Мета й завдання аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій

План

1. Завдання аудиту основних засобів та нематеріальних активів

2. Основні засоби

3. Завданні аудиту капітальних вкладень

4. Особливості нормативної бази аудиту необоротних активів

5. У бухгалтерському обліку

6. Економічний сенс і правила переоцінки основних засобів

Мета аудиту

Метою аудиту необоротних активів і капітальних інвестицій є об'єктивний збір і оцінка свідчень про економічні дії і події з необоротними засобами і капітальними інвестиціями з метою встановлення ступеня відповідності цих тверджень прийнятим нормам податкового і бухгалтерського обліку та надання результатів перевірки зацікавленим користувачам.

Аудит необоротних активів є невід'ємною частиною загального аудиту суб'єкта господарювання. Метою аудиторської перевірки основних засобів є підтвердження достовірності відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності:

¦ початкової вартості основних засобів;

¦ сум нарахованої амортизації необоротних активів;

¦ операцій, пов'язаних із рухом необоротних активів у періоді, що перевіряється;

¦ витрат на поліпшення основних засобів та ремонти;

¦ результатів переоцінки;

¦ капітальних інвестицій;

¦ нематеріальних активів;

¦ інших питань.

Завдання аудиту основних засобів та нематеріальних активів

У зв'язку зі значним обсягом інформації варто поділити завдання на три групи: завдання аудиту основних засобів; нематеріальних активів; капітальних інвестицій, — і перевірку проводити за цими напрямами.

Основні засоби

При проведенні аудиту основних засобів необхідно вивчити широке коло питань, ясі можна об'єднати в такі групи:

¦ перевірка того, що основні засоби та нематеріальні активи, відображені у звітності, належать підприємству;

¦ перевірка відповідності оцінки та класифікації основних засобів і нематеріальних активів чинним П(с)БО;

¦ перевірка відповідності нарахування та відображення зносу основних засобів та нематеріальних активів обраній обліковій політиці;

¦ перевірка достовірності відображення залишків основних засобів і нематеріальних активів у звітності підприємства;

¦ оцінка організації синтетичного й аналітичного обліку основних засобів у бухгалтерії підприємства і за матеріально відповідальними особами в місцях експлуатації основних засобів як власних (рахунок 10), так і орендованих, у порядку операційної (позабалансовий рахунок 01) і фінансової оренди у відповідності зі встановленими правилами;

¦ перевірка правильності щомісячного нарахування зносу (кредит рахунка 13) по власних і основних засобах, узятих у фінансову оренду, оскільки ці дані пов'язані з формуванням собівартості продукції (робіт, послуг) (дебет рахунків 23, 91, 92, 93 і т. ін.). мають вплив на фінансові результати підприємства (його балансовий прибуток чи збиток);

¦ перевірка дотримання підприємством податкового законодавства щодо операцій, пов'язаних із придбанням і вибуттям основних засобів, їх орендою у фізичних і юридичних осіб, із нарахуванням амортизації;

¦ перевірка й оцінка чинного на підприємстві порядку обліку затрат на поліпшення основних засобів та їх ремонти при підрядному і господарському способах виконання робіт, виходячи з прийнятої підприємством облікової політики;

¦ аналіз використання підприємством основних засобів за часом і потужністю з урахуванням специфіки виробничої діяльності підприємства, якщо це обумовлено укладеним з аудитором договором;

¦ перевірка результатів проведеної переоцінки основних засобів.

Ці питання вивчаються аудитором, дається їх оцінка в аналітичній частині аудиторського висновку, де викладаються пропозиції щодо усунення виявлених порушень і відхилень від встановлених правил обліку.

Завданні аудиту капітальних вкладень

До основних завдань, які вирішуються у межах аналізу й аудиту капітальних інвестицій, можна віднести такі:

¦ аналіз ефективності інвестиційних проектів;

¦ моніторинговий контроль критичних співвідношень обсягів виробництва і реалізації за проектом;

¦ оцінка забезпеченості проектів капітальних інвестицій джерелами фінансування;

¦ аналіз результатів обсягу капіталу, що інвестується, і віддачі від проектованих виробництв;

¦ підтвердження реальності наданих фінансових звітів

Особливості нормативної бази аудиту необоротних активів

На етапі підготовки до аудиту основних засобів, нематеріальних активів та капітальних вкладень необхідно досконало вивчити нормативну базу з питань відображення цих об'єктів у податковому і бухгалтерському обліку.

