Зникнення валютного компонента ризиків матиме вплив насамперед на ринок державних цінних паперів. Очевидно, відбудеться перебудова і попиту, і пропозиції у бік більшої гармонізації умов їхнього випуску, для того щоб забезпечити велику транспарентність та оптимізацію витрат для інвесторів і емітентів. При формуванні портфелів відбудеться зрушення від рухливих валютних ризиків до більш стійких чинників — кредитного рейтингу, ступеня ліквідності, форм розрахунків, юридичних і загальних ризиків.

У зв'язку зі зникненням премії за валютні ризики процентні ставки на ринках державних цінних паперів будуть включати лише премію за кредитний ризик (що залежить від кредитного рейтингу емітента) і премію за ліквідність (що залежить від умов випуску даного виду облігацій). Загальне зростання ліквідності ринку державних облігацій, обумовлене переходом на євро, приведе до того, що премія за ліквідність буде падати. Однак розкид премії за кредитний ризик спочатку може навіть зрости відповідно до різних кредитних рейтингів урядів, проте у перспективі він буде зменшуватися. Питання про те, чи зіллються окремі сегменти ринку державних цінних паперів на базі деякої категорії цінних паперів вищої надійності, залишається відкритим. Якщо це відбудеться, то найбільш ймовірними "кандидатами" на цю роль є французькі чи німецькі державні цінні папери.

Очікується, що при переході до євро рівень цін на всі види європейських державних цінних паперів знизиться. Відповідно до емпіричних спостережень на ринку вище оцінюються зобов'язання, випущені урядами в національній валюті, порівняно із подібними зобов'язаннями в іноземній валюті. Причина полягає в тому, що, на думку інвесторів, перший вид цінних паперів пов'язаний з меншими ризиками. У крайньому разі уряди можуть або ввести додаткові податки, або скоротити бюджетні витрати, або вдатися до друкарського верстата для того, щоб розплатитися з іноземними кредиторами. У випадку з іноземною валютою цей "трюк" не проходить — уряди не можуть надрукувати іноземні гроші. Крім того, з політичних мотивів уряди насамперед будуть виплачувати борг у національній валюті, оскільки велика його частина розміщена усередині країни. Виходячи з цього експерти вважають, що боргові зобов'язання, деноміновані в євро, будуть тяжіти до рівня зобов'язань в іноземній, а не національній валюті.

Чи матиме будь-який вплив на кредитні рейтинги окремих держав стаття Маастрихтського договору, що виключає "поручительство" учасників ЄВС за тих своїх членів, що здійснюватимуть безвідповідальну політику запозичень на фінансових ринках? Навряд чи. По-перше, тому що в рамках загальної філософії економічного і валютного союзу така поведінка малоймовірна. По-друге, якщо якась держава — учасниця ЄВС дійсно виявиться на грані банкрутства, "поручительство" за неї буде обов'язково дано, оскільки витрати банкрутства будуть незмірно більшими, ніж витрати поручительства й фінансової допомоги.

У середньостроковій перспективі єдина валюта приведе до швидкого розвитку європейського ринку корпоративних облігацій. Поява такого ринку збільшить число європейських фірм, що мають міжнародний кредитний рейтинг, і розширить можливості залучення ними засобів іноземних інституціональних інвесторів.

Щодо ринку акцій, то введення євро забезпечить сильні стимули прискорення концентрації серед європейських бірж. Не виключено, що з'явиться єдина електронна біржа з автоматичною, працюючою "з екрана" торговою системою. У цьому разі національні біржі можуть вціліти лише спеціалізуючись на роботі з цінними паперами низької капіталізації. Проте міжнародні портфельні інвестиції на європейському ринку акцій будуть, очевидно, меншими, ніж портфельні інвестиції на ринку облігацій, оскільки сегментація ринку може зберегтися, а ринкова капіталізація західноєвропейського бізнесу залишиться низькою в порівнянні зі Сполученими Штатами Америки.

Введення євро приведе до негайних і глибоких змін на ринку деривативів. По-перше, обсяг операцій у секторі в цілому помітно зменшиться. По-друге, відбудеться глибока перебудова структури ринку: діючі нині 200 типів контрактів за участю 13 валют попросту зникнуть. Водночас можна припустити, що зростуть обсяг, розмаїтість і значення свопів процентних ставок. У цих умовах дрібним західноєвропейським біржам ф'ючерсів і опціонів буде важко вижити, отже, відбудеться різкий зліт концентрації, і боротьба за перевагу на ринку деривативів у рамках усієї зони євро розгорнеться між трьома центрами: ЛІФФЕ (Велика Британія), ДТБ (Німеччина) і МАТІФ (Франція). Кожний із цих центрів має свої сильні і слабкі сторони, й передбачити результат протиборства між ними дуже складно.

