1 * операції, пов'язані із ввезенням, переказом і пересилкою на територію держави і вивозом, переказом і пересилкою за її межі валютних цінностей.

Розрахунки в іноземній валюті, як і торгівля нею, тісно пов'язані з валютним курсом. Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті держави, курси валютних цінностей, виражені в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Ці курси встановлюються за результатами торгів валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку.

Крім тих активних операцій, при яких банківські ресурси вкладаються в певні цінності і мають відповідне забезпечення, існують операції по наданню кредитів клієнтам без будь-якого певного матеріального забезпечення, так звані бланкові кредити. Особливим видом є операції по контокоренту, коли через єдиний рахунок клієнта проводяться як пасивні операції (залучення депозитів), так і активні (надання кредитів). Це дозволяє банкам точно дізнаватися про стан справ у клієнтів і часто здійснювати контроль над ними.

Між пасивними і активними операціями існує тісний взаємозв'язок. З одного боку, пасивні операції є базою для розвитку активних операцій: за рахунок власного капіталу і залучених коштів банк може надавати кредити і здійснювати інвестиції. З іншого боку, активні операції впливають на банківські пасиви: шляхом відкриття поточних рахунків позичальникам і запису на них грошових сум без попереднього внеску їх клієнтами банки створюють так звані умовні вклади.

Крім кредитних операцій, банки здійснюють комісійні операції по виконанню платіжних і інших доручень клієнтів за певну винагороду.

Форма банківських операцій і їх зміст далеко не завжди збігаються. Так, в епоху імперіалізму навіть під формально короткостроковими кредитними операціями банків (вексельні операції, контокорентний кредит) часто приховується довгострокове кредитування промисловості, здійснюване шляхом пролонгування вексельних кредитів і тривалого незатребування банками позик по контокоренту. Під виглядом комісійних операції по розміщенню банками акцій і облігацій для промислових компаній фактично здійснюється укорінення банківських монополій у промисловість.

Банківські операції мають певні особливості в окремих видів банків. Емісійні банки мобілізують ресурси не тільки за рахунок власних капіталів і депозитів, але й за рахунок банкнотної емісії. У складі їх депозитів переважають кошти комерційних банків і держави. Облік векселів і надання позик здійснюються головним чином для комерційних банків і держави. В іпотечних банків у пасивних операціях головне місце посідає випуск заставних листів, а в активних переважають довгострокові позики під заставу землі і іншого нерухомого майна.

Підсумовуючи наведене, можна чітко визначити, що комерційні банки виконували і виконують такі види банківських операцій: залучення і розміщення грошових вкладів і кредитів; здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів і їх касове обслуговування; ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестиційних коштів; випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів та ін.); купівля, продаж і збереження платіжних документів, цінних паперів, а також операції з ними; видача запорук, гарантій і інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання в грошовій формі; придбання права вимоги з поставки товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог і інкасації цих вимог (факторинг); придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг); купівля в організацій і громадян і продаж іноземної валюти готівкою і валюти, яка рахується на рахунках і вкладах; купівля і продаж за кордоном монетарних металів; залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунках і вкладах, а також інші операції з цими цінностями відповідно до міжнародної банківської практики; довірчі операції (залучення і розміщення коштів, управління цінними паперами та ін.) за дорученням клієнтів; надання консультативних послуг; при цьому розрахунки провадяться в основному у безготівковій формі.

Безготівкові розрахунки - розрахунки, здійснювані без участі готівки шляхом перерахування (переказу) грошових коштів з рахунку платника в банку на рахунок їх одержувача або ж шляхом заліку взаємних вимог. На відміну від платежів готівкою, коли гроші безпосередньо передаються платником їх одержувачу, проводяться переважно за допомогою різних банківських операцій (кредитних і розрахункових), що заміняють готівку в обороті.

Об'єктивною основою розвитку розрахунків є збільшення товарного обігу і нестача для його обслуговування металевих грошей унаслідок відставання видобутку благородних металів від зростання загального обсягу виробництва і товарообігу. До широкого їх застосування спонукала велика їх зручність порівняно з платежами готівкою. Розрахунки здійснюються за допомогою векселів і чеків, що заміняють готівку, безготівкових перерахувань по поточних рахунках клієнтів у банках, за допомогою системи кореспондентських рахунків між різними банками, а також заліків взаємних вимог через розрахункові палати. Економічне значення полягає в тому, що вони сприяють прискоренню обороту капіталу, скороченню витрат обігу і, зрештою, розширенню виробництва і збільшенню прибутку. При проведенні розрахунків банки стягують зі своїх клієнтів спеціальну винагороду (комісію) або ж домовляються про безплатне проведення зберігання клієнтами на їх рахунках великих грошових ресурсів, які використовуються банками для надання позик.

Документи, які застосовуються в сучасній практиці розрахунків, можна згрупувати в розрахункові, платіжні та комерційні. Розрахунковими звичайно називають складені за встановленою формою документи, які подають у банки юридичні і фізичні особи з дорученням (або з вимогою) перерахувати з їх рахунків (або зарахувати на їх рахунки) певну суму грошей. Такими документами є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитивна заява, платіжна вимога. До розрахункових можна віднести і такі документи, як поштові перекази, меморіальний ордер, авізо та ін.

Платіжними називають складені за встановленою формою і такі, що передаються однією особою іншій, документи із зобов'язанням (або з наказом третій особі) сплатити певну суму грошей пред'явнику документа. Типовим платіжним документом є вексель. Комерційними прийнято називати документи, в яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг і які супроводять їх переміщення від постачальника до платника. До комерційних належать також рахунки-фактури, їх реєстри, товарно-транспортні документи, сертифікати якості, страхові поліси та ін. Тут є поле діяльності, тому що на підставі комерційних документів визначається сума і правомірність платежів (товарність і нетоварність операцій), що здійснюються за допомогою розрахункових або платіжних документів.

Платіжне доручення подається клієнтом у банк, що його обслуговує, на бланку певної форми для перерахування зазначеної суми зі свого рахунку. Банк приймає до виконання платіжні доручення тільки в тій сумі, яка є на рахунку клієнта. Доручення на перерахування коштів у дохід бюджету і інших фондів приймаються незалежно від наявності коштів на рахунку. У разі відсутності коштів на рахунку це доручення вміщується в картотеку.

Платіжна вимога являє собою документ, який складається з двох частин. Верхня частина - це вимога постачальника безпосередньо до одержувача сплатити вартість отриманої згідно з договором продукції або наданими послугами. Нижня частина - це вимога платника до свого банку про перерахування з його рахунку суми, яка проставлена в рядку "Сума до оплати" цифрами і прописом. Платіжна вимога заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцю. Платіжна вимога приймається банком до оплати в сумі, яка може бути оплачена у разі наявності коштів на рахунку платника або за рахунок кредиту.

У випадку відмови від оплати платіжної вимоги мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку і терміни, передбачені в договорі. У договорі може бути зазначена відповідальність платника за невчасне подання платіжної вимоги в банк для оплати.

Список літератури

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Економіка України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.

2. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики* 1994. - 97 с.

4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.

5. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. - К" 1. - С. 25^30.

6. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.

7. Гальчинський А.С Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993. - 96 с.

8. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 122 с.

9. Д'яконова 1.1. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 68 с.

10. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресе, 1990. - 736 с.

11. Кредитна система України і банківські технологи: У 3 кн. // За ред. І.В. Сало. - Львів: Банківський інститут, 2002. - 1350 с.