4) часте внесення змін у політику банку щодо надання кредитів, формування кредитного портфеля;

5) введення в практику значної кількості нових послуг за короткий проміжок часу;

6) прийняття як застави цінностей, що важко реалізуються на ринку або які швидко знецінюються.

Наступним етапом аналізу є визначення динаміки процентних ставок за кредити. Результати розрахунку відповідних коефіцієнтів наведені в таблиці 3.4.

Наступний крок в аналізі кредитування банку є проведення горизонтального та вертикального аналізу.

Одним із найважливіших напрямів аналізу кредитної діяльності комерційного банку є аналіз руху кредитів.

Аналіз руху кредитів передбачає проведення розрахунку певного переліку показників та коефіцієнтів, який несе значне смислове навантаження при визначенні основних тенденцій змін кредитного портфеля банківської установи. Найбільш загальним показником, що характеризує рух кредитів, є залишки кредитної заборгованості.

При проведенні аналізу руху кредитів важливим моментом є оцінка динаміки співвідношення резерву, сформованого на покриття можливих збитків по кредитах, та загальної суми кредитної заборгованості.

Наступним напрямом аналізу кредитної діяльності банку є оцінка розподілу кредитів за економічними секторами.

Аналіз галузевої структури дає можливість визначити диверсифікацію кредитів порівняно з попередньою звітною датою. Для цього розраховуються частки кредитних вкладень комерційного банку в окремі галузі та оцінюються у статиці та в динаміці. Цей аналіз необхідний для виявлення зон кредитного ризику, для розробки кредитної політики та визначення лімітів кредитування по окремих галузях та клієнтах банку.

Далі аналізується кредитна заборгованість за термінами погашення.

Наступним аспектом аналізу кредитної діяльності комерційних банків є аналіз формування резерву на можливі збитки за позиками.

Даний вид аналізу містить оцінку правильності розподілу виданих позик за групами ризику, достатності розміру резерву на покриття втрат по кредитних ризиках та відповідність розрахункової суми резерву фактично створеному.

Види позик за ступенем ризику:

• стандартні (2% резервування);

• позики під контролем (5% резервування);

• субстандартні позики (20% резервування);

• сумнівні позики (50% резервування);

• безнадійні позики (100% резервування).

де Y — сума наданих кредитів;

X — процентні доходи по кредитах;

Z— процентна ставка.

Факторний аналіз кредитування проводиться за формулою:

Якість наданих кредитів характеризує також показник співвідношення резервів на випадок збитків за позиками та загальних позик. Чим менше його значення, тим якісніший, а відтак менш ризикований кредитний портфель.

Також потрібно ще розраховувати такі показники: Коефіцієнт співвідношення капіталу банку і кредитів:

Наступний показник — дохідність кредитних операцій:

І ще один показник — частка доходів від видачі кредитів:

Основні формули проведення аналізу кредитних операцій наведено в таблиці 3.7.

Рівень сумнівної заборгованості характеризує якість кредитного портфеля, а саме: довгострокових, короткострокових та МБК погляду проблематичності їх повернення. Значення цього показника не повинно перевищувати 0,05%, тобто своєчасно непогашені кредити мають становити не більше 5% від усього кредитного портфеля.

У ході аналізу кредитних операцій можна обчислити показник загальної кредитної активності:

Методика проведення аналізу кредитоспроможності позичальника Під кредитоспроможністю банківських клієнтів слід розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства, котрий дає впевненість в ефективному використанні позичених коштів, здатність та готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов договору. Вивчення банками різноманітних чинників, котрі можуть призвести до непогашен- ня кредитів або, навпаки, забезпечують їх своєчасне повернення, складають зміст банківського аналізу кредитоспроможності.

Склад та зміст показників випливають із самого поняття кредитоспроможності. Вони повинні відобразити фінансово-господарський стан підприємства з погляду ефективності розміщення та використання позичених коштів та готовність позичальника здійснювати платежі та погашати кредити у заздалегідь визначені терміни. Здатність своєчасно повертати кредит оцінюється шляхом аналізу балансу підприємства на ліквідність, ефективного використання кредиту та обігових коштів, рівня рентабельності, а готовність визначається за допомогою вивчення дієспро- можності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівників позичальника.

У зв'язку з тим, що підприємства значно відрізняються за характером своєї виробничої та фінансової діяльності, неможливо створити єдині універсальні та вичерпні методичні вказівки щодо вивчення кредитоспроможності та розрахунку відповідних показників. Це підтверджується практикою нашої країни.

Основна мета аналізу кредитоспроможності - виявити здатність та готовність позичальника повернути позику згідно з умовами кредитного договору. Банк повинен у кожному конкретному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий прийняти, а також розмір кредиту, котрий може бути наданий за даних умов.

При розгляді кредитної заявки працівники банку враховують чимало чинників. Протягом багатьох років службовці банку, відповідальні за надання позик, виходили з таких критеріїв:

• дієздатність позичальника;

• його репутація;

• здатність отримувати дохід;

• володіння активами;

• стан економічної кон'юнктури.

