | 4,50

Дохід від плати за послугами | 1,00

Чиста операційна маржа | 6,50

Управлінські витрати (% загальних активів)—

Витрати на персонал | 2,00

Інші операційні витрати | 1,50

Загальні операційні витрати | 3,50

Витрати на забезпечення під збитки за позиками | 0,50

Чистий дохід до оподаткування | 2,00

Ефективність операційної діяльності банку можна оцінити за допомогою показника чистого спреду.

Аналіз чистого спреду пов'язаний із процентною політикою банку, яка відображається у динаміці процентних ставок за активними й пасивними операціями. Мінімізувати процентний ризик дає змогу узгоджена процентна політика за кредитними та депозитними операціями. Ступінь такої узгодженості характеризує чистий спред, який розраховують таким чином:

Чистий спред (%) = 

Іншими словами, чистий спред — це різниця між процентними — отриманими та сплаченими — ставками. За його допомогою визначають необхідну мінімальну різницю між ставками за активними й пасивними операціями, яка дає змогу банку мінімізувати витрати, але не принесе прибутку (мінімальне значення показника 0). Оптимальне значення чистого спреду — не менше 1,25 %.

Чиста процентна маржа слугує для покриття витрат банку і ризику, у тому числі інфляційного, створення прибутку, покриття договірних угод. Розраховують її значення за формулою:

Чиста процентна маржа (%) = 

Цей коефіцієнт допомагає з'ясувати, чи може банк забезпечити прибуток у вигляді доходу від процентної різниці як процент до середніх активів. Оптимальним значенням цього показника є 4,5 %.

До інших показників ефективності відносять ще:

1.

Цей коефіцієнт висвітлює ступінь залежності банку від непроцентних доходів. Його зростання може свідчити про рівень диверсифікації у платні фінансові послуги чи прагнення одержати спекулятивний прибуток, аби замаскувати недостатність основного банківського процентного доходу.

2.

3. Чисту операційну чи посередницьку маржу (%)=

Обіговість активів є основним показником ділової активності банку. Чим швидше обертаються активи, тим більше прибутку отримає банк, а, відповідно, й ефективніше він працює. Розрахунок коефіцієнта обіговості активів (N) здійснюють за такою формулою:

Збільшення