ІІ група — виробничі функції банківського маркетингу, що пов'язані з організацією надання банківських продуктів, впровадженням нових технологій у банківській діяльності, забезпечення якості та конкурентоспроможності банківських продуктів. Із виробничою функцією банківського маркетингу пов'язаний принцип спрямованості на досягнення кінцевих результатів, а також принцип концентрації зусиль на задоволенні потреб споживача.

Виробничі функції маркетингової діяльності в банках полягають: у наданні і виробництві банківських продуктів. За умови, що банки не прагнуть виробити (надати) всі банківські продукти (послуги) та задовольнити потреби всіх потенційних клієнтів, виробнича функція маркетингу застосовується і на так званому "ринку, який обслуговується". Межі цього ринку визначаються маркетинговою службою за такими факторами: географічними; клієнтурними; видами продуктів, що надаються.

Процес поділу ринку на частини, тобто сегментування, може проходити за напрямами: 1) сегментування за групами споживачів; 2) сегментування за характером пропонованих послуг.

Згідно сегментування за групами споживачів розрізняють основні групи клієнтів:

- корпоративний ринок;

- роздрібний ринок; кредитно-фінансові інститути.

Кожен із перерахованих ринків також підлягає сегментуванню за певними критеріями або, як їх ще називають, сегментаційними змінними.

Такими сегментаційними змінними, що дають можливість поділити ринок на велику кількість досить вузьких сегментів, наприклад, корпоративний ринок, є:

- загальний обсяг фінансової діяльності;

- географічне розташування;

- особливості виробництва;

- структура дочірніх компаній;

- чисельність працюючих;

- рівень експортного продажу;

- кількість і розміщення зарубіжних офісів і філій;

- розмір обігових коштів;

- поточні зобов'язання;

- довгострокова і короткострокова заборгованість; .

погашені суми відсотків; прибутковість; відносини з конкурентами.

Усі перераховані сегментаційні змінні повинні використовуватися комплексно, оскільки вибір одного або навіть двох критеріїв для проведення сегментування не дає чіткої картини.

Основні сегментаційні змінні роздрібного ринку можна звести до чотирьох груп, а саме:*

географічні;*

психографічні;*

передбачені поведінкою користувача;*

демографічні.

Таким чином сегментування роздрібного ринку може здійснюватися з використанням різних комбінацій сегментаційних змінних. Вибір їх оптимальних поєднань —- трудомісткий процес. Тому на практиці банки користуються стандартним набором сегментів роздрібного ринку, а саме: дуже багаті клієнти; клієнти, котрі мають високий рівень доходів; спеціалісти; підприємці; робітники і службовці; студенти; молодь; громадяни літнього віку (пенсіонери); особи схильні до нагромадження.

Оскільки кредитно-фінансові інститути дуже специфічні, їх розглядають окремо від корпоративного ринку. При цьому особлива увага приділяється банкам-кореспондентам.

Кореспондентські відносини — це форма співробітництва між банками, за якою вони виконують доручення одне одного на взаємовигідних умовах. Особливий інтерес і необхідність співпраці з банками-кореспондентами виникає у разі збільшення експортно-імпортних операцій, що здійснюються клієнтами банку.

Крім того, маркетингова служба проводить позиціонування товару на ринку, що забезпечує товарові бажане місце на ринку й оцінку можливостей прибуткової реалізації товару.

У розробці (або трансформації) і впровадженні нових технологій виробнича функція маркетингу відіграє роль у пошуку, визначенні нового товару і попиту на нього, організації випробування його на групах споживачів, проведенні аналізу витрат, вивченні цін на цей вид продукції в конкурентів і вибір методів ціноутворення, визначенні остаточної ціни.

Практичний досвід формування та використання маркетингових стратегій у комерційній діяльності банків — країн СНД дає змогу зробити такі висновки:*

доцільно проводити стратегію банківського продукту в напрямку обраної цільової групи. Це — політика якості вищого рівня, яка найбільше відповідає ціннісним уявленням і купівельній спроможності клієнтів;*

необхідні однозначні рішення на користь певного сегмента ринку й енергійні кроки в інтересах конкретних цільових груп. Критерії можуть бути пов'язані з іміджем банку або принципами політики якості продуктів;*

потрібно сконцентруватися на основних сферах діяльності й надавати споживачам найширший асортимент послуг;*

ефективною буде пропозиція комплексного вирішення проблем для основного контингенту клієнтів. Це означає відмову від окремих елементів сервісу відповідно до побажань цільової групи клієнтури;*

слід намагатися підтримувати тісні, постійні зв'язки з клієнта* ми, що є важливим не тільки для створення іміджу банку, але і для розвитку інноваційних ідей.

