Бухгалтерський облік в Україні

Бухгалтерський облік у нашій країні організований за загальноприйнятими у міжнародній практиці принципами і стандартами бухгалтерського обліку та чинного національного законодавства. Найбільш жорстко регулюється фінансовий облік. Управлінський облік організовується самостійно, як того вимагають особливості діяльності, структура, потреби управління. При цьому бухгалтерський облік повинен ґрунтуватися на єдиних методологічних засадах, встановлених чинним законодавством, а також способах і прийомах, за допомогою яких діяльність організацій відображається в бухгалтерському обліку.

Методологія подання окремих банківських операцій, використання визначених чинним законодавством принципів, способів, прийомів та процедур ведення бухгалтерського обліку фіксується в документі (наприклад, наказі), яким визначається облікова політика установи. Зміни положень облікової політики та причини, що їх обумовили, викладають окремо - у пояснювальній записці до річного звіту банку.

Господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і на фінансові результати, відображаються у бухгалтерському обліку методом їх всеохоплюючого і безперервного документування. Записи в облікових регістрах роблять на підставі первинних документів, тобто письмових свідоцтв, що фіксують, підтверджують господарські операції та надають юридичної сили даним бухгалтерського обліку.

Первинні документи складають у момент проведення кожної господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність наведених даних несуть особи, які готували і підписали ці документи. Інформація, яка є у прийнятих до обліку первинних документах і необхідна для відображення у бухгалтерському обліку, накопичується, систематизується та узагальнюється в облікових регістрах. Ці регістри - носії спеціального формату у вигляді ордерів, журналів, особових рахунків тощо. Форми облікових регістрів можуть бути рекомендовані або їх розробляють самостійно, дотримуючись загальних методологічних засад. Установи, що складають ці документи на носіях, повинні забезпечити їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Згруповані відомості про господарські операції за звітний період з облікових регістрів переносять до фінансових (бухгалтерських) звітів.

Щоб упорядкувати рух та своєчасно відобразити господарські операції у бухгалтерському обліку, розробляють графіки документообороту. Рух носіїв інформації за операціями - це послідовне переміщення розрахунково-грошових документів із моменту їх виписування або надходження із зовні до завершення операцій цього робочого дня і здавання в поточний архів. Графіком встановлено чітко визначене переміщення документів між різними установами; кількість підрозділів, через які проходить кожний первинний документ, та виконавців, які беруть у цьому участь. Цим же графіком визначено максимальний час перебування даних носіїв у підрозділі, терміни, відведені для відображення інформації в обліку.

Рух документів залежить від специфіки тих або інших операцій, структури обліково-операційного апарату, автоматизації обліку тощо. Тому порядок проходження документів встановлюється самостійно з урахуванням вимог до окремих операцій, а також із дотриманням основних правил: кожний документ підлягає попередньому контролю; документи по безготівкових розрахунках спочатку проводяться за дебетом рахунків платників і лише потім - за кредитом рахунків одержувачів; прибуткові касові документи обліковуються після того, як гроші прийме каса, а видаткові спрямовуються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку.

Графіки документообороту за різними операціями банку можуть набувати різних форм. Вони оформляються у вигляді або схеми, або переліку робіт зі створення, перевірки та опрацювання документів, що розробляються кожним підрозділом установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Щоб переконатися у достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, слід проводити інвентаризацію коштів, зобов'язань та майна.

Інвентаризації бувають повні (коли охоплюються всі кошти, зобов'язання та майно установи) і часткові (коли охоплено лише один або кілька господарських об'єктів). Кількість та вид інвентаризацій у звітному році, дати їх проведення, перелік майна, коштів та грошових зобов'язань, що підлягають інвентаризації під час кожної з них, визначає установа, крім випадків, коли згідно з чинним законодавством проведення інвентаризації є обов'язковим.

Розбіжності фактичної наявності матеріальних цінностей та коштів з даними бухгалтерського обліку, що встановлені під час інвентаризації, установа врегульовує у такому порядку: виявлений надлишок підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності як прибуток; нестача цінностей і коштів відшкодовується винними особами або зараховується на збитки відповідно до чинного законодавства.

Для групування, відображення руху засобів, коштів, їх джерел і господарських процесів у обліку служать рахунки. За своєю формою бухгалтерський рахунок - це таблиця, що має дві протилежні за своїм призначанням сторони - дебет і кредит. Підсумки записів за дебетом та кредитом називають оборотами, а різниця між ними (з урахуванням залишку на початок періоду, за який беруться обороти) називається сальдо.