Із введенням П(с)БО 7 "Основні засоби" та П(с)БО 8 "Нематеріальні активи" відбулося різке розмежування бухгалтерського і податкового обліків. Тому суб'єктом господарювання треба вести окремо податковий облік основних засобів і нематеріальних активів, призначений для встановлення бази оподаткування прибутку, і бухгалтерський облік, метою якого є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про наявність, стан необоротних засобів та їх рух.

У податковому обліку, починаючи звітний рік, бухгалтери повинні з огляду на чинну нормативну базу з оподаткування і бухгалтерського обліку визначитися з початковими залишками та порядком нарахування амортизації.

Згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР. зі змінами і доповненнями) суб'єкти господарювання, які мають на своєму балансі основні фонди, на початку звітного року повинні:

1) визначити відповідно до пп. 8.3.2. Закону про оподаткування прибутку балансову вартість груп основних фондів станом на початок року з метою нарахування амортизації за І квартал поточного року;

2) нарахувати амортизацію за І квартал поточного року, виходячи з балансової вартості груп (для групи 1 — виходячи з балансової вартості об'єктів) і норм амортизації, передбачених п. 8.6. Закону про прибуток.

При перевірці правильності визначення балансової вартості основних засобів у податковому обліку необхідно пам'ятати, що з 1 січня 2004 року в разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів через загрозу чи неминучість їх заміни, зруйнування або ліквідації платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

¦ збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого суб'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

¦ не змінює балансової вартості груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп. Норми амортизації основних фондів, віднесених до груп 1, 2 і 3 у 2003 році, залишились ті ж, що й у 2002-му.

З 1 січня 2003 року основні фонди підлягають розподілу не на 3, а на 4 групи.

До нової, четвертої, групи віднесено електронно-обчислювальні машини та інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, інформаційні системи, телефони (у т. ч. мобільні), мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість "малоцінки", які раніше включалися до гр. 2 (пп. 8.2.2).

При здійсненні аудиту необоротних активів необхідно:

1) визначити суму "ремонтного ліміту" на поточний рік, яка згідно з пп. 8.7.1. Закону про оподаткування прибутку повинна дорівнювати 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок року;

2) перевірити, чи містять групи 2 і 3 основних фондів матеріальні цінності. Це в інтересах самого підприємства, оскільки пп. 8.4.7. Закону про оподаткування прибутку передбачено, що коли на початок звітного кварталу групи 2 і З основних фондів не містять матеріальних цінностей, балансова вартість таких груп відноситься до валових витрат звітного періоду;

3) визначитися із щорічною індексацією балансової вартості груп основних фондів: згідно з пп. 8.3.3 платники податку всіх форм власності мають право застосувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації;

4) перевірити, чи в складі групи основних фондів 1 немає об'єктів із залишковою вартістю 1700 гри і менше. Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 проводиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для відображення амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів у податковому обліку слід керуватися статтею 8 Закону про оподаткування прибутку. Це пов'язано з тим, що всі матеріальні цінності, термін експлуатації яких перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, потрапляють до категорії "Основні засоби".

На жаль, у Законі про оподаткування прибутку не встановлені особливі норми амортизації (за ставкою 50% і 100%) аналогічно тому, як це зроблено у П(с)БО 7. Тому малоцінні необоротні матеріальні активи у податковому обліку повинні бути зараховані до основних засобів (імовірно, до 2 або 3 групи), і на них повинна нараховуватися амортизація за нормами, передбаченими для відповідної групи.

У бухгалтерському обліку

На відміну від чотирьох класифікаційних груп основних фондів у податковому обліку, в бухгалтерському обліку виділяють 9 груп основних засобів, передбачених Інструкцією № 291 та П(с)БО 7 "Основні засоби", які обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби" на таких субрахунках:

101 "Земельні ділянки";

102 "Капітальні витрати на поліпшення земель";

103 "Будівлі і споруди";

104 "Машини та обладнання";

105 Транспортні засоби";

106 "Інструменти, прилади та інвентар";

107 "Робоча і продуктивна худоба";

108 "Багаторічні насадження";

109 "Інші основні засоби".

У бухгалтерському обліку від податкового обліку відрізняється: саме поняття основних засобів; порядок списання їх із балансу; нарахування амортизації; зменшення корисності основних засобів тощо.

Поняття "зменшення корисності" основних засобів є новим для вітчизняної економічної науки і господарської практики. У п. 4 П(с)БО 7 "зменшення корисності" визначено як втрата економічної вигоди в сумі