тривалістю відпустки, що має знайти відображення в обліковій політиці економічного суб'єкта. Кінцеву суму витрат на оплату відпусток потрібно уточнювати шляхом проведення інвентаризації резерву, яка складається з вирахування обумовленої величини можливих затрат для компенсації працівникам підприємства невикористаної ними частини відпустки. Порушення цих вимог може бути одним зі способів фальсифікації обліку затрат на заробітну плату.
¦ Вибір методу розподілення видатків на управління і обслуговування виробництва між видами продукції належить до компетенції підприємства і становить частину його облікової політики. Тому найважливішими умовами достовірності внесення таких затрат у собівартість продукції є:*
відповідність бази їх розподілу між видами продукції особливостям галузі й організаційно-технічній специфіці конкретного підприємства;*
дотримання принципу і послідовності здійснення обраної методики. На рис. 15.6 показано алгоритм розподілу загально-виробничих витрат. Порушення вказаних вимог може призвести до перекручення фінансової
звітності.
В аудиторській практиці нерідко зустрічається викривлення показника собівартості незавершеного виробництва, який встановлюється шляхом проведення інвентаризації незавершеного виробництва та його оцінки за методами, обраними підприємством і узаконеними наказом про облікову політику.
Загальну оцінку ступеня достовірності даного показника можна дослідити проаналізувавши динаміку його зміни. Різке коливання рівня затрат, яке належить до незавершеного виробництва, в більшості випадків може свідчити про штучне регулювання цього показника залежно від економічної ситуації на підприємстві.
При перевірці показника собівартості одиниці виробленої продукції необхідно звернути увагу на розподілення затрат між основною, допоміжною і супутньою продукцією. Неправильне визначення собівартості різних видів продукції може мати негативні наслідки, коли завищується собівартість одного виду продукції за рахунок іншого.
Для забезпечення правильного калькулювання собівартості кожного виду продукції і достовірності обліку результатів їх реалізації потрібні відповідні методичні підходи і їх відображення в обліковій політиці підприємства.
Із точки зору дотримання облікової політики можуть бути допущені такі помилки:
¦ порушення вимоги незмінності вибраного на початку періоду, що перевіряється (облікового року), методу обліку витрат та калькуляції собівартості продукції, їх відповідності нормативним документам (позамовний, попроцесний (простий), попередільний, нормативний методи калькуляції);
¦ помилки в розмежуванні й віднесенні витрат за звітними періодами (залишки незавершеного виробництва, витрати грудня в січні і навпаки);
¦ помилки в нарахуванні зносу за основними засобами і віднесення на рахунки витрат;
¦ помилки в нарахуванні зносу за нематеріальними активами, малоцінними та швидкозношуваними предметами і віднесення сум зносу на витрати виробництва;
¦ недотримання встановленого порядку розподілу накладних витрат,
¦ безпідставне віднесення фактичних сум витрат за відрядженнями (особливо за кордон), представницьких витрат, витрат на рекламу, оплату аудиторських послуг та інших витрат і їх віднесення на витрати виробництва.
Досвід проведення аудиторських перевірок переконує, що можна виділити такі помилки (викривлення) при веденні обліку витрат на виробництво:
¦ необгрунтоване завищення (заниження) величини матеріальних витрат, незавершеного виробництва, сум з оплати праці та ін.;
¦ внесення до витрат виробництва адміністративних витрат та витрат на збут,
¦ необгрунтоване віднесення на витрати виробництва звітного періоду транспортних витрат, що належать до залишку невикористаних запасів;
¦ віднесення капітальних вкладень в основні засоби на витрати виробництва і обігу;
¦ внесення в собівартість витрат, виробничий характер яких не обгрунтований;
¦ внесення витрат у собівартість без належного документального обґрунтування і виправдовуючих первинних документів;
¦ внесення витрат на відрядження, не пов'язаних із підприємницькою діяльністю організації, у собівартість;
¦ внесення амортизації нематеріальних активів, вартість яких не підтверджена документально, у собівартість;
¦ внесення витрат на утримання невиробничих основних засобів у собівартість.
Виявлені помилки і порушення узагальнюють у робочому документі.
Аудиторська фірма___________________________
Підприємство________________________________
Період перевірки_____________________________
Термін перевірки_____________________________
ПЕРЕЛІК ВИЯВЛЕНИХ ПОМИЛОК І ПОРУШЕНЬ ПРИ АУДИТІ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ
з/в | Первинний документ, обліковий регістр | Характер порушення | Примітки
Назва | № | Дата | Сума
1.
2.
3.
і т. ін.
Виконав ______________________________
Перевірив _____________________________
Ознайомився___________________________
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 р., зі змінами і доповненнями.
2. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996-ХІV, зі змінами і доповненнями.
3. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.91 р., зі змінами і доповненнями.
4. Закон України "Про колективні договори та угоди" від 01.0793 р. №3356XІІ.
5. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. № 108/995-ВР, зі змінами і доповненнями.
6. Закон України "Про відпустки'' від 15.11.1996 р. №504/96-ВР.
7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 р. №1058-IV.
8. Закон України "Про обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 р. №1533-111.
9. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням" від 18.01.01 р. №2240-111, зі змінами і доповненнями.
10. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 25.03.05 р. №2505-ІУ, зі змінами і доповненнями.
11. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств'' у редакції від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, від 23.09.99 р. №1105-ХІУ зі змінами і доповненнями.
12. Закон України "Про плату за землю" від 19.09.96 р. №378/96-ВР.
13. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. №889-ГУ
14. Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9.07.2003 рокуЖ058-ІУ
16. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18.06.91 року № 1201-XII.
17. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30.06.99 р. №784-ХІУ;
18. Закон України "Про приєднайня України до Женевської конвенції 1930 року, про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі'' від 6.07.99 р. №826-ХІУ.
19. Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" від 06.07.95 р. №265/95-ВР, зі змінами і доповненнями.