Національний

Вестмінстерський

банк | Велика Британія | 7 | 8 | 11 | 14 | 13

"Банк націонал ь де Лаворо" | Італія | 9 | 24 | 23 | 42 | 33

"Вестдойче Лан-десбанк" | ФРН | 14 | 17 | 13 | 43 | зо

"Паризький національний банк" | Франція | 15 | 4 | 4 | 7 | 8

"Мідленд банк" | Велика Британія | 20 | 19 | 26 | 20 | 40

"Кредит Ліонез" | Франція | 21 | 6 | 6 | 10 | 10

"Дойче банк" | ФРН | 24 | 7 | 5 | 18 | 11

"Сосьєте женераль" | Франція | 34 | 10 | 7 | 11 | 19

"Кредит агріколь" | Франція | 1 | 9 | 7

"Амро банк" | Нідерланди | 1 | 16

У Франції домінують державні кредитні установи, тоді як у інших країнах Європи, незважаючи на існування важливого державного та кооперативного банківських секторів, провідну роль відведено приватним банкам. Така ситуація спостерігається в Німеччині, де Дойче банк вважається державою в державі, а також у Швейцарії, Нідерландах і Бельгії,

У табл. 10 наведено відносні позиції банків Європи серед 100 найбільших банків світу поза межами СІЛА. За цими даними, провідною групою є Франція, Британія та Німеччина, за якими йдуть дві інші групи країн. До першої належать Швейцарія, Нідерланди та Італія, що разом мають кілька установ достатнього розміру, аби фігурувати серед 50 най-

Таблиця 8. Десять найбільших банків Європи в 1988 р. (за обсягом активів)*

Банк | Країна | Активи, млрд дол. США | Депозити, млрд дол. США | Місце | Чистий прибуток, млрд дол. США | Кількість філій | Кількість працівників

1. "Кредит агріколь" | Франція | 210,6 | 162,1 | 2 | 0,57 | 9 746 | 73 693

2. Паризький національний банк | Франція | 196,9 | 169,9 | 1 | 0,51 | 2 533 | 58 091

3. "Барклайс банк" | Велика Британія | 189,2 | 167,4 | 3 | 1,58 | 4 100 | 118 410

4. "Кредит Ліонез" | Франція | 178,8 | 153,8 | 5 | 0,35 | 2 671 | 58 151

5. Національний Вестмінстер-ський банк | Велика Британія | 178,4 | 153,7 | 6 | 1,67 | 3 767 | 111 000

6. Дойче банк | ФРН | 172,1 | 154,8 | 4 | 0,67 | 1 530 | 54 769

7. "Сосьєтеженераль" | Франція | 155,4 | 134,5 | 7 | 0,51 | 2 327 | 45 462

8. "Дрезднер банк" | ФРН | 130,2 | 120,1 | 8 | 0,28 | 1 405 | 38 012

9. "Парібас" | Франція | 121,6 | 94,9 | 10 | 0,45 | 1 189 | 25 500

10. Союз швейцарських банків | Швейцарія | 110,9 | 92,5 | 11 | 0,53 | 258 | 20 872

Таблиця 9. Десять найбільших банків Європи в 1990 р. (за обсягом активів)'

Банк | Країна | Капітал, млрд дол. США | Активи, млрд дол. США | Місце | Дохід на капітал, % | Дохід на активи, %

1. Союз швейцарських банків | Швейцарія | 13,2 | 180,6 | 11 | I | 0,50

2. "Кредит агріколь" | Франція | 13,1 | 302,9 | 1 | 11,0 | 0,46

3. "Барклайс банк" | Велика Британія | 11,9 | 260,0 | 5 | 12,8 | 0,56

4. Національний Вест-мінстерський банк | Велика Британія | 10,7 | 233,4 | 6 | 1 9,1 | 0,42

5. "Дойче банк" | ФРН | 10,4 | 267,7 | 4 | 16,3 | 0,61

6. "Кредит Ліонез" | Франція | 9,7 | 285,2 | 3 | 18,8 | 0,53

7. Паризький національний банк | Франція | 9,3 | 289,3 | 2 | 1 7,3 | 0,21

8. "Сосьєте де банке Свіси | Швейцарія | 9,0 | 148,9 | 13 | 1 9,2 | 0,56

9. "Амро банк" | Нідерланди | 8,9 | 232,6 | 7 | 13,1 | 0,48

10. "Парібас" | Франція | 8,7 | 184,2 | 10 | 13,3 | 0,60

більших банків світу. Друга група включає ті країни, де банківська концентрація є відносно стійкою. Тут немає головного банку, який міг би займати провідні позиції на міжнародній арені.

Завдання наприкінці століття

Зростання і глобалізація фінансової діяльності як результат розвитку інформаційних технологій, дерегулювання на національному рівні та дематеріалізація грошей, концентрація американських банків та фінансова експансія Японії поставили перед банками Європи низку завдань.