Господарські операції відображаються на рахунках бухгалтерського обліку подвійним записом, тобто з одночасною реєстрацією кожної операції в однаковій сумі в дебеті одного рахунка та кредиті іншого. Унаслідок цього між рахунками виникає взаємозв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Вона подається проводкою, тобто формулою, яка показує, за дебетом та кредитом яких рахунків і в якій сумі записується та чи інша операція.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль. В однаковій сумі вони відображаються на дебеті одного і на кредиті іншого рахунка, чим досягається тотожність підсумків оборотів за дебетом і кредитом усіх рахунків. Різні суми свідчать про те, що в записах операцій на рахунках допущено помилку. Крім цього, подвійний запис дає змогу контролювати економічний зміст проведених господарських операцій. Можна з'ясувати, після яких операцій відбулися зміни певного виду коштів, джерел їх утворення чи господарських процесів; звідки ці кошти надійшли і куди вони вибули.

Рахунки бухгалтерського обліку поділяють на балансові і позабалансові. Головну роль у цьому розмежуванні відіграють такі критерії:

Імовірність того, що установа отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов'язану з конкретним видом активу або пасиву.

Конкретний вид активу або пасиву має вартість, яка може бути точно оцінена.

Якщо господарські засоби, кошти і цінності не відповідають цим двом критеріям, то вони обліковуються на позабалансових рахунках. На них же заносять вимоги та зобов'язання, що можуть виникнути в майбутні періоди та за якими установа несе ризики; документи й цінності; операції з приватизації.

Рахунки поділяють на активні, пасивні і активно-пасивні залежно від обліку коштів або джерел їх утворення. Активні рахунки призначені для обліку розміщення коштів і господарських засобів, а пасивні - для обліку джерел утворення господарських засобів і коштів. Певна частина рахунків має змішаний характер; вони так і називаються - активно-пасивні. Якщо на активно-пасивному рахунку сальдо дебетове, то його призначення - як активного рахунка, якщо кредитове - як пасивного.

Характеризують позабалансові рахунки так: він активний, якщо при переведенні його на балансовий рахунок дебетується балансовий рахунок; якщо ж при цій операції кредитується балансовий рахунок, то позабалансовий рахунок вважається пасивним.

За призначенням та структурою рахунки поділяють на основні, регулюючі u операційні. Взято за основу те, як вони відображають ті чи інші об'єкти бухгалтерського обліку, що обліковується за дебетом та кредитом і показує залишок кожного рахунка. Так, основними є рахунки, призначені для обліку господарських засобів і джерел їх утворення. Для регулювання (уточнення) оцінки господарських засобів і їх джерел, показаних на основних рахунках, використовують регулюючі. Вони, у свою чергу, поділяються на контрактивні, контрпасивні, контрарно-доповнюючі.

Контра к шив ні рахунки призначені для регулювання оцінки окремих основних активних рахунків, а тому самі є пасивними. За їх кредитом відображається збільшення сум, які підлягають вирахуванню з основного активного рахунка, а за дебетом - зменшення цих сум. Сальдо показує остаточну суму, яка підлягає вирахуванню із задишка основного активного рахунка. До цих рахунків належать, наприклад, такі: "Зношення власних основних засобів", "Зношення нематеріальних активів", "Результати індексації основних засобів понад ринкову ціну" тощо.

Контрпасивні рахунки призначені для регулювання основних пасивних рахунків, а самі є активними. Вони служать для зменшення сум джерел коштів, обліковуваних на основних пасивних рахунках. Дебет контрпасивного рахунка вказує на збільшення сум, що підлягають вирахуванню із сальдо основного пасивного рахунка. Прикладами контрпасивних рахунків є: "Технічний рахунок для розподілу доходів державного бюджету України", "Технічний рахунок для перерахування коштів державного бюджету України" тощо.

До контрарнодоповнюючих рахунків належать такі, які можуть мати дебетове або кредитове сальдо. При цьому уточнення оцінки на регульованих рахунках здійснюється в бік збільшення або зменшення. До таких рахунків, наприклад, належать "Результати переоцінки вартості господарських матеріалів" тощо.

Операційні рахунки використовуються для відображення та контролю затрат, фінансових результатів. Вони неоднорідні за своїм складом. Сюди можна віднести "Витрати майбутніх періодів", "Результат поточного року" тощо.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяють на синтетичні й аналітичні.

Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації про склад та рух господарських засобів, коштів, джерел їх утворення і господарських процесів в узагальненому вигляді й у грошовому вимірі. Облік, що ведеться на таких рахунках, називається синтетичним.

Для