Аудит зобов'язань перед банками

План

1. Мета і завдання аудиту зобов'язань перед банками

2. Особливості нормативної бази

Мета і завдання аудиту зобов'язань перед банками

Суб'єкти підприємницької діяльності в умовах формування ринкових відносин самі визначають співвідношення власного капіталу і залучених джерел, керуючись при цьому принципом економічної доцільності. У складі залучених джерел поряд із банківським кредитом широко використовується комерційний кредит.

У зарубіжній банківській практиці можна виділити два основних методи кредитування. Суть першого методу (індивідуального підходу) полягає в тому, що питання про надання позики вирішується щоразу в індивідуальному порядку, позика надається на певний термін у декілька тижнів, місяців чи років і пов'язана з потребами позичальника в грошових коштах для фінансування цільової потреби. У загальному обсязі банківських кредитів частка таких позик суб'єктам підприємницької діяльності перевищує 50%.

Другий метод кредитування полягає в наданні банком позичальнику позики в межах заздалегідь визначеного ліміту кредитування на певний період часу на покриття його потреби в короткострокових фондах фінансування. Такий метод називається кредитною лінією. Для банку відкрити кредитну лінію для позичальника означає взяти на себе певне збалансоване зобов'язання про надання грошових коштів.

У банківській практиці розрізняють два види кредитних ліній: відновлювальну (револьверну) та невідновлювальну.

У разі відкриття невідновлювальної кредитної лінії ліміт кредитування запроваджується у вигляді ліміту видачі, тобто банк бере на себе зобов'язання надати позику в певному розмірі. Після надання банком кредиту у встановленому розмірі та його погашення позичальником відносини між банком і позичальником припиняються.

При відкритті відновлювальної (револьверної) кредитної лінії ліміт кредитування визначається у вигляді ліміту заборгованості з позики. Це дає змогу підприємству-позичальнику отримати позику в межах установленого ліміту, погасити всю її суму (або частину суми) й автоматично отримати повторно кредит у межах терміну дії кредитної лінії. Відновлювальна кредитна лінія є більш гнучкою формою кредитування і нерідко надається без спеціального забезпечення. Кредитна лінія може бути як короткостроковою з періодом дії, що, як правило, не перевищує 180 днів, так і довгостроковою із терміном дії 3-5 років.

Залежно від характеру зобов'язань банку розрізняють підтверджену та обов'язкову кредитні лінії.

Підтверджена кредитна лінія передбачає домовленість про намір банку кредитувати. Вона не є офіційним зобов'язанням банку. Банк зобов'язується надати позику згідно із заявкою клієнта лише у невідкладному випадку, тому клієнт мало зацікавлений у такій кредитній лінії і використовує її лише як гарантію за позикою, яку надає інший кредитор. Відсоткова ставка за такою кредитною лінією може заздалегідь не визначатися. Такі зобов'язання не враховуються навіть за балансом.

Обов'язкова кредитна лінія являє собою контактне зобов'язання, згідно з яким банк зобов'язується у письмовій формі кредитувати клієнта на його прохання згідно з термінами та умовами, передбаченими кредитною угодою. Отже, банк може відмовити у кредитуванні лише у разі виявлення реального погіршення фінансового стану клієнта або порушення ним умов кредитної угоди.

У сучасних умовах комерційні банки переважно використовують метод індивідуального підходу до клієнта при видачі кожної окремої позики, а метод відкриття кредитної лінії практикують у відносинах із позичальниками, які мають високий кредитний рейтинг.

Метод кредитування, до якого входять організаційні й технічні умови кредитування, обумовлює форму позикового рахунка. Форма позикового рахунка визначає режим функціонування рахунка, тобто порядок документального оформлення операцій щодо видачі та погашення кредиту і їх відображення в облікових регістрах. Для проведення операцій із кредитування банк може відкрити позичальникам такі позикові рахунки: простий (окремий) позиковий рахунок, спеціальний позиковий рахунок і поточний рахунок із правом на овердрафт.

Простий позиковий рахунок використовується в банківській практиці для відображення кредитних операцій як при видачі разової позики на цільову потребу, так і при наданні позик траншами в межах кредитної лінії. Кожна позика може бути видана лише за наявності документа з дозволом на її видачу. Погашення позики здійснюється з поточного рахунка позичальника за його власні кошти. Клієнту може бути відкрито декілька простих позикових рахунків. Це залежить від числа видів кредитів, які він отримує в банку. "

Спеціальний позиковий рахунок застосовується, коли позичальник відчуває постійну або сезонну потребу в позичанні коштів. Рахунок відкривається на весь період кредитування на підставі дозвільного документа, але для виконання операції з видачі позики спеціальний документ не потрібен.

Операції з видачі кредиту здійснюються шляхом оплати грошово-розрахункових документів (оплата сировини і матеріалів, робочої сили, платежів до бюджету і т. ін.) безпосередньо зі спецпозикового рахунка. Кредит погашається або плановими платежами з поточного рахунка, або через використання строкового зобов'язання з умовними строками погашення. Нині ця форма рахунка майже не використовується комерційними банками. Застосування спецпозикового рахунка можливе також при кредитуванні за кредитною лінією.

