Аналіз фінансових результатів комерційного банку

Загальна сума коштів, одержаних банком від здійснення ним активних та комісійно-посередницьких операцій, є валовим доходом банку.

Склад валового доходу банку визначається за видами доходів, перелік яких затверджений Національним банком України в звітній формі 2 "Звіт про прибутки і збитки". Для внутрішнього аналізу доходів банк може застосувати більш деталізовану класифікацію доходів.

Винагорода банку за наданий кредит може складатися з комісії за надання кредиту та відсотків за його користування.

Комісія за надання кредиту є одноразовим платежем при укладанні кредитного договору. Її розмір залежить від обсягу роботи, пов'язаної з обробкою наданих документів та укладання договору. Комісія сплачується або як фіксована винагорода згідно зі шкалою тарифів, що діють у банку, або у вигляді відсотку (1-5%) від загальної суми кредиту. Стягнення комісії не є обов'язковим для всіх банків.

Відсоткові ставки за кредит комерційного банку можуть бути фіксовані та змінні. Фіксована процентна ставка визначається в кредитному договорі і не може бути змінена в майбутньому впродовж всього терміну користування позикою. Встановлюючи фіксовану відсоткову ставку, банк може зазнати процентного ризику, який пов'язаний зі зміною кон'юнктури ринку кредитів і депозитів, коли відсоткові ставки за депозитами, що банк залучає для кредитування, можуть стати вищими за ставки по раніше виданих кредитах. Тобто видатки банку, пов'язані із залученням коштів, можуть перевищити доходи від їх використання.

Поширеним способом запобігання відсоткового ризику є змінна процентна ставка. Вона реалізується у вигляді передбаченої кредитним договором можливості зміни відсоткової ставки за кредит кредитором при зміні базисної ставки, якою в Україні є облікова ставка НБУ.

Крім основної відсоткової ставки кредитний договір може містити штрафну відсоткову ставку за невиконання умов договору (наприклад, прострочення платежів за відсотками). Вона, як правило, вища за основну ставку, може бути фіксованою і змінною (у вигляді відсотків від основної відсоткової ставки за користування кредитом).

Дохід банку від кредитування, тобто одержані банком відсотки за кредит, надані юридичним, фізичним особам та банкам у національній та іноземній валюті, має покривати витрати банку, пов'язані із здійсненням кредитних операцій та забезпечувати необхідну рентабельність діяльності банку.

Крім того, розмір відсоткових ставок, зафіксованих у договорі про надання кредиту, залежить від попиту і пропозицій, що склалися на кредитному ринку, облікової ставки НБУ, ділової репутації позичальника, кредитного ризику, наданого забезпечення, терміну користування кредитом, дохідності інших операцій банку та інших чинників.

Своєрідним видом кредитування є операція факторингу, яка полягає в передачі постачальникам продукції (робіт, послуг) банку несплачених боргових вимог (рахунків-фактур, платіжних вимог-доручень, векселів), які виникають у процесі реалізації продукції на умовах комерційного кредиту, в поєднанні з елементами бухгалтерського, інформаційного, юридичного та іншого обслуговування постачальника банком.

Плата за факторингове обслуговування складається з двох частин. Плата за управління, тобто комісія за факторингове обслуговування — ведення обліку, страхування від появи сумнівних боргів тощо — розраховується у відсотках від річного обігу постачальника і становить 0,5-3%. Плата за облікові операції, тобто кредитування за період між достроковим перерахуванням коштів постачальнику та датою інкасування вимоги, стягується за відсотковою ставкою, що на 2-4% перевищує ставку за короткостроковими кредитами.

Іншим своєрідним видом кредитування є лізинговий кредит. Порядком бухгалтерського обліку капітальних вкладень, основних засобів та нематеріальних активів установ банку передбачено, що лізингова операція — це господарська операція банку (орендодавця), що передбачає передачу права користування матеріальними цінностями іншому суб'єкту підприємницької діяльності (орендатору) на платній основі та на визначений термін. При цьому об'єктом лізингу є матеріальні цінності, що входять до складу основних засобів банку, крім тих, первинна вартість яких повністю погашається протягом одного виробничого циклу.

До складу лізингового платежу, що є доходом банку-лізингодавця, входять амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, переданих в оренду, плата за використані кредитні ресурси, залучені банком для проведення лізингових операцій, комісійна винагорода у вигляді лізингової маржі, оплата додаткових послуг лізингодавача: відшкодування витрат на відрядження працівників лізингодавача, пов'язаних з обслуговуванням об'єкта лізингу, оплата консультаційних, юридичних та інших наданих послуг, витрат на рекламу тощо. Лізингові операції банку є високорентабельними, що дозволяє отримувати високий дохід протягом довгого періоду.

Іншим важливим джерелом доходів банку є доходи від операцій з цінними паперами (векселями, облігаціями, акціями).

