Основним методом зниження ризиковості інвестиційного портфеля банку єдиверсифікація вкладень, тобто розподіл коштів між різними видами цінних паперів (акціями, облігаціями різних емітентів з різними строками погашення).

Ризик ліквідності комерційного банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо здатності банку забезпечити своєчасне виконання зобов'язань перед клієнтами шляхом перетворення активів на кошти.

Цей ризик є похідним від ризиків щодо активних та пасивних операцій банку.

Основним методом зниження ризику ліквідності банку є збалансування активів та пасивів банку. Характер активних статей комерційного банку, їх строковість мають відповідати характеру та строковості пасивних статей.

Ризик капітальної стійкості банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо того, що втрати перевищать резерви на їх покриття.

Цей ризик є похідним від ризиків щодо активних операцій комерційного банку.

Ризик неплатоспроможності (банкрутства) банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо того, що банк виявиться неспроможним відповідати за своїми зобов'язаннями.

Це ризик того, що банк виявиться одночасно неліквідним, збитковим і з від'ємним капіталом. Ризик неплатоспроможності (банкрутства) банку є похідним від усіх розглянутих вище фінансових ризиків.

Важливе місце у діяльності банку займають функціональні ризики.

Стратегічний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості неправильного формування цілей банку, ресурсного забезпечення їх реалізації і неправильного підходу до управління ризиком у банківській діяльності загалом.

Технологічний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення втрат через витрати на усунення поломок та несправностей у роботі банківського обладнання.

Операційний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості понесення втрат через шахрайство або неуважність службовців банку.

Ризик неефективності банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості невідповідності між витратами банку (накладними) на здійснення своїх операцій та їхньою прибутковістю.

Ризик впровадження банком нових продуктів і технологій — це міра (ступінь) невизначеності щодо досягнення запланованої окупності нових банківських продуктів, послуг, операцій, підрозділів або технологій.

Функціональні ризики банку складніше ідентифікувати й оцінити порівняно з фінансовими ризиками. Для їх оцінки використовують в основному експертні методи.

Що стосується методів зниження функціональних ризиків банку, то основним серед них є розвиток внутрішнього аудиту, вдосконалення документообігу, розробка внутрішніх методик і техніко-економічного обґрунтування окремих операцій, а також продумане ресурсне (фінансове, матеріально-технічне, кадрове) забезпечення своїх операцій.

До групи інших зовнішніх ризиків банку належать ті нефінансові ризики, які, на відміну від функціональних, є зовнішніми відносно банку.

Репутаційний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості втрат банком довіри до себе з боку клієнтів унаслідок виникнення випадків невиконання банком своїх зобов'язань, поширення чуток про участь банку в різноманітних аферах тощо. Значення цього ризику не варто применшувати, адже, як свідчить практика банківської діяльності, його наслідки можуть бути навіть важчими, аніж від фінансових ризиків.

Політичний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо того, що політична ситуація в державі негативно вплине на діяльність банку. Цей ризик пов'язаний з ускладненням політичної ситуації в Україні, до чого може виявитись причетним колишнє або нинішнє керівництво банку.

Соціально-економічний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості погіршення економічної ситуації в державі, падіння життєвого рівня населення, що може негативно відобразитися на діяльності банку.

Форс-мажорний ризик банку — це міра (ступінь) невизначеності щодо можливості виникнення стихійних лих, катастроф, які можуть призвести до фінансових втрат банку.

Список рекомендованої літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XIV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

3. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1995. — 382 с.

4. Бор М. З., Пятенко В. В. Менеджмент банков: организация, стратегия, планирование. — М.: ДИС, 1997. — 288 с.

5. Епіфанов А. О., Маслак Н. Г., Сало І. В. Операції комерційних банків: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 523 с.

6. Заруба О. Д. Фінансовий менеджмент у банках: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання"; КОО, 1997. — 172 с.

7. Капран В. 7., Кривченко М, С, Коваленко О. К. та ін. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 208 с.

8. Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для ВНЗ. — К.: Основи, 1999. — 671 с.

9. Примастка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2004. — 468 с.

10. Прокопенко 7. Ф., Гопін В. І., Соляр В. В. та ін. Основи банківської справи: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 410 с

11. Рауз Питер С. Банковский менеджмент: Пер. со 2-го англ. изд. — М.: Дело, 1997. — 768 с.

12. Романова М. /., Устюгова М. В. Основи банківської справи: Навч. посіб. — К.: Центр навчальної літератури, 2007. — 168 с.

13. Сало I. В., Криклій О. А. Фінансовий менеджмент банку: Навч. посіб. — Суми: Університетська книга, 2007. — 314 с.

14. Снігурська Л. 77. Банківські операції і послуги: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2006. — 456 с.

15. Тиркало Р. ЯГ., Щибоволок 3.7. Фінансовий аналіз комерційного банку: основи теорії. Експрес-діагностика, рейтинг: Навч. посіб. — К.: Слобожанщина, 1999. — 286 с.