Факторингові операції можуть здійснюватися за двома напрямками: без фінансування, з фінансуванням (рис. 3.25).

Рис. 3.25. Зміст факторингових операцій

У першому випадку клієнт факторингового відділу, відвантаживши продукцію, виставляє рахунки покупцеві через компанію, завдання якої полягає в отриманні на користь клієнта платежу В строки відповідно до укладеного договору (від 30 до 120 днів).

На умовах інкасування рахунків із фінансуванням факторинговий відділ купує рахунки-фактури у клієнта на умовах негайної оплати 80-90% вартості відвантажених товарів, тобто авансує оборотний капітал свого клієнта (дисконтування рахунків-фактур). Резервні 10-20% вартості відвантажених товарів клієнту не виплачуються, а зараховуються на окремий рахунок на випадок вимог покупця щодо якості продукції, її ціни і таке ін.

Факторинг з фінансуванням може бути двох типів:

1-й тип — відкритий факторинг — це форма факторингової послуги, при проведенні якої Покупця повідомляють, що постачальник передає факторинговому відділу рахунки-фактури;

2-й тип — закритий факторинг (конфіденційний) — операція, при якій покупця не повідомляють про здійснення факторингового механізму постачальником.

В цьому разі покупець веде розрахунки з постачальником, який після отримання платежу повинен перерахувати відповідну його частину факторинговому відділу для погашення кредиту.

Основна мета факторингового обслуговування — інкасування дебіторських рахунків своїх клієнтів і одержання призначення на їх користь платежів. Факторні операції є купівлею права на стягнення боргу. Це не просто одна з форм фінансування. Банк купує у свого клієнта рахунки, як правило, без права зворотної вимоги з нього і, крім надання Йому грошових коштів пропонує ряд послуг до остаточного погашення рахунків. У цей перелік входять:*

вивчення кредитоспроможності;*

ведення конторських книг, інкасація;*

взяття на себе ризику.

Банк оцінює кредитоспроможність наявних і можливих боржників клієнта і заздалегідь встановлює граничний розмір авансу. Дебітори отримують вказівку здійснювати платежі безпосередньо в банку, який одержує копії р ахунків-фактур. Сума, яку клієнт отримує в рахунок некасових боргів, звичайно становить 80-90% від вартості рахунків фактур, за мінусом дисконту і комісійних банку, а 10-20% необхідні на випадок ризикових ситуацій. Комісія банку звичайно дорівнює 1-2% від загальної вартості придбаних рахунків і залежить від торгового обороту клієнта, ступеня ризику і обсягу необхідної конторської роботи. Ряд банків надає і більш широкий спектр послуг, супутніх факторингу: веде повний бухгалтерський облік дебіторської заборгованості; консультує з питань організації розрахунків, укладання господарських угод, своєчасного одержання платежів і т. д.; інформує про ринки збуту, ціни на товари, платоспроможність майбутніх покупців; надає страхові, рекламні та інші послуги.

До групи відсотково-комісійних банківських продуктів слід віднести і форфейтингові послуги. В останні роки В Україні потроху почали розвиватися форфейтингові послуги, тобто купівля боргу, вираженого в оборотному документі у кредитора на безоборотній основі, коли форфейтер (покупець боргу) бере на себе обов'язок про відмову від звернення регресивної вимоги до кредиторів при неможливості одержання задоволення своїх вимог у боржника. Купівля оборотного зобов'язання відбувається, звісно, з дисконтом. Механізм фортейнингу застосовується у фінансових угодах з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань та експортних угодах для сприяння надходженню грошей експортеру, який надав кредит іноземному покупцеві. Безперечно, оборотними документами в процесі форфейтингу виступають векселі (прості та перевідні), а також зобов'язання в формі акредитиву, хоч і дуже рідко, бо у випадку з акредитивом необхідно попередньо та детально узгодити всі умови угоди, що призводить до збільшення строків усієї процедури. Між тим форфейтинговий ринок передбачає високу швидкість укладання угод і спрощеність документообміну.

Витратами імпортера, який бере участь в форфейтинговій послузі є комісійні на користь гаранта. Звичайно комісія — це певний відсоток від номінальної вартості гарантованих або авансованих векселів, що є об'єктом переговорів між імпортером і гарантом. Витрати експортера по організації форфейтингового фінансування складаються з: ставки дисконту, комісії за опціон і комісії за зобов'язання. Ставка дисконту базується на відсотковій ставці за кредит, що наданий на термін, який дорівнює середньому строку дисконтованих векселів.

Існують різні формули розрахунку дисконту, одна з них враховує дисконтуючий фактор Z, можна визначити наступним чином:

Потім форфейтеру необхідно визначити розмір премій, які стягуються понад суми дисконту. Рівень премій відображає ступінь ризиків, яким піддасться форфейтер. Частіше за все вони пов'язані з політичними труднощами або проблемами трансферу, значно менше з неспроможністю гаранта, оскільки гарантію зазвичай беруть у першокласного гаранта.

