Між аналітичними і синтетичними рахунками існує нерозривний зв'язок. На аналітичних відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але детальніше. Залишки й обороти усіх аналітичних рахунків мають дорівнювати один одному за сумою і відповідати за підсумками залишкам та оборотам синтетичного рахунка, на якому вони відкриті.

Для відображення у бухгалтерському обліку і звітності майно та господарські операції оцінюються в національній грошовій одиниці України.

Активи та пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення.

На підставі даних бухгалтерського обліку складають бухгалтерську (фінансову) звітність. Вона становить систему взаємопов'язаних узагальнюючих показників, що відображають фінансовий стан підприємства та результати його діяльності за звітний період.

Рахунки бухгалтерського обліку - це не лише джерело інформації про господарську діяльність, а й основний аргумент при контролі відносин, які складаються між користувачами облікової інформації. Слід мати на увазі, що для самого підприємства необхідна певна систематизація рахунків, яка б надавала можливість обґрунтовано контролювати та аналізувати його фінансово-господарську діяльність як у цілому, так і в окремих ланках. Це досягається за допомогою єдиної" системи рахунків бухгалтерського обліку та уніфікованих вимог щодо здійснення обліку на них.

Плани рахунків та вказівки щодо їх застосування є засобами державного регламентування організації бухгалтерського обліку в банківській системі й забезпечення єдиного методологічного порядку відображення господарських операцій у системі бухгалтерських рахунків.

Керівництво бухгалтерським обліком - це не лише розробка і впровадження Плану рахунків, підготовка нормативних актів та роз'яснень, а ще й перевірка стану бухгалтерського обліку і звітності, надання необхідної допомоги.

Удосконалення організації обліково-операційного процесу - один із напрямів керування бухгалтерським обліком. Найкращих результатів досягають там, де розробляють та впроваджують нові форми носіїв облікової інформації, раціональні схеми обороту документів, поліпшують порядок проведення інвентаризації, добирають оптимальніші технології для розв'язання облікових завдань. Система МСБО покликана забезпечувати накопичення, підтримку в актуальному стані і багатоцільове комплексне використання даних, які містять бухгалтерську і статистичну інформацію про фінансово-економічний стан будь-яких установ.

Перехід на МСБО не самоціль, а об'єктивна необхідність, оскільки вони є своєрідною мовою фінансової звітності, зрозумілою в усіх країнах. Міжнародні стандарти надають можливість спеціалістам різного профілю однаково розуміти й оцінювати економічні явища, наприклад, капітал, активи, зобов'язання, доходи, витрати.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності охоплює кілька блоків питань, кожен з яких можна визначити як окремий проект, а саме:

зміна ідеології бухгалтерського обліку, норм обліку, що забезпечуватиме формування нової фінансової звітності;

зміна Плану рахунків бухгалтерського обліку та підходів до його побудови;

принципово нова організація аналітичного обліку, завдяки чому з'явиться можливість отримувати необхідну статистичну інформацію;

відокремлення від фінансового та створення нових видів обліку - управлінського, податкового й інших, яких вимагатиме та чи інша ситуація (наприклад, для нагляду за окремим сектором економіки або галуззю, якщо цього потребують державні органи);

перехід на прогресивну форму організації фінансової та статистичної звітності - за економічними показниками;

зміна руху потоків інформації (збирання звітності за економічними показниками від юридичної особи).

Із наведеного переліку зрозуміло, що реформа бухгалтерського обліку і звітності стосується всього менеджменту, а не тільки бухгалтерів, які практично забезпечують його технічну реалізацію. Тому дуже помиляються окремі спеціалісти, розглядаючи МСБО лише як перехід з одного Плану рахунків на інший. Саме це і є технічним аспектом реформи бухгалтерського обліку. А суть її полягає у створенні достовірної, чіткої фінансової звітності шляхом упровадження нових норм обліку фінансових інструментів, міжнародних принципів обліку (де принцип нарахування є одним із основних), створення адекватної системи страхових резервів та інше. Інакше кажучи, в основу нового балансу покладена фінансова діяльність і достовірне відображення його активів та зобов'язань. Таким чином, нова звітність, у тому числі й баланс, надає можливість простежити стан і тенденції розвитку будь-якої системи, визначити потенційні ризики, а отже, запобігати негативним проявам у фінансовій сфері. Для аналізу діяльності будь-якої установи, а також прийняття оперативних рішень на макрорівні необхідна певна статистична інформація. Звичайно її брали з діючого Плану рахунків. Оскільки новими принципами бухгалтерського обліку передбачається зміна підходів до побудови цього документа, який відтепер орієнтовано на економічні аспекти діяльності, то статистичний зріз забезпечить аналітичний облік, який формується в системі і контролюється балансом. Це надає змогу оперативно вносити необхідні доповнення, які неодмінно виникатимуть у зв'язку з реформуванням інформаційних систем у відомствах, зміною потреб уряду тощо, не втручаючись у балансові рахунки, що відображають певну узагальнену економічну інформацію.

