Найтиповішим з усіх іспанських та італійських державних депозитних та жиробанків був, безперечно, Банко делла п'яцца ді Ріалто (Banco delta Piazza di Rialto) у Венеції, створений декретом Сенату Венеції 11 квітня 1587 р. Фактично він виконував функції приватного депозитного та жиробанку, який у зв'язку з труднощами, що виникли після 1560 p., поступово втратив довіру торговців. Як державне підприємство під жорстким контролем Сенату, цей банк управлявся особою, якій місто видавало ліцензію; управління мало базуватися на досить жорстких вказівках, які стосувалися насамперед депозитних банків. Для залучення депозитів Сенат зобов'язав купців після 1587 р. користуватися банківськими послугами для здійснення платежів переказними векселями, пер партіта де банко (per partita de banco). На початку XVII ст. Сенат ще додав до цього, що будь-яка трансакція на суму більше як 100 дукатів мала здійснюватися через посередництво банку. Ці заходи сприяли надзвичайному поширенню жирофункцій, які виконував Банко делла п'яцца ді ріалто. У Венеції більшість операцій здійснювалися жиротрансфертами між рахунками в банку. Платежі, що потребували вилучення з банку монет, все ще діяли, але стали рідкими. Статути установ також забороняли надання позик за поточними рахунками. Заборона посилила впевненість торговців у банк до такого ступеня, що платежам через банк віддавали перевагу порівняно з платежами готівкою.

В Іспанії та в Італії, особливо у Венеції, така ситуація була зумовлена трьома складовими.

По-перше, банки відновили довіру до галузі, до якої належали. Дуже часто вони діяли під прямим контролем муніципалітету і навіть коли мали статус незалежного закладу, магістрати міста мали право на перевірку. В цьому разі депозитори також мали таке право, оскільки закон розглядав їх як дійсних власників банку.

Спрощення платіжної системи було другою складовою. Як правило, одне місто могло розраховувати не більш як на один державний депозитний та жиробанк. Як наслідок, платежі проходили лише через одну місцеву установу, що значно сприяло погашенню боргів та наданню кредитів. Більш того, якщо йшлося про місто — світовий центр промисловості та торгівлі, яким, безумовно, була Венеція до другої чверті XVII ст., було створено ефективну систему багатостороннього погашення боргів і надання кредитів на міжнародному рівні.

Третя складова спостерігалася в грошовому обігу. Венеціанські установи не могли надавати позики за поточними рахунками, тоді як в інших містах державні депозитні та жиро-операції відбувалися за менш жорстких умов. Було розвинуто нові технології, які сприяли створенню банківських грошей. Кредитор, як правило, не переводив чек у готівку, а просив свого банкіра прокредитувати свій поточний рахунок. Якщо у кредитора не було такого рахунку, то дебітор для погашення своїх зобов'язань міг надати йому депозитний сертифікат (феде ді кредіто, fede di credito), який кредитор міг використовувати для сплати боргу третій особі, що мала банківський рахунок. Іноді феде ді кредіто проходив через руки кількох осіб перед тим, як потрапити на рахунок. При цьому збільшилася швидкість обігу грошей. Оскільки в багатьох італійських містах, особливо в Неаполі, державні депозитні та жиробанки регулярно надавали своїм клієнтам позики за поточними рахунками, а їх капітал був лише частиною депозитів, система сприяла створенню банківських грошей. Використання феде ді кредіто зазначеним вище способом можна розглядати як ранню форму паперових грошей, або грошей "на довірі".

Кредити за контокорентним рахунком (позики за поточним рахунком) та передача феде ді кредіто не були загальною практикою. В найбільш важливому державному депозитному та жиробанку Банко делла п'яцца ді ріалто овердрафти були заборонені, а вказівки про здійснення жироплатежів відповідно до статуту банку завжди мали здійснюватися усно. Ось чому в XVI—XVHI ст. державні жиробанки Іспанії та Італії нічим принципово не відрізнялись від своїх попередників у середньовіччі. Однак відбулося помітне поліпшення ситуації, яке базувалося на вже діючих технологіях. Це був найбільший внесок в еволюцію банківської системи.