Наступний компонент премії пов'язаний із тим, що форфейтингове фінансування надається за фіксованою відсотковою ставкою. І хоча форфейтер може погодити строки отриманих і наданих позичок, відсотковий ризик залишається (завжди існує реальна можливість того, що фінансування по вигідній ставці може виявитися недоступним).

Якщо векселі виражені у валюті, яка мало поширена на ринку, в такому випадку премія може включати ще один компонент, а саме: комісійні, які пов'язані з проведенням форфейтером операцій валютного свопа. Ще однією складовою премії є кошти, які забезпечують форфейтеру покриття його управлінських витрат на організацію угоди (звичайно, 0,5% від ставки дисконту). Розмір премії буде вище, якщо форфейтер і експортер домовляться про купівлю векселів через певний проміжок часу (наприклад, через один місяць і більше).

Форфейтинговий ринок залишається невеликою частиною ринку середньострокових фінансових ресурсів, бо банкам важко узгодити дати погашення форфейтованих активів із датами погашення власних позичок. Таким чином, залишається досить високий ризик у випадку зміни відсоткових ставок, що істотно стримує активність учасників даного ринку. До того ж потрібна спеціальна техніка, а також масштабні дослідження ринку і певні зусилля по його формуванню. ;

Більшість фортейнингових операцій здійснюється банками, і кредитний аналіз є обов'язковим етапом підготовки угоди. Існує мінімум чотири види ризику, які повинні бути проаналізовані фор-тейнером: ризик гаранта, ризик покупця, ризик імпортера" ризик країни. Крім того, фортейнер повинен зібрати наступну інформацію: яка кредитоспроможність гаранта, чи згодом можливо буде продати папери за прийнятну ціну, чи є якісь сумніви в кредитоспроможності і компетентності експортера або імпортера і чи є можливість купівлі даного боргу з урахуванням наявних у портфелі форфейтера цінних паперів.

Банку часник форфейтингової угоди може грати роль форфейтера або посередника — гаранта чи аваліста. Послуги, які він при цьому надає клієнтам, можна охарактеризувати як:*

укладання і юридичний супровід угоди форфейтингу;*

надання банківських гарантій по форфейтингових паперах;*

аваль векселів;*

перевірку стороннього авалю та гарантії;*

сприяння об'єднанню покупців-форфейтерів у синдикати — підбір зацікавлених у купівлі паперів;*

розрахування можливих ризиків форфейтера і надання рекомендацій щодо запобігання виникненню непередбачених зобов'язань (наприклад, при застосуванні плаваючої відсоткової ставки у фінансуванні);*

надання в тимчасове користування на час проведення форфейтингової операції спеціальної техніки за обумовлену договором плату або проведення такої операції технічними засобами банку із залученням його фахівців;*

проведення попередніх переговорів із учасниками угоди щодо необхідності гарантії чи авалю, розміру дисконту і визначення фінансової ціни контракту;*

регулярний аналіз результатів форфейтингових операцій із точки зору прибутковості, очікуваних доходів або збитків, допущених помилок.

Форфейтингові послуги є дуже перспективними для банку, це дозволяє залучати для облуговування солідні фірми-експортери, які потребують фортейнування через слабко розвинене державне кредитування експорту і отримувати чималі доходи від надання гарантій по форфейтингових паперах та авалю векселів. Банк має змогу отримати більш високу маржу, ніж при операціях кредитування, а також у разі необхідності легко реалізувати куплені активи на вторинному ринку. Фофтейтингові угоди для банку є більш вигідними, ніж лізингові та факторингові в тому розумінні, що їхнє оформлення значно набагато простіше, вони мають коротший термін. Але на відмінність від факторингу при форфейтингу банк купує векселі на всю суму і на повний термін, беручи на себе всі комерційні ризики без права регресу.

Проте, незважаючи на привабливість факторингу і форфейтингу як перспективних форм фінансування господарських угод, в Україні вони ще не встигли широко розповсюдитися.

Відсотково-комісійні банківські продукти, до яких стосовно запропонованої класифікації відносяться розрахунково-касове обслуговування клієнтів, послуги системи "Банк-Кліент", "Телебан-кинг", "Вестерн Юніон"", операції з пластиковими картками і чеками, лізингові, факторингові та форфейтингові операції приносять суттєвий дохід комерційним банкам України (до 22%) у вигляді як відсотків, так і комісії.

Українські комерційні банки останнім часом, беручи до уваги досвід західних банків, почали разом із традиційними (розрахунково-касове обслуговування) застосовувати і нові банківські продукт: такі як "Вестерн Юніон", "Телебанкинг", "Банк-Клієнт", які с доходними. Проте, на жаль, ці нові банківські продукти використовуються не в повному обсязі, що обумовлено як кризовими процесами в економіці, так і незавершеністю процесу реформування банківської системи України. Лізингові, факторингові та фортейтингові операції ще не зайняли того місця в діяльності українських комерційних банків, як це практично роблять західні банки. Проте активне здійснення цих операцій піде на користь як