Такі глобальні перетворення в системі бухобліку, впровадження нових норм обліку фінансових інструментів, перехід до відображення у звітності лише реальних активів вимагають докорінних змін. Паралельно з новим Планом рахунків вводяться відповідні інструкції щодо обліку основних фінансових інструментів (основних фондів і нематеріальних активів та ін.), що конкретизує порядок використання рахунків бухгалтерського обліку. Нинішній етап упровадження в практику міжнародних стандартів - це лише початок великої роботи. Закладено фундамент нової системи обліку. А в перспективі - копітка праця щодо вдосконалення облікових інструментів звітності, створення надійного внутрішнього контролю банку, переведення на нові стандарти бухгалтерського обліку.

Міжнародний облік дуже неоднаковий навіть у різних капіталістичних країнах. Але, звичайно, є й спільні для всіх риси. Західна бухгалтерська система функціонує в умовах ринку. Це обумовлює потреби в інформації таких учасників ринків: акціонерів; споживачів; кредиторів; податкових органів; клієнтів; аудиторів.

Саме надання інформації про результати діяльності і є метою бухгалтерської звітності. Основне тут - фінансовий стан, результати діяльності і зміни в капіталі за звітний період.

Отже, за міжнародними стандартами бухгалтери мають приймати рішення і керуватися при цьому принципами, які спрямовані на одне: надавати об'єктивну картину стану та результатів діяльності будь-якої організації за певний період.

Слід зазначити, що західний бухгалтерський облік бурхливо розвивається, на відміну від того обліку, який практикувався в Україні тривалий час і до якого всі звикли.

МСБО користуються всі, він надає змогу керівництву знати свій реальний стан і результати діяльності, порівнювати їх із результатами минулих періодів, розширювати свою діяльність на ринку.

Сьогодні мета середнього українського підприємця - показати найменший прибуток, щоб заплатити менший податок. Тоді як мета середнього європейського - показати найбільший результат (іноді навіть завищений), щоб мати гідний вигляд на фінансовому ринку.

Політичні й економічні результати реформи: створення у країні фінансового обліку; надання користувачам фінансової інформації звітності, яку вони розуміють, що сприятиме розвитку ринків; підвищення ефективності управління, результатом чого стане зниження кількості банкрутств.

Створення передумов для подальшого розвитку: надання консолідованої звітності з урахуванням дочірніх та асоційованих підприємств; розвиток внутрішнього бухгалтерського контролю та внутрішнього контролю взагалі; вдосконалення та підвищення ефективності процедур шляхом їх перегляду та опису; створення вичерпної політики бухгалтерського обліку; створення системи моніторингу та управління ризиками; створення внутрішнього аудиту.

Отже, логічним результатом упровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності стала перебудова всієї діяльності підприємств і установ.

У процесі впровадження МСБО, утвердження сучасної ідеологи бухгалтерського обліку вітчизняна практика збагачується новими економічними поняттями, позбавляючись давніх стереотипів та звичних трактувань. Насамперед запрацювала така крамольна колись категорія, як капітал. Від того, наскільки правильно визначено це поняття, залежить і економічна модель бухгалтерського обліку.

Власний капітал не повинен бути обтяжений ніякими зобов'язаннями. А отже, будь-які претензії, що виникають у зв'язку з прийнятими зобов'язаннями або на іншій підставі, слід зараховувати до витрат і лише "чисту" суму відображати в капіталі. Останній належить акціонерам банку, його рефінансують для подальшого розвитку установи. Це один із найважче викорінюваних під час проведення реформи стереотипів. Роками застосовувана, добре налагоджена система бухгалтерського обліку була орієнтована на формування фондів (як підсумкового результату) і контроль за їх використанням, а також на обслуговування потреб податкового законодавства.

Але ж економічну сутність статті витрат не можна змінити адміністративним розпорядженням - для суб'єкта господарювання усі види витрат (крім капітальних, які йому належать) економічно рівноцінні. Наприклад, витрати на оплату праці в одних випадках зараховували у собівартість, а в інших - за рахунок прибутку, як і різноманітні соціальні витрати. Більше того, одні й ті ж види відрахувань у різні звітні періоди трактували по-різному: в одному періоді витрати відносили на собівартість, в іншому - списували за рахунок прибутку. Але ж економічна сутність витрат підприємства не змінювалася залежно від дати на календарі. Ще одна цікава стаття витрат - податок на прибуток. Раніше, адміністративно регулюючи доходи і витрати, визначали прибуток, з якого певний процент відраховували у бюджет у вигляді податку на прибуток. Однак для підприємства він становив таку ж статтю, як і витрати на матеріали, оплату праці, відсотки за кредитом тощо. Проблема полягала не в якихось особливостях зазначених витрат, а у складній методиці розрахунку.

Це слід враховувати і стосовно визнання доходів: будь-які надходження, крім коштів на формування статутного капіталу, слід