Зазначимо, що більш суттєвого значення набуває комунікаційна політика (просування продукту) комерційного банку — системи засобів взаємодії банку з потенційними споживачами, спрямована на те, щоб спонукати їх отримувати в нього банківські продукти.

Розробка і реалізація стратегії банку за допомогою маркетингової комунікації показана на рис. 2.1.

Конкурентоспроможність у найширшому розумінні визначає можливість продажу продуктів банку на визначеному ринку. Розробляючи конкурентоспроможну продукцію, треба мати на увазі всі ринкові чинники, використовувати досягнення сучасного маркетингу щодо вивчення наявного та потенційного попиту.

Щодо забезпечення конкурентоспроможності своїх продуктів, то виробнича функція банку взаємозалежна від аналітичної та управлінської, бо:*

має інформацію для постійного аналізу стану споживання продукту, використання аналогів у конкурентів;*

разом із управлінською функцією сприяє утворенню "продуктових ланцюгів" для клієнтів, сума цих складових дає змогу виконати завдання контролю і впливу на поліпшення якості продукту за рахунок використання нових технологій, зниження рівня затрат.

ІІІ група — розподільно-збутові функції банківського маркетингу, пов'язані з розробкою та проведенням продуктової (товарної),

Рис. 2.1. Розробка і реалізація стратегії банку за допомогою маркетингової комунікації

цінової, збутової і комунікаційної політики банків. Ця функція пов'язана як із принципом спрямованості на досягнення кінцевих результатів, так і з принципом концентрації зусиль на задоволенні потреб споживача.

Товарна політика (планування банківського продукту) полягає у визначенні та зміні характеру асортименту послуг, що пропонують (асортиментна політика), а також їх обсягу (політика обсягу). В свою чергу, в асортиментній політиці розрізняють формування базового і поточного асортименту.

Рішення про структуру базового асортименту банк приймає вже на етапі його створення. Поточний асортимент підлягає по суті щоденним змінам, що не стосуються його базового напрямку. Такі перетворення поточного асортименту можна охарактеризувати як політику асортиментної гнучкості, засобами реалізації якої можуть бути розширення асортименту, завдяки введенню в нього нових видів банківських продуктів, звуженню асортименту через видалення з нього певних видів продуктів, зміну старих видів продуктів новими.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Академия рынка: маркетинг: Пер. с фр. / А. Дайан, Ф. Букерель, Р. Ланкар и др; науч. ред. А.Г. Худокормов. — М.: Экономика, 1993. — 572 с.

2. Алексеев І.В., Захарчук О.В., Рин Н.Н. Банківський маркетинг. — Львів: Львів, банк, коледж Нац. банку України, 1998. — 96 с.

3. Аналітична доповідь: Соціально-економічне становище і перспективи розвитку України. — К.: Український центр економічних і політичних досліджень, 1997. — 46 с.

4. Андреев А.А., Морозов А.Г., Равин Д.А. Пластиковые карточки в России. — М.: Банкцентр, 1995. — 256 с.

5. Андреев О.Д. Технология бизнеса: маркетинг. — М.: "Инфра-М-Норма", 1997. — 235 с.

6. Ансофф Й. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ.; науч. ред. и авт. предисл. Л.И. Евенко. — М.: Экономика, 1989. — 519 с.

7. Апикеев С.Н. Методика разработки плана маркетинга: Сер. "Практика маркетинга" (Изд. 2-е, дополнительное). — М.: ФОЛИУМ, "Информ-Студио", 1996. — 128 с.

8. Архипова Л.В., Сребник Б.В. Популярно о маркетинге. — М.: Профиздат, 1991. — 80 с. — (Б-ка профсоюзного активиста).

9. Ауриемма Майкл Дж., Коли Роберте Є. Индустрия банковских карточек: Пер. с англ. — М.: "Инфра-М-Норма", 1997. — 240 с.

10. Бабицкий А. Модель и проект рыночной экономики. — К.: "Знання", 1993. — 144 с.

11. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ.; под ред. М.Р. Ефимовой. — М.: Финстатинформ, 1993. —96 с.

12. Балабанов И. Т. Риск — менеджмент. — М.: Финансы и статистика, 1996. — 192 с.

13. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1995. — 382 с.

14. Банківська енциклопедія / За ред. A.M. Мороза. — К.: "Ель-тон", 1993. — 364 с.

15. Банківські операції / За ред. A.M. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384 с.