Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку - вимога часу

Триває становлення України як незалежної держави, в економіці відбуваються структурні зміни, важко, повільно, але невідворотно наша країна переходить до ринкових відносин. Усе це - реалії сьогодення, на які не можна не зважати.

Зрозуміло, щоб аналізувати перебіг економічних процесів, необхідно мати достовірну інформацію. Часто такої інформації бракує навіть владним структурам, про що, зокрема, свідчать деякі прийняті останнім часом законодавчі та нормативні акти. Якісної економічної інформації гостро потребують також основні її користувачі - внутрішні (менеджмент підприємств) і зовнішні (органи виконавчої влади, акціонери, вітчизняні та іноземні інвестори, населення тощо).

Враховуючи важливість даного питання, ще на початку становлення незалежної держави - у травні 1992 року - Президент України видав Указ "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики". На підставі цього указу, за постановою Кабінету Міністрів № 326 від 04.05.1993 року, було розроблено й затверджено Державну програму переходу України на міжнародну систему бухгалтерського обліку та статистики. Втілюючи її в життя. Міністерство статистики України впровадило ряд класифікаторів, Міністерство фінансів відкоригувало облік ряду фінансових операцій згідно з новими вимогами.

Однак термін виконання програми закінчувався, а ряд передбачених нею важливих заходів (у тому числі й комплексне реформування бухгалтерського обліку) лишався нездійсненим.

Не лише рядок урядового документа - саме життя зобов'язувало енергійніше проводити реформи, адже основою формування будь-якої економічної інформації є грамотно змодельована система бухгалтерського обліку. Навряд чи можна створити нові економічні моделі, реформувати різні сектори національної економіки, не маючи достовірної інформації. Враховуючи реалії та вимоги часу, було розроблено нову Програму реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України № 1706 від 28.10.1998 р. Зазначимо, що останнім часом склалися передумови для прискореного ЇЇ втілення там, де перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку ще не здійснений, тобто:

суспільство висунуло підвищені вимоги щодо якості економічної інформації;

змінено податкове законодавство та зменшено податкове навантаження;

МСБО з успіхом апробовано в різних секторах економіки України;

при Міністерстві фінансів України діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка на основі МСБО розробляє національні стандарти бухгалтерського обліку;

Вже від початку 1998 року окремі галузі вітчизняної економіки розпочали перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності. На те, щоб не виникло непередбачених обставин, було спрямовано зусилля дуже багатьох висококваліфікованих спеціалістів із різних сфер.

В економічній літературі найбільш поширеною є класифікація обліку залежно від призначення облікової інформації, складу об'єктів і способів отримання даних. Виділяють оперативний, статистичний та бухгалтерський облік. Усі три види тісно пов'язані між собою.

Оперативний облік ведуть безпосередньо на місці. Він забезпечує спостереження і реєстрацію певних виробничих та комерційних операцій, не відображених на бухгалтерських рахунках або поданих у них в іншому розрізі. Він прийнятний для оперативного планування і поточного спостереження за окремими операціями.

Статистичний облік - це система вивчення, узагальнення масових явищ, що характеризують закономірності і тенденції розвитку господарства, та контролю за ними. Кількісні параметри масових явищ вивчають у нерозривному зв'язку з їх якісною характеристикою. Дані статистичного обліку допомагають аналізувати результати різних процесів та прогнозувати подальший їх розвиток. При цьому для вивчення досліджуваних об'єктів застосовуються спеціальні способи та прийоми: спостереження, групування, середні та відносні числа, індекси, динамічні ряди тощо.

Бухгалтерський облік - це спосіб документального спостереження, вимірювання та відображення господарської діяльності окремого підприємства, організації, установи. Його мета - забезпечити користувачів обліковою інформацією для прийняття відповідних рішень. На відміну від інших видів, бухгалтерський облік базується на безперервному, суцільному і послідовному відображенні господарських коштів та операцій; документуванні усіх процесів; узагальненні даних у грошовому (вартісному) вираженні; подвійному відображенні стану та змін господарських фактів на основі теорії двоїстості; використанні специфічних способів і прийомів (оцінка, інвентаризація, рахунки, подвійний запис, баланс тощо).

Методологічно та організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий і управлінський. Кожний із зазначених видів має притаманні йому мету, призначення, коло користувачів облікової інформації і відіграє свою роль в управлінні банком.

Фінансовий облік містить сукупність правил і процедур щодо підготовки та оприлюднення інформації про результати діяльності суб'єкта відповідно до вимог чинних законодавчих актів. Іншими словами, фінансовий облік покликаний відобразити усі банківські операції за звітний період, а також забезпечити складання певної бухгалтерської (фінансової) звітності для потреб внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Об'єктами фінансового обліку, які підлягають обов'язковому відображенню, є активи і пасиви банків; джерела власних коштів; витрати за їх елементами і всі види доходів; фінансові результати діяльності та їх розподіл.

