Становлення сучасної європейської валютної системи: Євро та економічні оператори

План

1. Банки

2. Платіжні системи

3. Фінансові ринки

4. Державні органи

5. Підприємства

Банки

Переважну частину грошової маси становлять не дріб'язок, що знаходиться в касах продавців і гаманцях покупців, а банківські депозити. Саме на банківські продукти, а не на патріархальний обмін грошей на товар, і навпаки, припадає левова частка сучасного грошового обігу. Тому основний тягар переходу до нової валюти лягає, природно, на плечі банків та інших фінансових інститутів.

У документах Європейської Комісії і Європейського валютного інституту викладено технічно проблеми, що постануть перед банками. Вони мають здійснити величезні витрати на переоснащення, переналагодження устаткування, переорієнтацію та перепідготовку персоналу в усіх своїх ланках. Так, тільки Дойче банк, за підрахунками його керівництва, витратить близько 400 млн марок1. Банківська федерація Європейського Союзу вважає, що прямі витрати банків у всіх країнах — членах ЄС становитимуть не менш як 8—10 млрд ЕКЮ, що дорівнює збільшенню поточних витрат банків на 1,5—2 % протягом кількох років2.

Крім того, банки зіткнуться з постійною втратою доходу в результаті різкого скорочення обміну іноземної валюти і пов'язаних з цим операцій (особливо суттєвими ці втрати будуть для французьких та іспанських банків, де частка валют ЄС у загальному обсязі валютних операцій становить відповідно 50 і 45 % у порівнянні з б % у Великій Британії і 8 % у Німеччині)3. Загальна норма банківського прибутку, очевидно, зменшиться також внаслідок очікуваного зниження процентних ставок, інтернаціоналізації державного боргу, а також неминучого загострення конкуренції. Невеликі національні банки особливо гостро відчують на собі негативні наслідки зникнення національних валют і пов'язаних з цим "ніш" на національних ринках.

Проте банківський сектор у країнах — членах Європейського Союзу підтримує плани введення нової валюти, розраховуючи на вигоди від величезного розширення і поглиблення західноєвропейських фінансових ринків.

Введення євро спричинить ряд негайних наслідків для банківської системи. У зв'язку з введенням "безповоротно" фіксованих ставок конвертування всі депозити, створені в національній валюті, будуть мати ідеальні еквівалентні розрахункові величини в євро і у всіх інших національних валютах країн — учасниць ЄВС. Всі операції, що відбуватимуться в одній валюті, будуть автоматично відтворюватися в інших валютах без будь-яких ризиків, пов'язаних з трансформацією одних валют в інші чи інші витрати конвертування.

Перед Європейською Комісією і Європейським валютним інститутом постало питання, що має величезне економічне значення для банківської системи: яким має бути перерахунок національних валют у євро — платним чи безплатним? Основні документи обходять це питання мовчанням, за винятком деяких обговорених випадків (забороняється, зокрема, стягувати плату за конвертацію при перерахуванні вхідних платежів, перерахуванні сум банківських вкладів наприкінці перехідного періоду). Після довгих і напружених консультацій з банками Комісія вирішила, що було б неправильно примушувати банки у всіх випадках здійснювати конвертацію безплатно. Разом з тим рекомендовано по можливості розширити коло операцій, за які плата не стягується. Йдеться, зрозуміло, тільки про операції, які безпосередньо пов'язані з переходом на євро. Це означає, що банки можуть, як і раніше, стягувати плату за конвертацію одних національних валют в інші, а також обмін євро на національні валюти, тобто за нормальні комерційні операції, що не є необхідною умовою реалізації сценарію переходу.

Оскільки всі валюти будуть лише різними деномінаціями євро, зміняться і критерії банківського обліку, у тому числі обчислення резервів. Так, суттєве перевищення активів в одній з національних валют над пасивами в тій самій валюті не вважається, як раніше, дефіцитом одного з валютних рахунків банку, якщо середні показники всіх активів і пасивів у євро і валютах країн — учасниць економічного і валютного союзу в цілому збалансовані.

У принципі кожний банк може встановити свої відносини з Європейською системою центральних банків. Для цього потрібно відкрити рахунок у євро в Європейському центральному банку. Крім створення каналів зв'язку з ЄСЦБ банки мають перебудувати і механізм своїх відносин з іншими банками.

У зв'язку з цими змінами можна очікувати, що окремі банки, навіть якщо їх підрозділи будуть продовжувати здійснювати операції переважно в національній валюті, вважатимуть доцільним тримати свої ліквідні засоби і резерви в євро, оскільки це спростить їх операції у відносинах з ЄСЦБ та на міжбанківському ринку. Отже, усередині кожного банку виникне постійно діючий механізм конвертування євро та національних валют, необхідний для обслуговування операцій між різними його підрозділами. Ще до офіційного припинення котирувань національних валют банки, цілком ймовірно, використають приклад ЄСЦБ і будуть вести свої обмінні операції відносно третіх валют у євро.

