Розвиток банківської системи України. Стабільність національної валюти - основа поступального розвитку економіки

Чому питання стабільності національної валюти у будь-якій економіці є ключовим у процесі здійснення макроекономічної політики? Передусім тому, що нестабільність грошей спричиняє чимало негативних ефектів, пов'язаних зі зростанням цін, а також (і це головне) - невизначеність у процесі прийняття рішень для всіх суб'єктів економічної діяльності.

Ось лише деякі можливі негативні наслідки слабкості грошової одиниці та пов'язаної із цим цінової нестабільності й інфляції:*

спотворена структура цін та неефективний розподіл фінансових ресурсів у економіці;*

зростання нестабільності як рівня цін, так і рівня інфляції і в підсумку - обмеження кредитної діяльності, передусім довгострокового кредитування (тобто інвестицій у реальний сектор економіки) та зростання контрактних витрат;

неврівноваженість цін (відсоткових ставок) на кредитні ресурси та невизначеність щодо зміни цін на ресурси у майбутньому призводять до фінансових труднощів і кредиторів, і дебіторів і, як наслідок, - до зниження рівня заощаджень та інвестицій;

обмеження обсягів заощаджень та інвестицій спричиняє зменшення (або навіть призупинення) темпів економічного зростання;

порушуються бухгалтерський облік, фінансові контракти, податкова система та реальні ціни активів у економіці;

збільшується перетікання ресурсів із виробничої сфери у галузь фінансових послуг із метою хеджування проти можливої інфляції;

національна валюта частково втрачає функції грошей (міри вартості, засобу обміну та заощадження) тощо.

Ключову роль у забезпеченні стабільності національної валюти відіграє монетарна політика, її успішність значною мірою залежить від проголошення центральним банком чітких і зрозумілих цілей обраної монетарної політики та від їх ретельного дотримання.

Функції регулювання та контролю за кількістю грошової маси в обігу в умовах ринкової економіки покладаються на центральний банк, який перебуває на вершині двох'ярусної фінансової структури. Його стратегічною метою і найважливішим обов'язком є створення стабільного середовища для діяльності всіх економічних суб'єктів. Досягнення цієї мети пов'язане з двома фундаментальними факторами: макроекономічним (його домінантою є забезпечення стабільності валюти або, як ще кажуть, стандарту вартості) і мікроекономічним (він передусім визначається спроможністю центрального банку забезпечити надійність банківського сектору).

Стабільність стандарту вартості нерідко ототожнюють із досягненням і підтримкою стабільності рівня цін усередині країни. Відомо, що концепцією стабільності валюти передбачаються необхідні засоби для підтримання внутрішньої вартості грошей. Однак у контексті відкритої економіки, тобто економіки, пов'язаної з міжнародними операціями, цим аспектом не варто обмежуватися: стабільність обмінного курсу (інакше кажучи, захист зовнішньої вартості грошей) є другим чинником забезпечення стабільності валюти. Будь-які економічні інститути (у тому числі й фінансові установи) найефективніше працюють тоді, коли всередині країни ціни залишаються стабільними, а на міжнародній арені зберігається відносна стабільність та передбачуваність курсів обміну. Курсова політика спрямовується на підтримку зовнішньої конкурентоспроможності економіки, з одного боку, та підтримку низькоінфляційного середовища й запобігання різким курсовим коливанням - з іншого.

Стабільність вартості грошей у будь-якій економіці залежить, крім іншого, і від обсягу грошової маси, тобто від змінної, на яку впливає центральний банк шляхом проведення монетарної політики.

Стабільність стандарту вартості залежить також від діяльності інших секторів економіки. Це пов'язано з тим, що вартість грошей визначається не лише їх кількістю, а й потоком товарів та послуг, а також запасами інших економічних активів.

Слід зупинитися й на такому ключовому питанні, як незалежність центрального банку - Національного банку України.

Принцип незалежності центрального банку на практиці означає, що органу, відповідальному за монетарну політику, надається свобода дій у досягненні її цілей.

Прогнозоване значення інфляції на кінець року (з грудня по грудень) може бути досить великим. Така тенденція може негативно вплинути на довіру як до економічної політики уряду, так і до монетарної політики НБУ, посилити інфляційні очікування, погіршити інвестиційну привабливість, стати причиною відмови в наданні своїх фінансових ресурсів, якщо це зашкоджує досягненню цілей монетарної політики. Отже, незважаючи на те, що однією із функцій центрального банку є функція банкіра уряду, він може відмовитися кредитувати операції уряду (так само, як комерційний банк може відмовити у позичці своєму клієнту), що у свою чергу може зупинити тенденцію до зростання реального ВВП. Щоб загальмувати інфляційний розвиток, потрібно вжити певних заходів, передусім з боку уряду за відповідної підтримки Національного банку України.

