- Нефінансові корпорації;

- Фінансові корпорації;

- Загальне державне управління;

- Домашні господарства;

- Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Сектори у свою чергу поділяються на підсектори. Нижче наведені пояснення щодо деяких з них.

Державні нефінансові корпорації (підсектор сектору І). Незважаючи на те що державні нефінансові корпорації не є частиною уряду, той факт, що вони належать державі та/або контролюються нею і, можливо, мають особливий доступ до фінансової системи, надає їм особливого значення, що є підставою для виділення їх в окрему категорію. Вони аналогічні нефінансовим приватним корпораціям у тому, що повинні виробляти товари та послуги для ринку і продавати їх за ринковими цінами, але в багатьох країнах вони відрізняються тим, що їх борги гарантуються державою, а у їхній політиці ціноутворення частіше всього враховуються цілі загальнодержавної політики.

Фінансові корпорації (сектор II). До них належать акціонерні та неакціонерні підприємства, які в основному виконують фінансові операції, що складаються як з прийняття на себе фінансових зобов'язань, так і придбання фінансових активів за власний кошт. Сюди входять центральний банк, депозитні банки та інші банківські установи (в Україні - Національний банк України, державні, акціонерні і приватні комерційні банки та Ощадний банк України).

Центральні органи державного управління (підсектор сектору НІ). Сюди входять усі державні міністерства, бюро, установи та інші органи, які с інструментами або органами центрального уряду в країні. Центральний уряд відіграє важливу роль в економічному та грошово-кредитному аналізі, оскільки в основному саме через централізоване фінансування податково-бюджетна політика має вплив на рівень національного доходу.

Регіональні та місцеві органи державного управління (підсектори сектору III). Регіональні органи державного управління є державними органами, які функціонують незалежно від центрального уряду, а місцеві органи влади складаються з самостійних державних органів у різноманітних міських і/або сільських районах на території країни.

Процес переходу до ринкової економіки потребує постійної, надійної та місткої інформації, яка характеризує стан грошово-кредитного ринку та діяльність банківської системи України.

Міжнародні стандарти призначені для уніфікації бухгалтерського обліку виходячи з таких вимог: зміст звітності; критерії внесення у звітність різноманітних її елементів; правила щодо оцінки цих елементів; обсяги інформації, що надається у звітності.

Подання якісної та достовірної картини операцій комерційного банку Національному банку України, а також юридичним та фізичним особам, які є позичальниками та вкладниками цього банку, необхідне для того, щоб створити та зберегти на тривалий час довіру до банку та кредитної системи в цілому.

На даний час ця довіра є особливо важливою для України як всередині, так і зовні країни. Наприклад, у зв'язку з розширенням економічних зв'язків з іноземними партнерами українській банківській системі необхідно складати та надавати достовірну фінансову звітність, яку можна було б зіставити зі звітністю зарубіжних партнерів.

Серед інших метою форм звітності є підтримання довіри до банку, показати, як він працює і захищає інтереси своїх вкладників. Отже, така звітність підтримує взаємну довіру між банком та його партнерами, що надає йому перевагу, у тому числі матеріальну, на тривалий час.

Список літератури

1. Азаров В., Гурченко М. Основні напрями реформування державного підприємства // Економіка України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.

2. Ассонов Г.Ф., Хуторненко С.А., Шаблий Е.И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В.П., Сало И.В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики* 1994. - 97 с.

4. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. - 320 с.

5. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. - К" 1. - С. 25^30.

6. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.

7. Гальчинський А.С Сучасна валютна система. - К.: Лібра, 1993. - 96 с.

8. Д'яконова І.І. Податки та податкова політика України. - К.: Наукова думка, 1997. - 122 с.

9. Д'яконова 1.1. Теоретичні та економічні основи інвестиційної діяльності. - Суми: Слобожанщина, 1998. - 68 с.

10. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресе, 1990. - 736 с.

11. Кредитна система України і банківські технологи: У 3 кн. // За ред. І.В. Сало. - Львів: Банківський інститут, 2002. - 1350 с.