У міру просування євро до операцій з фізичними особами банки, очевидно, вважають доцільним застосовувати у своїх заявках на внески подвійні показники — у євро та національній валюті, оскільки вони зацікавлені в якнайшвидшому ознайомленні клієнтів з новою валютою. Це потребує змін у програмному забезпеченні електронного устаткування. Великих зусиль вимагає переналагодження терміналів, де використовуються пластикові картки. Банки зобов'язані заздалегідь роз'яснити своїм клієнтам порядок і всі наслідки переходу на євро. Для цього потрібно здійснити перенавчання персоналу, насамперед тих, хто безпосередньо працює з клієнтами.

До яких же економічних наслідків мають привести всі ці перетворення?

По-перше, різко загостриться конкуренція в оптовому секторі банківської діяльності. Зникнення національних валют і валютних ризиків означає, що на передній план в оцінках усіх учасників цієї сфери банківської діяльності висунуться такі показники, як ціна послуг, географічне охоплення і доступ до систем розподілу. Власне кажучи, це, з одного боку, відкриває безперешкодний доступ до західноєвропейського ринку глобальним фінансовим інститутам, а з другого — надає західноєвропейським фірмам більш широкий вибір серед міжнародних фінансових інститутів. За оцінками фахівців, на даний момент тільки десять з них ("АБН Амро", "Барклайс", "Сітікорп", Дойче банк, "Тольдман Сакс", "Дж.П. Морган", "Мерілл Лінч", "Морган Стенлі", "С-Бі-Сі Варбург" і Союзний банк Швейцарії) безумовно відповідають запитам найбільших транснаціональних корпорацій. З деякими застереженнями сюди можна віднести також "Кредит суїсс ферст бостон" і "Лазар Фрер". Загострення конкуренції змусить практично кожний європейський банк, зайнятий у оптовому сегменті ринку, рішуче перебудовувати свою діяльність, змінювати організаційну структуру і набір пропонованих послуг, брати участь у процесі злиттів і поглинань.

По-друге, євро нещадно висвітлить низьку ефективність західноєвропейського банківського сектору на роздрібному рівні (рис. 3).

Економічна доцільність реформи в цій сфері очевидна, її варто було б проводити і без євро, однак заважають традиції та звичаї. Дуже висока ймовірність того, що проблеми трудових відносин, втягненість держави в діяльність банків та інші особливості перешкодять Західній Європі піти американським шляхом, принаймні, на першому етапі існування економічного і валютного союзу.

Платіжні системи

Величезний обсяг роботи має бути виконаний у галузі реформування платіжних і розрахункових систем. Сьогодні ці системи є національними, причому в кожній країні існує по кілька різних мереж (усього на території Європейського Союзу їх близько 60)1. Крім того, в основному ці системи є технічно несумісними. Тому при трансграничних платежах нерідко доводиться користуватись дорогою й повільною системою банківських кореспондентських рахунків. Таке становище заходить у різку суперечність з потребами економічного і валютного союзу.

Реформу платіжних систем передбачено проводити поетапно. Першим кроком на цьому шляху стало створення системи ТАРГЕТ — ключового механізму економічного і валютного союзу, без якого створення єдиного фінансового ринку в зоні евро було б неможливим.

Спочатку основними користувачами системи стали Європейський центральний банк і національні центральні банки, що входять до ЄСЦБ. Національні центробанки мають здійснити значну підготовчу роботу і створити власні системи розрахунків у реальному часі, що є необхідною передумовою для підключення до системи ТАРГЕТ. У принципі до неї можуть підключитися також центральні банки країн, що не входять до економічного і валютного союзу, для проведення операцій з євро як з іноземною валютою, однак умови такого підключення поки що не визначено.

Система буде відкрита і для приватних користувачів, що перейшли на розрахунки в євро й зацікавлені у здійсненні великих трансграничних платежів у реальному часі. Однак ціна послуг ТАРГЕТ, особливо в початковий період, буде дуже високою, оскільки система діє за принципом самоокупності, а обсяг операцій спочатку дуже обмежений. За підрахунками деяких експертів, економічно виправдано використовувати цю систему тільки у разі переказу сум, що перевищують 10 млн евро1. Щоправда, відповідно до інших прикидань розцінки будуть більш помірними — 1,5—3 євро за одну операцію2.

У будь-якому разі у системи ТАРГЕТ напевно будуть конкуренти. У західноєвропейських фінансових колах вважають дуже ймовірним, що комерційні банки й приватні корпорації будуть широко використовувати клірингову систему ЕКЮ, створену Банківською асоціацією ЕКЮ, послуги якої в кілька разів дешевші. Не виключено, що в майбутньому на ринку євро з'являться також інші спеціалізовані системи, що обробляють платежі в новій валюті, в тому числі створені організаціями з країн, що не входять