БАНКІВСЬКИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

План

1. Основи менеджменту в банку

2. Функції та елементи фінансового менеджменту в банку

3. Методи управління активами та пасивами банку

4. Управління банківськими ризиками

Основи менеджменту в банку

Розглядаючи суть поняття "банківський менеджмент", важливо уточнити деякі положення, що входять до його складу.

Банківський менеджмент як самостійний вид банківської діяльності передбачає, що менеджер є незалежний від власності на капітал банку, в якому він працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Робота менеджера — це продуктивна робота, що виникає в умовах комбінування високотехнологічного банківського процесу з високим рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв'язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку загалом, філії або відділення.

Зростання вимог до менеджменту зумовлене збільшенням розмірів банків, складністю банківських технологій, необхідністю професійного володіння управлінськими навиками. У сучасних умовах усі рішення щодо фінансових, організаційних та економічних питань готують і приймають професіонали у сфері організації управління, які здійснюють також нагляд і контроль за виконанням прийнятих рішень.

З точки зору банківського менеджменту під банківською діяльністю мається на увазі діяльність банку з метою одержання прибутку. Зміст банківської діяльності зводиться до забезпечення банківського процесу всіма необхідними ресурсами та організації технологічного циклу загалом, як-от: розробки й удосконалення банківських технологій, забезпечення необхідного рівня банківських продуктів і послуг" виконання всіх видів банківських операцій, матеріально-технічного оснащення для здійснення банківської діяльності, забезпечення персоналом, підтримання ліквідності та прибутковості банку.

Нині банківська сфера потребує такого стилю роботи, в основі якого постійний пошук нових можливостей, уміння залучати й використовувати для вирішення поставлених завдань ресурси з найрізноманітніших джерел, домагаючись підвищення ефективності та одержання максимально можливого результату за мінімальних витрат.

Основним завданням менеджменту є визначення мети діяльності банку на найближчу і віддалену перспективи з урахуванням оцінки потенційних можливостей банку та забезпечення їх відповідними ресурсами.

Розрізняють завальні та специфічні цілі діяльності банку. Загальні, або стратегічні, цілі відображають концепцію розвитку банку загалом, специфічні розробляються в рамках загальних цілей з основних видів банківської діяльності.

Раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів передбачає досягнення цілей за мінімуму витрат і максимуму ефективності, що здійснюється в процесі управління, за умови, що група співробітників спрямовує свої зусилля на досягнення загальних цілей на підставі відповідної мотивації їхньої праці.

Банківський менеджмент має власний економічний механізм. Його механізм охоплює такі елементи:—

внутрішньобанківське управління;—

управління банківськими операціями.

Використання механізму банківського менеджменту спрямоване на реалізацію соціально-економічних, технологічних, організаційно-правових завдань, що виникають у процесі банківської діяльності. Механізм менеджменту об'єктивно обумовлений здійсненням банківської діяльності в ринкових умовах, коли результати управлінської та господарської діяльності одержують оцінку на ринку в процесі обміну.

Кінцева мета банківського менеджменту — забезпечення прибутковості діяльності банку шляхом раціональної організації операційного процесу, розвитку техніко-технологічної бази, ефективного використання кадрового потенціалу при одночасному підвищенні кваліфікації тощо.

Менеджмент покликаний створювати умови для успішного функціонування банку, виходячи з того, що прибуток — це не причина існування банку, а результат його діяльності. Прибуток створює гарантії для подальшого функціонування банку, оскільки лише прибуток та його накопичення у вигляді різноманітних фондів дає змогу обмежувати і переборювати ризики, пов'язані з функціонуванням банку.

Ситуація на ринку постійно змінюється, відбуваються зміни становища конкурентів на ринку, умов і форм фінансування, стану кон'юнктури ринків, умов міжнародних економічних відносин, що зумовлює наявність ризику. За таких умов метою банківського менеджменту е постійне подолання ризику. Для цього необхідні певні резервні кошти і вміння менеджерів швидко реагувати та адаптуватися до умов, що змінюються.

Банк має специфічний характер діяльності, виступає як грошово-кредитна установа, тому його структура відповідає завданням здійснення цієї діяльності.

Банки, зазвичай, організовані за функціональною ознакою, тобто їх структура прив'язана до тієї конкретної діяльності, якою вони займаються. Оскільки банк є великим кредитним інститутом, до його структури входять кредитні підрозділи, з огляду на те, що банк одночасно проводить розрахунки, в його структурі вирізняють відділи або управління, які організують розрахункові операції. Оскільки банк приймає і видає готівку, в його структурі повинна бути каса. Отже, ті функції та операції, які виконує банк, неминуче зумовлюють особливості побудови його структури, привносять до неї такі підрозділи, які не трапляються ні у виробничого, ні у торговельного підприємства.