Фінансовий облік висвітлює результати господарської діяльності звітного періоду (прибуток або збиток) і повинен вестися всіма підприємствами. За цими даними складається фінансова звітність, яка є таємницею, регулюється стандартами різних рівнів і відкрита для користування. Інколи фінансовий облік називають зовнішнім.

Управлінський облік ведуть для забезпечення внутрішніх інформаційних потреб керівництва при плануванні, аналізі, контролі й прийнятті відповідних рішень. Важливо своєчасно отримати достовірну інформацію про доходи й витрати у підприємствах і їх структурних підрозділах, а також з'ясувати, які результати вже відображено у фінансовому обліку. Витрати в цьому різновиді обліку перегруповуються за їх цільовим призначенням.

На відміну від фінансового обліку, який регулюють національні чи міжнародні стандарти, управлінський облік підприємства ведуть самі, враховуючи особливості діяльності, структуру, потреби та вимоги управління. Вони самостійно розробляють позиції та зміст внутрішньої звітності, а також визначають періодичність її складання й подання на різні рівні управління.

Бухгалтерський облік у підприємствах будується на загальновживаних у міжнародній практиці принципах:

Принцип безперервності діяльності означає, що будь-яка установа, фірма постійно функціонує і працюватиме в майбутньому. Відповідно до цього принципу господарські засоби враховуються у балансі за їх фактичною собівартістю, а не за ринковою ціною.

Коли є ознаки, що підприємство припинить свою діяльність, зменшить її масштаби або буде ліквідовано, застосовуються інші правила бухгалтерського обліку. У цьому випадку його активи оцінюються за ринковою (ліквідаційною) вартістю.

Дотримуючись принципу постійності, підприємства протягом тривалого часу мусять керуватися одними й тими ж правилами і методами бухгалтерського обліку. Будь-які зміни мають бути обґрунтовані (наприклад, у законодавчій базі) та докладно описані в додатку до фінансової звітності. У цьому випадку роботу ведуть так, щоб нові звіти можна було порівняти зі складеними за минулі періоди.

Згідно з принципом обачливості (обережності) активи і пасиви мають бути оцінені та відображені в обліку помірковано, з достатньою мірою обережності. За цим принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком вірогідною, а витрати та збитки - коли вони ймовірні. Принцип обачливості не дозволяє завищувати оцінку активів і доходів, а також недооцінювати зобов'язання і витрати. Передбачені потенційні збитки мають бути відображені в результатах звітного періоду, а не переноситися на наступні. За цим принципом підприємства повинні вести спеціальні рахунки сумнівних операцій та обліковувати можливі втрати.

Доходи і витрати відображають в обліку в тому звітному періоді, у якому вони були нараховані або дроблені, незалежно від того, коли фактично були отримані чи сплачені гроші. На це спрямовує принцип нарахування. Якщо діяльність суб'єкта господарювання безперервна, повинні бути виділені звітні періоди для складання необхідної звітності та виявлення результатів господарської діяльності. Найчастіше звітний період збігається з календарним роком, а проміжними є щоквартальні та/або місячні звіти.

Принципом реалізації (дати операції) передбачено, що доходи від реалізації продукції (надання послуг), а також витрати відображаються в обліку в день їх здійснення, тобто відразу ж після виникнення прав (активів) або зобов'язань (пасивів), незалежно від того, коли фактично було отримано чи сплачено гроші за ними.

Відповідно до принципу окремого відображення активів та пасивів усі рахунки, на яких зони обліковуються, є активними або пасивними, за винятком рахунків прибутків та збитків. Іншими словами, статті активів та пасивів оцінюються окремо і відображаються у розгорнутому вигляді, вони не повинні згортатись у балансі.

Прийнятність вхідного балансу означає, що залишки за рахунками на початок поточного звітного періоду повинні відповідати залишкам на кінець попереднього. По суті, цим принципом обумовлено реалізацію поділу безперервної діяльності на звітні періоди.

Принцип суттєвості орієнтує на те, що в обліку мають бути відображені всі суттєві (важливі) події або господарські операції. Другорядні ж фіксуються відразу в статтях витрат або в статті "інші". Слід зауважити, що ця оцінка буває суб'єктивною.

Активи і пасиви обліковуються за фактичними витратами на їх придбання або виникнення - диктує принцип собівартості. Активи та зобов'язання в іноземній валюті переоцінюються на звітну дату за офіційним курсом Національного банку України, що діяв на останній робочий день звітного періоду.

Відкритість означає, що фінансові звіти мають бути якісними, детальними і недвозначними, достовірно відображати фінансовий стан та результати діяльності установи за звітний період. Звітність слід складати чітко, щоб вона була зрозумілою для користувачів, та супроводжувати пояснювальною запискою.

Згідно з принципом консолідації, якщо установа має