Аналіз ефективності використання кредитів

План

1. Принципи статистичного забезпечення побудови економічних нормативів кредитної діяльності комерційних банків

2. Прогнозування та планування кредитної діяльності банків

3. Статистичне оцінювання кредитного ризику. Групування кредитів за рівнем ризику

4. Аналіз кредитних процентних ставок

Залежно від об'єкта кредитування залучені підприємством кре-дитні ресурси можуть спрямовуватись на поповнення оборотних коштів фінансування виробництва та сфери обігу, оплату обладнання, фінансування капітальних вкладень, а також фінансування розширен-ня, реконструкції, переобладнання підприємства та ін.

У будь-якому разі основна мета фірми в ринковому середовищі — максимізувати прибуток, або, як вказано в інших джерелах (і, до речі, точніше), максимізувати достаток фірми, тобто вартість акціонерного капіталу.

З наведеного випливає, що, залучаючи кредит, підприємство ста-вить за мету отримати такий прибуток від діяльності, який би виправдо-вував цю дію на встановлених у кредитному договорі умовах.

Аналіз ефективності використання кредитів — важливий момент визначення доцільності використання підприємством кредитних ре-сурсів.

Індекс структурних зрушень

Підприємство, що вже отримує певний обсяг прибутку, вирішивши залучити додаткові кошти, повинно повністю і всебічно оцінити й по-рівняти вартість залучених коштів і фінансово-господарський ефект від цієї операції.

Фінансовий ліверідж — процес використання підприємством залу-чених з різних джерел коштів, який впливає на зміну прибутковості ка-піталу підприємства — коефіцієнт рентабельності.

Визначення ефекту фінансового ліверіджу — це і є визначення ефективності використання кредитних ресурсів як одного з джерел залучення коштів підприємством.

Ефект фінансового ліверіджу — обсяг додатково отриманого підприємством прибутку від залучення коштів зі сторони. Нас цікав-лять банківські кредити й ефект фінансового ліверіджу від викорис-тання кредитів, наданих на певних умовах.

Результат фінансового ліверіджу розраховують за формулою

де Спп — ставка податку на прибуток з того виду діяльності, яким зай-мається фірма-позичальник; ВРА — показник валової рентабельності активів; %Кр — проценти за користування кредитом; ПК — позич-ковий капітал; ВКФ — середньорічна вартість капіталу фірми (під-приємства).

В останній формулі розрізняють три складові:

• податковий коректор (1 — Спп), що коригує розмір ефекту фінансового ліверіджу на розмір податку на прибуток;

• диференціал фінансового ліверіджу аналізує різницю між по-казниками валової рентабельності активів і розміром процента за кредит;

• власне коефіцієнт фінансового ліверіджу — відношення позич-кових коштів до власного капіталу фірми (ПК/ВКФ).

При незмінних показниках податкового коректора та диферен-ціа- ла фінансового ліверіджу коефіцієнт фінансового ліверіджу — ос-новний показник зростання або спадання прибутковості на власний капітал у результаті використання кредитних коштів.

Крім того, у статистиці розраховують також такі показники ефек-тивності:

• загальну досягнуту ефективність довгострокового кредиту;

• строк окупності кредиту.

Принципи статистичного забезпечення

побудови економічних нормативів кредитної діяльності комерційних банків

Нормативи діяльності комерційних банків — сукупність законодав-чих та підзаконних актів, виданих Верховною Радою України, Кабіне-том Міністрів та НБУ.

Норма — відносна величина, що показує питому вагу одного по-казника щодо іншого.

Норматив — абсолютна величина, вторинна щодо норми. Вона визначається розміром встановленої норми та обсягом діяльності пев-ного об'єкта.

Вимоги до нормативів кредитної діяльності комерційних банків:

• нормативи кредитної діяльності мають бути гнучкими, зважаючи на сам характер кредитних операцій;

• нормативи повинні захищати банки від критичного перевищен-ня лімітів залучення коштів, що майже завжди стає причиною збитків, а часом і банкрутства;

• нормативи мають запобігати локалізації надання кредитів, хоча б у якій формі воно здійснювалося.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи щодо кредитної діяльності:

• максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н9);

• максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н10);

• максимальний розмір кредитів, гарантій і поручництв, наданих одному інсайдеру* (Н11);

• максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій і поручництв, наданих інсайдерам (Н12);

• максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н13);

• норматив рефінансування (Н13);

• інвестиційна діяльність (Н15).

де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кре-дитами та врахованими векселями одного позичальника на 100 від-сотків суми виданих для нього позабалансових зобов'язань; К — капітал банку.

Нормативне значення Н9 не повинно перевищувати 25%, тобто загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, у тому числі банку) перед банком у результаті на-дання останнім одного або кількох кредитів не повинна перевищува-ти 25% капіталу банку.

Позичальники, що мають спільних засновників, акціонерів (учас-ників), загальна частка яких у статутному фонді підприємства чи бан-ку перевищує 35%, ураховуються як один позичальник.