Доходом банку від володіння акціями акціонерних товариств є дивіденди, які сплачуються за підсумками року в порядку, передбаченому статутом даного акціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається в його розпорядженні після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.

Банк як власник облігацій підприємств та держави, тобто їх боргових зобов'язань, одержує дохід незалежно від розміру прибутку підприємства чи інших чинників. Цей дохід може бути у вигляді відсотка, рівень якого визначається при емісії облігацій як співвідношення належного до сплати доходу до номінальної вартості облігації. Якщо умовами випуску облігації не передбачено сплату процента, то за такими облігаціями доходом є різниця між номінальною вартістю облігацій, яку одержує банк при її погашенні, та вартістю придбання облігацій (якщо вартість придбання менше за номінальну вартість).

Доходом банку від реалізації цінних паперів, власником яких є банк, зокрема власник акцій, викуплених у акціонерів згідно зі статутом банку, є різниця між вартістю реалізацій та вартістю, за якою вони були раніше придбані, якщо ця різниця є позитивною. Слід зазначити, що різниця між ціною реалізації та номіналом акцій банку при їх емісії вважається додатковим капіталом банку і не може розглядатися як дохід.

У складі витрат, передусім, виділяють групу витрат на виконання банками своїх функцій як посередників на фінансових ринках, тобто операційні витрати. Інакше кажучи, це витрати, одержані банками від операцій, на виконання яких видані ліцензії Національним банком України і які передбачені законодавством з банківської справи.

Усі операційні витрати банку поділяються на банківські та не- банківські.

До банківських належать витрати, безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом "Про банки і банківську діяльність" і отриманою ліцензією Національного банку України.

Небанківські витрати можуть включати інші витрати, які не належать до основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківської діяльності.

Витрати розділяються на підгрупи:

¦ відсоткові витрати;

¦ комісійні витрати;

¦ результат від торгових операцій банку;

¦ інші операційні витрати.

До відсоткових витрат належать відсотки, що виплачені за депозитами, залученими кредитами, субординованому боргу, облігаціями, емітованими банком.

При визначенні суми відсоткових платежів у банківській практиці можуть використовуватися три методи визначення кількості днів, які беруться в розрахунок при нарахуванні відсотків:

1) метод "факт/факт" — при нарахуванні відсотків виходять із фактичної кількості днів у році та місяці;

2) метод "факт/360" — при розрахунку виходять із фактичної кількості днів у місяці, а у році беруть умовно за 360;

3) метод "30/360" — при розрахунку суми відсотків умовно приймають кількість днів у місяці за 30, а в році — за 360.

Незалежно від методу розрахунку суми відсотків при розрахунку кількості днів ураховують перший день і не зараховують останній день за контрактом. Дата початку і закінчення комерційної угоди за контрактом при цьому визначається як дата валютування.

Під відсотковими витратами розуміють такі витрати, які розраховуються пропорційно часу і сумі активу або зобов'язання.

Комісійні витрати — це такі грошові кошти, що розраховуються пропорційно сумі активу або зобов'язань незалежно від часу.

До комісійних витрат належить вид операцій: з цінними паперами; з іноземною валютою; інші комісії за операціями.

Комісії, сплачені банком, поділяють також на комісійні: за одноразові послуги; за послуги з обов'язковим результатом; за безперервні послуги; за послуги, що надаються поетапно.

Торговельні прибутки (збитки) — це чисті прибутки (збитки) від операцій купівлі-продажу різних фінансових інструментів. До них належать: чисті прибутки (збитки) від діяльності на валютному ринку і ринку банківських металів; чисті прибутки (збитки) від операцій з цінними паперами на продаж; чисті прибутки (збитки) від торгівлі іншими фінансовими інструментами.

До інших банківських операційних витрат належать дивіденди від акцій.

Капітальні витрати використовуються на придбання і поліпшення основних засобів, і, таким чином, розраховані на тривалий час. Капітальні витрати проводяться по капітальному ремонту, модернізації і реконструкції існуючих власних основних засобів або взятих в оренду; спрямовуються на будівництво нових приміщень, придбання комп'ютерної техніки тощо, виходячи з потреб розширення банківського бізнесу. Джерелом покриття капітальних витрат слугує накопичений нерозподілений прибуток минулих років і одержаний у поточному році. Капітальні витрати при відображенні їх у балансі сприяють збільшенню активів.

Поточні витрати виникають при здійсненні банківських операцій, а також використовуються для виплати заробітної плати і премій співробітникам банку, на експлуатацію приміщень, на виплату орендної плати, оплату аудиторських послуг тощо. Джерелом покриття поточних витрат є валовий операційний дохід. Поточні витрати списуються одразу або розглядаються як витрати майбутнього періоду, якщо вигода від їх здійснення виявиться в наступному звітному періоді.

Якщо капітальні витрати помилково заносяться до розряду поточних витрат, прибуток буде занижений. Це призводить також до заниження