Інформаційним забезпеченням аналізу кредитоспроможності є:

1. Зовнішні джерела інформації

Для отримання подібних даних банку необхідна інформація, що характеризує фінансовий стан фірми. Це зумовлює необхідність вивчення фінансових звітів, можливості появи непередбачених обставин та стану із страхуванням. Джерелами інформації про кредитоспроможність позичальника можуть бути:

переговори з заявниками;

інспекція на місці;

аналіз фінансових звітів; зовнішні джерела.

2. Джерела відомостей, необхідних для розрахунку показників кредитоспроможності.

Першим джерелом інформації для оцінки кредитоспроможності господарських організацій повинен служити їх баланс з пояснювальною запискою до нього. Аналіз балансу дозволяє визначити, якими коштами розпоряджається підприємство та який за розміром кредит ці кошти забезпечують. Проте для обґрунтованого та всебічного висновку щодо кредитоспроможності клієнтів банку балансових відомостей недостатньо. Це випливає зі складу показників. Аналіз балансу дає лише загальне уявлення про кредитоспроможність, тоді як для висновків щодо ступеня кредитоспроможності необхідно розрахувати і якісні показники, котрі оцінювали б перспективи розвитку підприємства, його життєздатність. Тому як відомості, необхідні для розрахунку показників кредитоспроможності, слід використовувати: дані оперативного обліку, планові показники діяльності підприємства, дані анкети клієнтів, інформацію постачальників, результати обробки даних обстеження за спеціальними програмами, відомості спеціалізованих бюро із оцінки кредитоспроможності господарюючих суб'єктів.

Банки розвинених країн застосовують складну систему значної кількості показників для оцінки кредитоспроможності клієнтів. Ця система диференційована залежно від характеру позичальника (фірма, приватна особа, вид діяльності), а також може базуватися як на сальдових, так і на обігових показниках звітності потенційних позичальників.

Залежно від рівня організації аналітичної роботи в банку українські комерційні банки вдаються до різних методів оцінки кредитоспроможності. Крім того, певну увагу цим питанням приділяє і НБУ, встановивши обов'язкові критерії оцінки фінансового стану позичальника.

Так, згідно з Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності: обсяг реалізації; прибутки та збитки; рентабельність; ліквідність;

грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальника);

склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

собівартість продукції.

Крім наведених чинників при оцінці фінансового стану повинні також бути враховані фактори суб'єктивного характеру:

ефективність управління позичальника;

ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

професіоналізм керівництва.

Крім наведених показників, НБУ встановлює також низку економічних показників, обов'язкових для розрахунку при проведенні аналізу фінансового стану позичальника - юридичної особи, серед яких коефіцієнти загальної та абсолютної ліквідності, маневреності та автономності.

Оцінка фінансового стану позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі:

- дотримання обов'язкових економічних нормативів та показників діяльності комерційного банку, передбачених нормативними актами Національного банку України;

- аналізу прибутків та збитків;

- аналізу якості активів та пасивів;

- створення резервів;

- виконання зобов'язань комерційним банком у минулому;

- якості банківського менеджменту.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають бути враховані:

- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

- наявність реальної застави;

- вік та здоров'я клієнта;

- загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

- інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

- зв'язки клієнта уділовому світі тощо.

У рамках законодавства України з кредитування кожний банк визначає власну методику оцінки кредитоспроможності позичальника.

Вітчизняні банки оцінку кредитоспроможності позичальника проводять головним чином на основі аналізу балансу і звіту про фінансовий стан та його використання. Основна увага при визначенні кредитоспроможності приділяється аналізу коефіцієнтів, що характеризують співвідношення різних статей балансу, і динаміці цих показників, які є важливими джерелами інформації і прогнозів стану справ позичальника та рівня кредитного ризику.

Найбільш повне інформаційне забезпечення оцінки кредитоспроможності має складатися з:

• матеріалів, отриманих безпосередньо у клієнта;

• матеріалів про клієнта, отриманих переважно з архіву банку;

• відомостей, отриманих від ділових партнерів клієнта (постачальники, кредитори, покупці продукції тощо);

• звітів та інших матеріалів приватних та державних установ та агентств;

• галузевих аналітичних досліджень, довідників з інвестицій тощо;

• інформації, що надається клієнтом при запиті на позику:

— установчі документи, що підтверджують правомочність клієнта отримати позику;

— бухгалтерська звітність, включаючи баланс підприємства, звіт про фінансові результати, про стан майна тощо;

— ТЕО проекту, що кредитується, з розрахунком очікуваних надходжень від реалізації;

— копії контрактів, договорів та інших документів, що стосуються проекту, який кредитується;

— податкові декларації;

— бізнес-план, що включає опис продуктів чи послуг, які будуть запропоновані на ринку, галузевої та ринкової пропозиції, плани маркетингу і виробництва, фінансовий план.

За кордоном джерелом інформації слугують спеціалізовані кредитні агентства. Вони надають інформацію про