Вартість інвестицій, інтенсивність конкуренції, проблеми належної освіти, навчання персоналу та управлінських стратегій — всі ці чинники вплинули на прискорення банківської концентрації й розвитку глобальної банківської оліго-полії. Виникає запитання, чи довго відіграватимуть європейські банки значну роль в цій олігополії? Зі становленням спільного ринку в Європі в 1993 p., зростанням внутрішньо-європейської торгівлі та обміну, частішим використанням ЕКЮ та реструктуризацією промислових конгломератів у європейському масштабі треба поставити запитання про спроможність європейських банків обслуговувати розвиток Європи. Зрушення в Центральній та Східній Європі, що відбувалися з 1989 p., і невизначеність щодо об'єднання Німеччини стали новим елементом у міжнародній банківській конкуренції.

Спочатку небагато європейських банків могли похвалитися ресурсами та мережею, достатньою для діяльності на рівні всього Європейського ринку. Досвід останніх кількох років показує, що об'єднанню європейських банків заважають обмеження культурного, традиційного і політичного характеру. В цьому відношенні затримка розвитку банківських асоціацій в Європі, є очевидною, якщо взяти до уваги неможливість розвивати спільну політику, яка була б необхідною для іноземної конкуренції, інтервенцій у банківський сектор великих промислових підприємств та попиту на нові послуги. Це пов'язано з тим, що банки більш захищені, ніж промислові підприємства, оскільки вони мають доступ до клієнтури, яка може діяти тільки на національному рівні, а їх діяльність на національному ринку е основною складовою їх прибутків. Міжнародна експансія банківської діяльності звичайно спрямована на задоволення вимог національної клієнтури, ніж на розвиток енергійної міжнародної стратегії.

З цього погляду провал проекту щодо тісної співпраці "Амро банку" — другого за розмірами банку Нідерландів, з провідним банком Бельгії — "Женераль де банк" — нагально свідчить про перепони, що можуть виникнути при спробі об'єднати дві установи з принципово різною політикою та культурою, хоча злиття Амро та "Альгемайне банк Нідерланд" — провідного банку Нідерландів — відбулося менш як через рік. Метою було функціонування цієї установи як універсального банку на національному рівні та виконання ролі "глобального гравця" на міжнародній банківській арені з пропозицією максимально можливого спектру послуг, хоча й тільки для великих промислових груп.

Сила традицій дуже чітко простежується при порівняльній характеристиці стратегій, які проводили Дойче банк та банки Великої Британії. За німецькою банківською традицією Дойче банк базував свою експансію на тісних стосунках з великомасштабними промисловими підприємствами, обравши міжнародну стратегію, одним із найголовніших положень якої було поглинання одного з найдавніших банків Лондона — "Морган Грінфель". Британські банки, незважаючи на зрушення, пов'язані з дерегулюванням, досягли значних успіхів у впровадженні суто фінансових стратегій. Навіть якщо сфера їх діяльності була збільшена після злиття та поглинання купців-банкірів, валютних дилерів, брокерів, агентів із нерухомості, туристичних агентів та іноземних банків (особливо американських), банки Великої Британії значною мірою залишалися фінансовими посередниками, які відігравали роль каталізатора в розподілі капіталу. Вони не дуже цікавилися промисловими стратегіями, тоді як Дойче банк був ключовим промоутером промислових підприємств.

В той час як проекти зі створення великих банків на європейському рівні шляхом об'єднання кількох установ з різних країн здаються сьогодні невизначеними, деякі отримали вигоди від об'єднань з угрупованнями страхових компаній. Це давало переваги об'єднанню традиційної експертизи банку з ресурсами страхового сектору, які розміщувались у промисловому секторі.

Типовим було те, що для більшості банків Європи поточні проблеми полягали в необхідності розвитку в національному контексті, а не глобальної конкуренції. Це привело до детальної оцінки стратегії та організаційної структури.

Нові досягнення в багатьох установах потребували використання послуг зовнішніх управлінців-консультантів для визначення стратегій і надання порад щодо реструктуризації. Це прискорило появу нових концепцій банківської діяльності та ролі банкіра. У Бельгії чотири провідні банки вдавалися до допомоги міжнародних утіравлінців-консультантів Мак Кінсі.

Сьогодні можна простежити фундаментальну тенденцію до відмови від деспеціалізації, визначаючи стратегії в напрямі базових послуг, завдяки яким банки досягли традиційної репутації. З 80-х років XX ст. Комерцбанк відійшов від участі у промисловості для того, щоб розвивати експертні послуги, такі як управління інвестиціями клієнтів, надання послуг середньому бізнесу та спеціалізована діяльність в деяких місцевостях Німеччини. У свою чергу, Мідленд банк більше пріоритетів віддавав послугам клієнтам, малим та середнім підприємствам,