План рахунків забезпечує детальний та повний облік усіх банківських операцій, своєчасну обробку і накопичення детальної інформації, відображення правдивої та змістовної інформації для всіх користувачів. План рахунків є мультивалютним і передбачає наявність управлінського обліку. Логічно план

рахунків можна поділити на три частини – балансові рахунки, рахунки доходів та витрат і позабалансові рахунки. Всі рахунки в плані рахунків згруповані в дев'ять класів, балансові рахунки розміщені в 1 – 5-му класах, рахунки доходів і витрат – в 6-му та 7-му, позабалансові – в 9-му класі.

Структуру Плану рахунків відображає рис. 1.6.

Рис. 1.6. Структура Плану рахунків

Рахунки усіх трьох частин призначені для ведення фінансового обліку. На підставі балансових рахунків складається балансовий звіт комерційного банку, на підставі рахунків доходів і витрат – звіт про прибутки та збитки, на підставі позабалансових рахунків – звітність за позабалансовими рахунками.

8-й клас містить рахунки для ведення управлінського обліку. Вони використовуються для визначення собівартості банківських продуктів, а також дають змогу накопичити інформацію для прийняття тактичних і стратегічних рішень менеджерами та керівництвом банку.

План рахунків бухгалтерського обліку включає рахунки I, ІІ, III, IV порядку. Усі вони належать до синтетичних і відрізняються ступенем деталізації інформації:*

рахунки І порядку однозначні – класи;*

рахунки II порядку двозначні – розділи;*

рахунки III порядку тризначні – групи;*

рахунки IV порядку чотиризначні – рахунки.

Нумерація рахунків здійснюється додаванням одного знака (від 0 до 9) з правого боку відповідно до рахунків І, И, III порядку.

У 1-му класі обліковуються казначейські інструменти та міжбанківські операції комерційних банків.

До казначейських інструментів належать: готівкові кошти; монетарні дорогоцінні метали; цінні папери, що рефінансуються НБУ; кошти комерційних банків у НБУ; кошти НБУ в комерційному банку.

До міжбанківських операцій належать операції між комерційними банками: розрахунки, депозити та кредити.

У 2-му класі відображаються операції з усіма категоріями клієнтів, крім банків. Зокрема операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими депозитами.

У 3-му класі відображаються два різні типи операцій. До першого типу належать операції з цінними паперами (окрім цінних паперів, що рефінансуються НБУ). Операції з цінними паперами поділяються на три види: торгові операції з цінними паперами; інвестиційні операції з цінними паперами; операції з цінними паперами власної емісії.

До другого типу належать операції за іншими розрахунками. До їх складу відносять господарські операції комерційних банків: операції із запасами матеріальних цінностей; операції з обліку дебіторської та кредиторської заборгованості. До операцій за іншими розрахунками також належать: клірингові розрахунки, міжфілійні розрахунки між підрозділами одного банку, розрахунки з урегулювання валютної позиції банку.

Окремою позицією в цьому розділі обліковується субординований борг банку.

У 4-му класі зосереджені групи рахунків, які відображають інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, в основні засоби і нематеріальні активи та їх зношення.

У 5-му класі обліковується капітал банку. Він включає статутний капітал, загальні резерви банку, результати минулих років та звітного періодів і результат переоцінки.

У 6-му і 7-му класах відображені операції, пов'язані з формуванням доходів і витрат, що виникають під час діяльності комерційного банку. Усі доходи і витрати поділяються на процентні, комісійні та інші доходи або витрати. В окрему групу рахунків 7-го класу згруповані витрати з відрахування в резерви.

Рахунки 8-го класу призначені для відображення операцій управлінського обліку.

9-й клас призначений для відображення позабалансових операцій. Усі рахунки цього класу поділяються на групи: рахунки для обліку операцій, які несуть різні ризики для банку (зобов'язання та вимоги за всіма видами гарантій; рахунки для обліку документів, цінностей та розрахунків з приватизації; контррахунки, які використовуються для подвійного запису операцій за позабалансовими рахунками.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку

Бухгалтерський облік має забезпечувати реалізацію двох функцій, а саме запис інформації про операції, які виконуються банком, та запис детальної інформації про кожного контрагента і кожну операцію. Ця інформація систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Синтетичний облік дає змогу отримати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку.

Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи, що ідентифікують осіб, які брали участь у їх складанні.

До регістрів синтетичного обліку належать: оборотно-сальдовий баланс, касові журнали, книга реєстрації відкритих рахунків тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку (додатки № 3, 4, 5, 6).

Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків П, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку. Серед форм регістрів синтетичного обліку банки зобов'язані передбачати щоденний оборотно-сальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком IV порядку. Правильність складання щоденного балансу, оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом.

Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку, основним регістром якого є аналітичний (особовий) рахунок. Особові рахунки відкриваються за кожним балансовим і позабалансовим рахунком. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Особові рахунки мають такі обов'язкові реквізити:*

номер особового рахунку;*

дату здійснення попередньої операції;*

дату здійснення поточної операції;*

код банку, в якому відкрито рахунок;*

код валюти;*

суму вхідного залишку за рахунком;*

код банку-кореспондента;*

номер рахунку кореспондента;*

номер документа;*

суму операції;*

суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку;*

суму вихідного залишку.

Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках. Другий примірник особового рахунку є випискою з особового рахунку і призначений для видачі клієнту. Порядок та періодичність надання виписок обумовлюються договором про розрахунково-касове обслуговування.

Важливим елементом бухгалтерського контролю є перевірка відповідності оборотів та залишків за рахунками аналітичного обліку оборотам і залишкам за відповідними рахунками синтетичного обліку. У разі виявлення розбіжностей з'ясовуються їх причини та вживаються заходи, спрямовані на їх усунення.

У деяких випадках як регістри аналітичного обліку використовуються примірники документів. Наприклад, для обліку документів, неоплачених у строк у зв'язку з відсутністю коштів у банку, в картотеку до позабалансового рахунку розміщують перші примірники грошово-розрахункових документів, які чекають на сплату (платіжні доручення, вимоги-доручення тощо).

Порядок формування та характеристика параметрів аналітичного рахунку

Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів. Національним банком України розроблено "Правила ведення аналітичного обліку в банках України", відповідно до яких параметри аналітичного обліку поділяються на обов'язкові та необов'язкові (рис. 1.7).

Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять жорстко регламентовані, інші дев'ять банк визначає самостійно відповідно до встановлених параметрів аналітичного обліку. Номер рахунку не може містити менше ніж 5 знаків. Знаки набувають значень від 0 до 9. Модель формування номера аналітичного рахунку представлено на рис. 1.8.

Рис. 1.7. Параметри аналітичного обліку

Рис. 1.8. Модель формування номера аналітичного рахунку

Наприклад, номер аналітичного рахунку товариства "Промінь" може бути поданий у вигляді 2600 5 203420, де 2600 – номер балансового рахунку;

5 – ключовий розряд;

203420 – код контрагента у списку клієнтів банку.

У номер аналітичного рахунку включають лише частину параметрів з усієї сукупності, інші параметри зберігаються поза номером рахунку і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та складання звітності.

Бухгалтерський облік за принципом нарахування

Для підготовки фінансової звітності бухгалтерський облік має вестися за принципом нарахування, який передбачає, що всі завершені операції реєструються тоді, коли вони були здійснені, незалежно від часу отримання або сплати грошей.

І навпаки, ведення бухгалтерського обліку на касовій основі означає, що всі операції реєструються тільки тоді, коли відповідні гроші отримуються або сплачуються. Бухгалтерський облік на касовій основі не відповідає загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік, що ґрунтується на нарахуванні, вимагає застосування принципів реалізації та відповідності. Принцип реалізації означає, що доходи отримані в тому періоді, коли пов'язана з ними операція була здійснена, а не тоді, коли гроші фактично отримані.

Згідно з принципом відповідності всі витрати, здійснені у зв'язку з отриманням цих доходів, мають узгоджуватися з доходами цього періоду.

Метод нарахування дає змогу отримати фінансову звітність, яка відображає реальні результати фінансово-господарської діяльності, і правильно оцінити доходи і витрати у кожному звітному періоді.

Для отримання реальної фінансової звітності наприкінці кожного облікового періоду здійснюються коригуючі проводки для тих операцій, наслідки яких поширюються на два або більше періодів.

Коригувальні проводки здійснюються після звітного місяця, протягом перших днів наступного місяця, і відображаються у виписці з особового рахунку окремою групою.

Коригування проводиться шляхом використання балансових рахунків "Нарахованих доходів" та "Нарахованих витрат", які розміщені у групах, де обліковується даний актив або зобов'язання.

Приклад

Необхідно здійснити коригуючу проводку за нарахованими доходами за кредитом овернайт.

Здійснюється проводка:

Д-т 1528 Нараховані доходи за кредитами, які надані іншим банкам

К-т