2) сумнівні — кредити з підвищеною мірою ризику повного по-вернення;

3) субстандартні, які не входять до першої та другої груп, але щодо них існує певний рівень ризику збитків, що перевищує нормальний.

Цей ризик пов'язаний в основному з фінансовими показниками діяль-ності позичальника;

4) стандартні, що цілком відповідають умовам угоди між банком і позичальником.

Рівень ризику за кредитами коливається від 100% для першої гру-пи до 20% для останньої.

До групи Б належать ризики кредитування, пов'язані з платоспро-можністю та кредитоспроможністю клієнтів банку.

Платоспроможність — здатність підприємства вчасно та в по-вному обсязі відповідати за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Кредитоспроможність — сукупність умов і наявних ресурсів для отримання позики та можливість її повернення в зазначений у кре-дитній угоді термін. Основна мета аналізу платоспроможності та кре-дитоспроможності — запобігати ризику неповернення позики пози-чальником, несвоєчасному поверненню позики, невиплаті процентів за користування кредитом, порушенню термінів виплати процентів і спла-ти основної суми боргу і тим самим — заподіянню шкоди та збитків банку.

До групи В належать ризики, пов'язані з впливом фактору зовніш-нього щодо банку чи банківської системи в цілому середовища:

• пов'язані з кон'юнктурними коливаннями ринку в цілому, у тому числі з економічним розвитком держави, державним регулюванням економіки (податковим, валютним, грошово-кредитним) і т. ін.;

• пов'язані з імовірнісним характером прогнозу економічної си-туації на майбутній період, а тому можливістю прийняття хибних рішень щодо добору обсягів та умов надання кредитів;

• пов'язані з епізодичними випадковими чи стихійними подіями, які, проте, впливають на процес банківської діяльності та кон'юнктуру ринку банківських послуг.

Існує ряд способів попередження та зменшення ризику за кредит-ними операціями.

Аналіз кредитоспроможності банку дає можливість оцінити такі фактори діяльності банку:

1) вплив зовнішнього середовища на платоспроможність пози-чальника. В основі такого аналізу лежить дослідження стану пози-чальника в економічному середовищі в цілому та в конкретній галузі, виду діяльності, а також його здатності реагувати на ситуацію залеж-но від ділових циклів;

2) життєвий цикл виробництва та життєвий цикл окремого това-ру — період часу, протягом якого існує попит на даний вид продукції чи виробництв, а виробництво та реалізація продукції економічно доцільні, тобто прибуткові. Критерієм визначення життєвого циклу є умова, за якої надходження за реалізований товар (послугу) пере-вищують сумарні витрати на його виробництво та продаж на суму мінімально необхідного прибутку на вкладений капітал;

3) стратегія збуту;

4) здатність виробляти товари й послуги та реалізовувати їх за цінами, які компенсують витрати й генерують прибуток;

5) залежність припливу готівки від зовнішніх факторів.

Кредити групують також залежно від рівня ризику (при цьому ви-окремлюють найбільш ризикові групи):

1) для початку справи, коли їх обсяги непропорційно високі по-рівняно з інвестиціями власників;

2) для спекулятивних угод щодо товарних і фондових цінностей;

3) для операцій з нерухомістю, що надаються власникам під-приємств з обмеженими власними оборотними коштами;

4) для підтримки великих залишків на депозитних рахунках підприємств у банку без достатнього страхового розміру власного капіталу й застави;

5) під проекти з ризиком морального старіння;

6) під низьколіквідні цінності;

7) під розширення та модернізацію виробництва.

В інформаційній системі виокремлюють блок сигналів про мож-ливе банкрутство підприємств:

— перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

— надмірне використання короткострокових позичок як джерела довгострокових капітальних вкладень;

— низькі показники ліквідності;

— нестача оборотних коштів (функціонуючого капіталу);

— критичне збільшення частки позичених коштів у загальному розмірі активів;

— невчасне або неповне виконання зобов'язань перед кредито-рами й акціонерами, у тому числі щодо своєчасності повернення кре-дитів, виплати процентів і дивідендів;

— критична затовареність складу готовою продукцією та вироб-ничими запасами понад їх норму;

— виникнення конфліктних ситуацій між банком і клієнтом;

— використання нових джерел фінансування на відносно неви-гідних умовах;

— застосування застарілого обладнання й технологій;

— несприятливі зміни в портфелі замовлень підприємства.

Для контролю за фінансовим станом підприємства — клієнта бан-ку сам банк здійснює ряд заходів, зокрема моніторинг.

Моніторинг — це безперервне слідкування за фінансовою діяль-ністю суб'єкта економічних відносин, повний аналіз отриманих даних та формування на основі результатів такого аналізу прогнозів май-бутніх фінансових результатів. Моніторинг діяльності клієнтів банку дає можливість визначити їх рейтинг. Складання рейтингу уможлив-лює оцінювання кредитної привабливості клієнта. Характеристика оз-нак дається блоками в порядку зменшення рейтингу. Блок А. Мета й загальна сума кредиту.

1. Реальна, добре визначена й розрахована мета, прийнятна сума.

2. Гранична мета, прийнятна сума.

3. Непереконлива, сумнівна або недостатньо визначена мета й про-блематична сума.

Блок Б. Фінансова могутність претендента на кредит.

