Отже, Ротшильди вкладали свої кошти в контрреволюцію, однак у них не було великих труднощів з пристосуванням до ліберального режиму, встановленого Липневою революцією 1830 р. Вони були прибічниками миру. Напевно, деякі члени "Хойте банку** (haute banque) Парижа прийняли під час революції 1830 р. у Франції сторону ліберальної опозиції. Три банкіри — Лафіт, Одьє та Казимир Пер'є — мали місця в тимчасовому уряді, сформованому під час Липневої революції. Після провалу Лафіта, Луї Філіпп звернувся до Казимира Пер'є з проханням стабілізувати режим впровадженням більш помірної політики.

У Німеччині під час революції 1848 р. деякі банкіри також фігурували серед лібералів, а один із них, Август фон дер Хейдт д'Ельберфельд, був з 1848 по 1862 р. прусським міністром торгівлі. Він знову обійняв цю посаду в 1866 p., напередодні Австро-прусської війни. Саме Бльберфельд займався продажем акцій прусської залізниці Герсону Бляйх-родеру (правій руці Бісмарка в галузі фінансів) для одержання коштів на фінансування війни після того, як Прусський парламент відмовив у цьому.

У Бельгії Бішофсхайм-молодший з Кабеном Антверпена заснував у 1834 р. Генеральну адміністрацію національних рент (Administration Generate des Rentes Nationales et Etrangeres). Вона видавала цінні папери у бельгійській валюті з фіксованим відсотком, що були гарантовані іноземними облігаціями. Завдяки впливу, який Бішофсхайм здобув на фінансовому ринку Бельгії та в організації державного кредиту країни, він отримав у 1859 р. громадянство і право сенаторства від лібералів протягом 20 років.

Щодо Атлантики, то тут від імені британського уряду діяли Барінги. які в 1846 р. вирішили судову тяжбу щодо питання кордонів штату Орегон.