До принципів організації банку належить не тільки функціональний принцип. Банкам властивий принцип відповідності задекларованій місії та меті. Як відомо, метою банку є одержання прибутку. Це означає, що банк повинен мати структури, що заробляють гроші (шукають покупців банківського продукту, продають його за ціною, вищою від власних витрат). Для управління прибутком створюються відділи, які планують доходи і видатки, складають бюджет загалом за банком та його підрозділами, забезпечують економію витрат.

Серед принципів організації банку можна виокремити принцип ієрархи владних повноважень його окремих підрозділів. Існують два ешелони управління: вища ланка та інші підрозділи банку.

До вищої ланки належать: Рада банку, Правління банку, ревізійна комісія, різного роду комітети, що об'єднують найбільш кваліфіковану частину банківського персоналу та вирішують найбільш принципові питання банківської системи.

До другого ешелону в системі підпорядкування підрозділів банку належить решта управлінь (відділів), зайнятих обслуговуванням клієнтів, виконанням інших банківських технологій.

Не менш важливим принципом організаційної структури в банку є забезпечення спільних та координованих дій, оскільки структура означає набір елементів та їх взаємодію. Якщо та чи інша установа має статус банку, то вона неминуче повинна мати у своєму складі такі підрозділи, які, з одного боку, ніби зсередини забезпечують виконання належних їм операцій, а з іншого — забезпечують відповідність її діяльності умовам зовнішнього середовища. Якщо, приміром, банк видає кредити, то це означає, що поряд із кредитними підрозділами як допоміжні мають функціонувати відділи (групи) з питань обліку, видачі та погашення позичок, юридичні служби, які забезпечують відповідність системи кредитування чинним законодавчим нормам, спеціальні групи співробітників з перевірки кредитоспроможності клієнтів, якості застави і гарантій. Деякі банки з метою реалізації цього принципу створюють спеціальний адміністративний комітет, який забезпечує координацію і взаємодію різних підрозділів банку.

У принципах організації банку вирізняється також принцип раціоналізації управління. Відповідно до нього робота банку має бути організована таким чином, щоб забезпечити розвиток банку шляхом упровадження нових послуг, скорочення витрат, підвищення продуктивності праці, дослідження ринку тощо. Деякі банки створюють спеціальні підрозділи, організовують роботу експертної ради, яка складається з представників різноманітних галузей знань, — відомих економістів, юристів, учених. Завданням такої ради є консультування з найважливіших питань розвитку економіки, політики країни і банку, сприяння розробці концепції його розвитку, підготовка від імені банку різноманітних іміджевих заходів, допомога в організації підвищення кваліфікації персоналу тощо.

З позиції організації банку важливого значення набуває забезпечення цілісності та відповідності умовам зовнішнього середовища. Це означає, що в рамках єдиної стратегії розвитку, прийнятої банком, між його підрозділами встановлюється тісна взаємодія, кожен підрозділ удосконалює свою діяльність відповідно до зміни умов зовнішнього середовища.

Система організації банку має відповідати також принципу забезпечення контролю. Обов'язковим елементом при цьому є внутрішній і зовнішній аудит. Підрозділи внутрішнього та зовнішнього аудиту покликані контролювати законність операцій, що виконуються, їх відповідність нормам та інструкціям Національного банку України. Аудиторські перевірки організовуються як у межах головного банку, так і у його філіях (внутрішній аудит). Зовнішній аудит забезпечується спеціальними аудиторськими фірмами, які мають ліцензію на перевірку діяльності банків.

Внутрішня упорядкованість, погоджені дії внутрішніх підрозділів забезпечуються також за допомогою певної регламентації діяльності в банківській установі. З цією метою банки розробляють статути, положення про окремі відділи і служби, технологічні карти операцій, кваліфікаційні характеристики, посадові інструкції. Кожний співробітник банку повинен знати свої посадові обов'язки, мати певні знання і вміння, виконувати правила, відображені в цих та інших нормативних документах.

Важливе значення має забезпечення банку оперативною і достатньою інформацією, новими методами її опрацювання, щоб своєчасно вживати необхідних організаційних та економічних заходів щодо забезпечення стабільності, надійності кредитної установи. Інформаційне забезпечення, будучи системним елементом банківської інфраструктури, в організаційному відношенні реалізується шляхом створення в банку особливих підрозділів, що займаються збиранням і опрацюванням відповідної інформації.

Отже, основні принципи організаційного процесу діяльності банку такі:—

функціональна побудова;—

відповідність меті банку;—

ієрархія владних повноважень та рівнів організації;—

спільні й координовані дії;—

раціоналізація управління;—

цілісність та відповідність умовам зовнішнього середовища;—

забезпечення контролю;—

регламентація діяльності персоналу;—

забезпечення операційною і достатньою інформацією.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.

Водночас банківська структура не може бути застиглою, навпаки, вона мусить видозмінюватися, бути динамічною, пристосовуватися до стратегії розвитку банку, зміни поточних завдань, нових напрямів діяльності банку тощо.

Загалом на структуру банку впливає декілька чинників, серед яких — розмір банку та чисельність його персоналу. Великий банк об'єднує значну кількість працівників, що забезпечують діяльність досить великої кількості відділів та управлінь. У