1. Надзвичайно стабільне поточне і попереднє фінансове становище, надійний і стабільний приплив готівки.

2. Добре фінансове становище, стабільний приплив готівки.

3. Прийнятне фінансове становище, невизначений або нестабільний приплив готівки.

4. Невеликі доходи, невеликий і нестабільний приплив готівки.

5. Збитковість, малий приплив готівки. Блок В. Застава.

1. Додаткова застава не потрібна, оскільки у клієнта вже є достат-ньо ліквідна застава.

2. Достатньо ліквідна застава.

3. Застава середньої ліквідності.

4. Недостатня застава посередньої якості.

5. Застава не відповідає мінімальним умовам ліквідності. Блок Г. Інформація про позичальника.

1. Блискуча кредитна репутація.

2. Добрі відгуки про надійність клієнта.

3. Обмежені відгуки, відсутність інформації.

4. Відсутність відгуків та інформації.

5. Несприятлива репутація.

Блок Д. Відносини банку з позичальником.

1. Тривалі, послідовні, прибуткові відносини.

2. Епізодичні, нестійкі відносини.

3. Відсутність відносин.

Для оцінювання надійності клієнтів використовують блоки показ-ників.

При оцінюванні виокремлюють блоки показників, що характеризу-ють параметри:

1) ліквідність, тобто здатність забезпечити своєчасне виконання зобов'язань. Ці показники дають банкові можливість передбачати здатність і ймовірність повернення позички згідно з кредитною угодою;

2) ділову активність, тобто показник повноти й ефективності ви-користання фірмою своїх потенційних можливостей;

3) рентабельність — показник, що характеризує рівень прибут-ковості при певних обсягах вкладень;

4) платоспроможність — показник, що характеризує структуру капіталу, міру захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, що здій-снювали довгострокові вкладення у фірму.

Для визначення кредитного ризику використовують таку систему показників.

Ступінь ризику г. можна вимірювати у процентах або визначати як коефіцієнт. Він показує, наскільки ймовірне невиконання позичаль-ником своїх зобов'язань. Значення цього показника встановлюється за групами кредитів, класифікованих за ступенем ризиковості.

Загальний обсяг одного кредиту Кр. вимірюється у грошовому вираженні й показує загальну суму за однією кредитною угодою або граничну суму кредиту, якщо кредитування здійснюється по відкритій кредитній лінії.

Термін надання кредиту (у днях) t. відображає загальний термін користування кредитом починаючи з дня підписання кредитного до-говору або з дня початку надходження коштів на розрахунковий ра-хунок позичальника і до дати повернення позички.

Середній рівень ризику

характеризує середній рівень ризику, який приймає банк за сукупні-стю виданих кредитів. Чим більший цей показник, тим більшою є при-бутковість кредитних операцій банку, але меншою його надійність і більший ризик зазнати значних збитків. Що ближче цей показник до одиниці, то менша прибутковість кредитних операцій, але більша га-рантія повернення позички й відповідно вищий показник ліквідності балансу банку.

Ризик як економіко-статистичний показник можна досліджува-ти за допомогою індексу, що характеризує динаміку середнього рівня ризику та фактори, які впливають на його зміну.

Індекс середнього рівня ризику кредитного портфеля

показує, як змінився середній рівень ризику кредитного портфеля у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок зміни як обсягів і кількості виданих кредитів, так і типу кредитів за рівнем ризику.

4.10. Аналіз кредитних процентних ставок

За надані послуги у вигляді позички клієнти сплачують певну пла-ту. Це ціна позичкового капіталу, яка формується на фінансовому ринку. Цінова політика банку у сфері кредитної діяльності зумов-люється рядом факторів, серед яких:

• тип послуги;

• встановлена банком ставка по кредитах;

• нормативні вимоги, ставки НБУ;

• ціни на кредитні послуги, що встановлюються конкурентами;

• фінансові потреби банку в певний проміжок часу;

• собівартість кредиту для банку (вартість альтернативного ви-користання кредитних ресурсів);

• рівень і характер попиту серед споживачів банківських послуг.

Банківська процентна ставка розраховується як відношення суми

коштів, що сплачується у вигляді процента за користування кредитом, до суми наданих коштів.

На процентну ставку впливають такі фактори:

• попит і пропозиція, що склалися на ринку позичкових капіталів;

• рівень і динаміка інфляційних процесів у країні;

• термін, на який надається кредит;

• ціна кредитних ресурсів.

Нині одним з визначальних факторів, що впливають на процентну ставку, є облікова ставка НБУ — основний важіль регулювання кре-дитно-фінансової сфери економіки.

За допомогою статистичних методів визначають динаміку процент-них ставок під впливом основних факторів, вплив на динаміку доходів банку динаміки обсягу позичок і процентних ставок, а також прогно-зують ці показники.

Процентну ставку за кредит з урахуванням ступеня ризику за да-ним видом кредитування розраховують за формулою

До складу цього інтегрованого показника входять процентна ставка безризикового рівня; процентна ставка безризикового рівня, скоригована на індекс цін (на основі прогнозних даних про рівень інфляції); процентна ставка безризикового рівня, скоригована на рівень ризиковості певного виду кредитування.

Доцільно також аналізувати складові процентної ставки та прогно-зувати її рівень.

Література

1. Закон України "Про державну статистику". — К., 1992.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність (зі змінами та