У результаті всіх цих змін стороною, що виграла, безсумнівно, виявляться інвестори. Єдиний фондовий ринок, що має виникнути в рамках економічного і валютного союзу, більш прозорий і заснований на одній і тій самій одиниці виміру, дасть їм значно більший вибір при формуванні портфелів і знизить витрати. Найбільші переваги, як уже зазначалося, отримають інституціональні інвестори, насамперед страхові компанії чи пенсійні фонди.

Постраждалою стороною будуть деякі емітенти цінних паперів у національних валютах, що позбавляться комфортабельних "ніш" на місцевих фондових ринках, і багато посередників, які відчують не тільки зменшення своїх комісійних, а й різко зростаючу конкуренцію.

Таблиця 14. Довгострокові процентні ставки в країнах — членах ЄС1

У цілому відбудеться глибока структурна перебудова величезного масиву довгострокових зобов'язань та довгострокових процентних ставок. Вгадати конкретний хід цього процесу дуже важко. Тому фахівці Європейської Комісії, банків, академічних установ покладаються у своїх прогнозах в основному на метод екстраполяції на базі тенденцій останніх років (табл. 14).

Найважливішою рисою існуючих трендів є зменшення розкиду процентних ставок у національних валютах щодо ставок у німецькій марці: на думку багатьох фахівців, це відбиває зростання довіри ринків до майбутнього економічного і валютного союзу. Очікується, що цей тренд збережеться й надалі.

Державні органи

Органи державної влади на рівні Співтовариства і національних держав покликані стати головним провідником реформ на рівні окремих громадян та суспільства. Сценарієм Комісії графік їх переходу на євро залишено на розсуд національних держав. Незважаючи на те, що їм надано достатньо часу для підготовчих робіт, ніякі зволікання з їх боку, на думку Комісії, неприпустимі — для простих громадян саме поводження державних установ буде головним індикатором успіху чи невдачі проекту економічного і валютного союзу. При цьому органи державної влади повинні виявити гнучкість у зв'язку з асинхронністю переходу різних сегментів суспільства на євро: хоча основна частина громадян почне використовувати євро у своїх відносинах з державою тільки наприкінці фази "В", мають бути створені необхідні умови також для тих, хто побажає перейти на євро раніше.

Перед органами державної влади поставлено два технічні завдання:

1) замінити посилання на національні валюти посиланнями на євро в законодавчих і підзаконних актах;

2) ввести євро в усі бюджетні операції.

На рівні Співтовариства потрібно буде змінити близько 1600 документів — актів Комісії і Ради, які потребують і не потребують внесення наступних змін у національні законодавства. Не виключено, що це завдання буде вирішене шляхом прийняття одного регламенту, яким буде змінено все, що можна змінити у такий спосіб. Інше буде зроблено за допомогою додаткових актів. Бюджет ЄС у принципі давно вже складається в ЕКЮ. Однак цілий ряд статей дохідної і видаткової його частин цілком чи частково деномінуються в національних валютах. З початком фази "Б" цей відступ буде повністю подолано.

На рівні центральних урядів, регіональної та місцевої влади національних держав має бути проведено набагато більший обсяг роботи. Особливої уваги потребуватиме перебудова бюджетної системи. Як уже зазначалося, відповідно до принципу "ніякого примусу, ніяких заборон" органи державної влади зобов'язані забезпечувати перехід на євро тих громадян і організацій, хто цього побажає, вже на початку фази "Б". Крім того, потрібно встановити строки і порядок переходу всіх інших фізичних та юридичних осіб, що не обійдеться без величезних змін у програмному забезпеченні, бухгалтерському обліку й архівних документах.

Зрозуміло, що найбільш гостро проблеми переходу постануть перед податковими органами, які мають якомога швидше дати всі необхідні роз'яснення платникам податків. У цьому особливо зазнають труднощів підприємства, що повинні завчасно мати повну ясність у питаннях виплати податку на прибуток, податку на додану вартість, митних платежів тощо. Ідеальним варіантом був би одномоментний перехід на нову валюту з початком нового бюджетного року (наприклад, 1 січня 2002 р.). У цьому разі після здійснення всіх платежів балансові залишки були б конвертовані в євро і весь наступний облік та звітність велися б у новій валюті. Однак не можна виключати також інші варіанти переходу, розтягнутого аж до останніх днів фази "В".

Хоча, на перший погляд, ця проблема уявляється чисто бухгалтерською, насправді тут приховуються невирішені принципові питання. Наприклад, у більшості західноєвропейських держав не обкладаються податком активи, деноміновані в іноземній валюті. Якщо йдеться про валюту держави, що входить до економічного і валютного союзу, відповідні активи будуть конвертовані в євро і, отже, підлягатимуть оподатковуванню. Не виключено, що при цьому виявиться суттєва відмінність між паритетною