Якщо у підприємця є можливість значно підвищити обсяг пропозиції товарів (послуг) на ринку, але власних коштів для цього недостатньо або їх може не вистачити навіть на забезпечення поточної комерційної діяльності, тоді залучення банківських позик може значно підвищити фінансовий результат, якщо здійснити правильний розрахунок строків і розмірів кредиту. Але це залучення може призвести до додаткових збитків у разі неефективного їх використання без перспективного аналізу результатів залучення позикових коштів до обігу і пов'язаного з ним ризику.

Мета аудиту

Метою аудиту розрахунків із банком за зобов'язаннями є підтвердження аудитором повноти, правдивості й неупередженості інформації, відображеної в первинних документах, регістрах обліку і звітності, щодо наявності та руху коштів за зобов'язаннями перед банком.

Завдання аудиту

Завдання аудиту слід розглядати в двох напрямах:

¦ підтвердження висновком аудитора інформації клієнта щодо фінансового стану, платоспроможності, ліквідності, а також бізнес-планів та інших документів, які надаються банку для одержання кредитів;

¦ встановлення об'єктивної істини щодо доцільності, цільового використання та законності одержаних кредитів, правильності їх відображення в обліку та звітності, донесення цієї інформації через аудиторський висновок до користувачів.

Особливості нормативної бази

Під кредитною операцією розуміють укладання кредитної угоди про надання позики або угоди про прийняте банком на себе зобов'язання щодо видачі кредиту, яке супроводжується записами у банківських рахунках із відповідним відображенням операції в балансі кредитора і позичальника. Параметри кредитної угоди зазначено на рис. 10.14

Видача кредитів регулюється Положенням "Про кредитування", розробленим НБУ. Нижче наведено перелік документів, що подаються позичальником з метою одержання кредиту в обов'язковому порядку:

¦ заявка на отримання кредиту за визначеною банком формою;

¦ анкета позичальника (стислі відомості про позичальника) за визначеною банком формою;

¦ копії установчих документів, а також інші документи, що підтверджують правоздатність (для юридичних осіб) і дієздатність (для фізичних осіб) клієнта;

¦ копія Статуту;

¦ копія свідоцтва про реєстрацію (перереєстрацію);

¦ копії ліцензій, передбачених законодавством.

¦ техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту з розрахунком строку окупності та рентабельності об'єкта кредитування із зазначенням:—

спрямування позикових коштів;—

розрахунку затрат і надходжень на весь термін користування позикою;

¦ копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредиту: угоди на придбання й реалізацію товарно-матеріальних цінностей, послуг, виконання робіт та ін., накладні, митні декларації тощо;

¦ засвідчений аудитором бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати та їх використання на останню звітну дату, а також річні баланси за весь період діяльності фірми, за необхідності — розшифровка окремих статей балансу;

¦ документи, що стосуються забезпечення кредиту:—

застава майна — опис закладеного майна, угоди на придбання заставлених товарно-матеріальних цінностей, накладні та інші документи, що підтверджують право власності (техпаспорти, техталони — у разі застави транспортних засобів);—

застава нерухомості — довідка-характеристика з Бюро технічної інвентаризації, довідка з міської нотаріальної контори, угода купівлі-продажу (передачі, дарування) чи свідоцтво про приватизацію;—

гарантія (поручительство) — угода гарантії (поручительства), а також документи по гаранту, зазначені в пп. 3-5, 9, 11-12.;—

страхування — страховий поліс, угода про страхування, умови страхування, а також документи по страховій компанії, перераховані у пп. 9, 11, 12;

¦ довідка з обслуговуючого банку про рахунки позичальника, наявність/відсутність заборгованості за кредитами.

¦ Відомості за кредитами, отриманими в інших банках.

У разі необхідності позичальник подає (до ухвалення рішення про надання кредиту або в процесі подальшого контролю) внутрішні фінансові та управлінські звіти, звіт про рух касових надходжень, дані про дебіторську й кредиторську заборгованості, податкові та митні декларації, документи про оренду приміщень та ін.

Бухгалтерський облік кредитів банків та їх відображення в звітності регламентуються П(с)БО 11 "Зобов'язання", за якими кредити поділяються на довгострокові і поточні.

У примітках надається інформація про види кредитів, їх суми, строки погашення. Для узагальнення інформації про рух позикових коштів у Плані рахунків передбачено такі рахунки:

50 "Довгострокові позики"; 60 "Короткострокові позики".

Рахунок 50 "Довгострокові позики " мас такі субрахунки:

501 "Довгострокові кредити банків у національній валюті";

502 "Довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

503 "Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті";

504 "Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті";

505 "Інші довгострокові позики в національній валюті";

506 Інші довгострокові позики в іноземній валюті".

На субрахунках 501, 502 відображаються суми довгострокової заборгованості банком за надані кредити.

На субрахунках 503, 504 відображаються суми відстроченої заборгованості банкам