Прискорення темпів інфляції спричинили, з одного боку, зовнішні та внутрішні цінові шоки, що відбулися в умовах ненасиченості ринку й незавершеності структурної перебудови у промисловості та сільському господарстві, підвищення регульованих цін на окремі продукти харчування, енергоносії, адміністративне підвищення цін на житлово-комунальні та транспортні послуги, послуги зв'язку, а з іншого - прискорення темпів зростання пропозиції грошей. Підвищення цін було об'єктивним, проте значною мірою цьому сприяло штучне стримування інфляції упродовж значного періоду. Тому цю складову прискорення інфляції значною мірою можна характеризувати як відкладену інфляцію попередніх періодів.

Підвищення оптових цін у паливній промисловості також стало додатковим фактором загального зростання цін, оскільки вона, поряд з електроенергетикою і транспортом, впливає на виробничі витрати багатьох інших галузей економіки. Це підвищення поширилося на всю товарну та виробничу сферу.

Вплив монетарного фактора на прискорення інфляції тісно пов'язаний із наявністю заборгованості уряду перед НБУ, суб'єктами господарювання та нерезидентами.

Заходи уряду, вжиті впродовж 2001 року з метою погашення простроченої заборгованості за заробітною платою та пенсіями, а також вимоги щодо вчасної виплати поточних зарплат і пенсій послабили соціальну напругу в суспільстві, але певною мірою вплинули й на зростання темпів інфляції.

При цьому збільшився внутрішній державний борг за ОВДП, емісія яких була спрямована на погашення внутрішніх та зовнішніх зобов'язань попередніх років без погашення вже накопичених боргів за державними цінними паперами, зокрема, перед основним внутрішнім кредитором Міністерства фінансів - Національним банком України.

Основним невирішеним питанням фіскальної політики є зростання недоїмки за платежами до бюджету, неповні надходження від приватизації, а відтак і несвоєчасне погашення заборгованості уряду перед НБУ. У 2000 р. сума простроченої заборгованості перед Національним банком становила 3 064 млн. грн., у тому числі сума основного боргу - 2 389 млн. грн. За розрахунками, своєчасне погашення Мінфіном хоча б основної частини своєї заборгованості перед НБУ дало б змогу задіяти механізми регулювання грошово-кредитного ринку, утримати інфляцію на тому рівні, який було спрогнозовано на початку року. Наприкінці вересня Національний банк та Міністерство фінансів України уклали угоду про реструктуризацію облігацій внутрішньої державної позики із портфеля НБУ на термін до 2010 року. Реструктуризацію проведено шляхом заміни ОВДП та КОВДП на нові купонні облігації внутрішньої позики. Погашення доходів за цими облігаціями Міністерство фінансів розпочало з січня 2001 року, а основного боргу -з 2002 року.

Додатковими чинниками підвищення інфляції було також зниження частки бартеру в розрахунках у промисловості та зменшення взаємозаліків між суб'єктами підприємницької діяльності, вихід частини економіки з тіньового сектору, збільшення нарахувань до фонду заробітної плати та відрахувань до Пенсійного фонду. Усе це позначилося на агрегованому попиті і, як наслідок, призвело до додаткового підвищення інфляції (за інших рівних умов).

Щоб проаналізувати вплив монетарного фактора на прискорення інфляції, розглянемо ланцюг трансмісійного механізму; грошова база - грошова маса - інфляція.

Протягом 1999 року грошова база зросла на 39,2%, грошова маса - на 40,5%, інфляція споживчих цін досягла 19,2%. З одного боку, тривав процес ремонетизації української економіки (тобто випереджаюче зростання грошових агрегатів не викликало значного зростання цін), а з іншого - накопичувався певний інфляційний потенціал, який почав реалізовуватися в листопаді 1999 року.

Зростання грошової маси обумовлювалось зростанням грошової бази та незначним зростанням грошового мультиплікатора.

Основний чинник збільшення грошової бази - зростання чистих міжнародних резервів на балансі НБУ (з урахуванням сумарної купівлі та продажу валюти за цей період)*

Основними джерелами пропозиції іноземної валюти є позитивне сальдо товарів та послуг платіжного балансу, приплив капіталу, пов'язаний в основному з процесом приватизації, певне зростання прямих іноземних інвестицій, поступова легалізація тіньового сектору економіки.

Безумовно, у ситуації, яка склалася в Україні (передусім в умовах гострих зовнішніх боргових проблем, недостатніх резервів, необхідності зміцнення довіри до гривні), дії Національного банку були спрямовані, з одного боку, на нарощування валютних резервів, а з іншого (за надлишкової пропозиції валюти на валютному ринку) - стримували тенденцію до подорожчання гривні відносно долара США, що могло б негативно вплинути на зовнішньоторговельний баланс нашої країни.

Поступове зниження облікової ставки НБУ (із 45% на початку року до нинішніх 27%) стало додатковим стимулом для пожвавлення процесу кредитування економіки банками, причому, що слід наголосити, за умови зростання реального ВВП. Це важливий чинник економічного піднесення в цілому, зокрема у промисловості: 2000 рік став першим роком реального економічного зростання в Україні за весь період державної незалежності.

Зазначене зростання монетарної бази шляхом мультиплікації грошей та відповідного збільшення грошової маси, звичайно, може активізувати додаткові фактори впливу на прискорення темпів інфляції. Проте, аналізуючи рівень монетизації в Україні, порівнюючи його з рівнями монетизації та її динамікою в інших