Крім того, в окремих випадках у процесі розрахунку нормативу Н9 двоє чи більше позичальників вважаються одним:

• коли позичальники контролюються третьою особою, що во-лодіє щонайменше 35% статутного фонду кожного з них;

• коли позичальники є спорідненими особами.

Установа вважається спорідненою щодо іншої установи в межах корпоративного об'єднання у таких випадках:

1) коли установа (філія) повністю підпорядкована основній уста-нові або контролюється нею;

2) коли установа (основна) та її філії контролюються третьою сто-роною — головною компанією (засновником корпоративного об'єднання);

• коли одним позичальником є фізична особа, а іншим — юри-дична, на яку фізична особа справляє істотний вплив (є співзасновни- ком або засновником);

• коли кредитні кошти, що видані одному позичальнику чи їх групі, приносять безпосередню вигоду (перераховуються) іншому по-зичальнику, який є клієнтом того ж банку;

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н9) розраховують за формулою

• коли передбачене джерело погашення кредиту всіх позичаль-ників одне й жоден з них не має іншого джерела доходу для повно-го погашення заборгованості за наданим кредитом. Прикладом такої ситуації може бути мобілізація позичальниками спільних коштів для придбання активу (підприємства чи об'єкта власності) або для пере-дачі цих коштів у кредит іншій фізичній чи юридичній особі.

Норматив великих кредитних ризиків (Н10) встановлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та ка-піталу комерційного банку (у відсотках):

де С — сукупний розмір великих кредитів, наданих комерційним бан-ком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.

Рішення про надання великого кредиту має бути оформлене відповідним висновком кредитного комітету комерційного банку та затверджене його правлінням.

Максимальне значення нормативу Н10 не може перевищувати 8, тобто загальний розмір великих кредитів не повинен перевищувати 8-кратний розмір капіталу банку.

Якщо сума всіх великих кредитів перевищує 8-кратний розмір ка-піталу банку щонайбільше на 50%, то вимоги до платоспроможності подвоюються (до 16%). Якщо ж відсоток такого перевищення пере-вищує 50%, то вимоги потроюються, тобто значення показника пла-тоспроможності банку має бути щонайменше 24%.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поруч-ництв, наданих одному інсайдеру (Н11), розраховують за формулою

де Рк1 — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі міжбан-ківських), поручництв, врахованих векселів та 100% суми позабалан-сових вимог щодо одного інсайдера комерційного банку.

Максимальне значення нормативу Н11 не може перевищувати 5%.

Умови надання кредитів інсайдерам не повинні відрізнятися від загальних умов кредитування. Комерційний банк не має права нада-вати кредит інсайдеру (акціонеру, учаснику) для придбання акцій (ча-сток) цього банку. Розмір позичок, наданих акціонеру (засновнику) банку без відповідного забезпечення, не може перевищувати 50% його внеску до статутного фонду банку.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, га-рантій і поручництв, наданих усім інсайдерам (Н12), розрахову-ють за формулою

де РК — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі міжбанківських), поручництв, урахованих векселів та 100% суми поза-балансових вимог щодо всіх його інсайдерів.

Максимальне значення цього нормативу не повинно перевищува-ти 40%, тобто сукупний розмір наданих банком позик, поручництв, урахованих векселів та 100% суми позабалансових вимог щодо всіх його інсайдерів не повинен перевищувати 40% капіталу банку.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н13) розраховують за формулою

де МБ — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківсь- ких позик.

Максимальне значення цього нормативу не повинно перевищува-ти 200%.

Норматив рефінансування (Н14)

де МБ — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанків-ських кредитів; ЦК — загальна сума залучених централізованих коштів.

Максимальне значення цього нормативу не повинно перевищува-ти 300%.

Норматив інвестування (Н15) характеризує використання капі-талу банку для придбання часток акціонерних товариств, підприємств, недержавних боргових зобов'язань і розраховується за формулою

де Кі — кошти комерційного банку, які інвестуються на придбання часток акціонерних товариств, підприємств, недержавних боргових зобов'язань; ЦП — цінні папери в портфелі банку, призначені на інве-стиції; Ва — вкладення в асоційовані компанії.

Максимальне значення цього нормативу не повинно перевищува-ти 50% капіталу банку.

Прогнозування та планування кредитної діяльності банків

Одне з основних завдань статистичного вивчення кредитної діяль-ності банку — скласти її прогноз за певних вимог. Важливість про-гнозу важко переоцінити, ураховуючи, що саме він є основою для складання перспективних планів кредитної діяльності банку.

Добір методу прогнозування залежить від кількох важливих фак-торів:

• мети та завдань прогнозу;

• ступеня деталізації інформації про кредитну діяльність;

• обсягів прогнозу;

• періоду прогнозу (місяць, квартал, півріччя, рік і т. ін.).

Незалежно від методу прогнозування прогноз завжди є ретро-спекцією минулої тенденції та проспекцією її на майбутнє з урахуван-ням впливу найвагоміших факторів. Мета прогнозу полягає насампе-ред у визначенні обсягів, структури, середнього рівня ризику та інших параметрів кредитної діяльності в майбутньому періоді за умови, що на неї впливатиме лише обмежений набір факторів, урахованих у про-гнозній моделі. Можлива й