НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України фінансово-кредитних установ за винятком операцій, пов'язаних із строковими угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню, порядок і терміни якого встановлюються НБУ.

Відкриття та ведення валютних рахунків

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні та позикові).

Обов'язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточний валютні рахунки.

Транзитний валютний рахунок — це рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства.

Використання цього рахунка є обов'язковим у зв'язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків в іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України.

Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

• юридичним особам-резидентам України для здійснення поточної діяльності;

• фізичним особам-резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;

• представництвам юридичної особи-нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети і завдань, передбачених статутом юридичної особи-нерезидента);

• дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;

• іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

• фізичним особам-нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності.

Поточні операції, що проводяться на підприємстві в іноземній валюті, можуть бути торговельними та неторговельними (рис. 12.2).

Підприємства за власним бажанням можуть відкривати в українських банках позиковий та депозитний валютні рахунки.

Позиковий валютний рахунок — рахунок, що відкривається для отримання банківських позик в іноземній валюті незалежно від наявності поточного рахунка в банку кредитора.

Депозитний валютний рахунок відкривається фізичним та юридичним особам (резидентам та нерезидентам) для зарахування на нього валютних депозитів з поточного рахунка з наступним поверненням суми основного депозиту та нарахованих відсотків по закінченню строку депозитного договору.

Зберігання валюти на депозитному рахунку повинно бути обумовлене договором між вкладником і банком. По вкладах на депозитних рахунках нараховуються відсотки. Зарахування і списання іноземної валюти з депозитного рахунка проводиться через поточний рахунок підприємства.

Для філій або відокремлених підрозділів підприємств-резидентів, що здійснюють свою діяльність в Україні, відкривають окремий субрахунок валютного рахунка.

Окремий субрахунок валютного рахунка відкривається філіям або відокремленим підрозділам підприємства за їх проханням із зазначенням обсягу та характеру операцій, що будуть по ньому проводитись.

На цей рахунок зараховується виручка філії або відокремленого підрозділу з наступним її перерахуванням на поточний валютний рахунок підприємства. Платежі з цього рахунка здійснювати неможливо.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють господарсько-фінансову діяльність у країнах дальнього і ближнього зарубіжжя (організації морського, річного, авіатранспорту та спільні підприємства), дозволено відкривати в іноземних банках.

Усі надходження на користь резидентів в іноземній валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Банкам можуть бути відкриті рахунки в національній валюті двох типів: рахунки «Лоро»та рахунки «Ностро».

Рахунки «Лоро»— рахунки, які відкривають банки своїм банкам-корес- пондентам, на які вносяться всі суми, що одержуються чи видаються за їх дорученням.

Рахунки «Ностро»— рахунки кредитної установи в банках-кореспон- дентах, на яких відображаються взаємні платежі.

Представництвам юридичних осіб-нерезидентів можуть відкриватись в уповноважених банках України рахунки двох типів: рахунки типу «Н»і рахунки типу «П».

Рахунок типу «Н»— це рахунок, який відкривається уповноваженим банком іноземним, дипломатичним, консульським, торговим та іншим офіційним представництвам, міжнародним організаціям і філіям, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів, установам або особам, що представляють їх інтереси в Україні та не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Рахунок типу «П»— це рахунок, який відкривається уповноваженим банком постійним представництвам іноземних компаній, фірм, міжнародних організацій, створених у будь-якій організаційній формі без статусу юридичної особи, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність нерезидента на території України.

Відкриття валютних рахунків дозволяється всім господарюючим суб'єктам України незалежно від форми власності.

Підприємства, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, можуть відкривати валютні рахунки в різних уповноважених банках на території України, що мають ліцензію НБУ на проведення валютних операцій. Відкриття підприємством рахунка в іноземному банку за кордоном і здійснення по ньому операцій потребує попереднього дозволу НБУ. При цьому підприємство повинно надавати звітність за залишками коштів на таких рахунках та інші відомості за формою і в терміни, визначені НБУ. Валюта рахунка визначається за вибором самого підприємства.

Відкриття поточного рахунка автоматично тягне за собою відкриття транзитного валютного рахунка організації, оскільки на нього буде проводитись зарахування сум іноземної валюти, що надійшла від іноземних партнерів.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство-ре- зидент подає до банку заяву на відкриття рахунка (див. зразок 12.1).

До заяви додаються:

• завірена нотаріально копія Свідоцтва про державну реєстрацію;

• завірена нотаріально копія статуту;

• копія документа, що підтверджує постановку підприємства на податковий облік, завірена податковим органом, нотаріально або уповноваженим представником банку;

• картка із зразками підписів, завірена нотаріально (див. зразок 12.2);

• довідка про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.

Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому ж банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, до банку подаються лише два документи:

• заява про відкриття рахунка;

• картка зі зразками підписів і відбитком печатки.

Після подання зазначених документів між установою банку і власником рахунка укладається договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Установа банку у разі відкриття поточного рахунка в іноземній валюті зобов'язана повідомити про це податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк України для включення до зведеного електронного реєстру власників рахунків.

Юридичним особам-нерезидентам поточні рахунки в іноземній валюті не відкриваються.

До отримання повідомлення про постановку рахунків суб'єктів підприємницької діяльності на податковий облік поточні торговельні операції за цими рахунками здійснюватись не можуть.

Тимчасовий поточний рахунок в іноземній валюті — рахунок, призначений для зарахування коштів, що вносяться для формування статутного капіталу господарського товариства (якщо це передбачено засновницькими документами).

Такий рахунок відкривають у тому ж порядку, що і тимчасовий рахунок у національній валюті. Однак режим використання цього рахункГ обмежується тільки зарахуванням внесків до статутного капіталу.

За відкриття валютних рахунків і здійснення за ними операцій підприємство сплачує банку комісійну винагороду в іноземній валюті за ставками, що кожний уповноважений банк встановлює самостійно. Крім цього, банк стягує з підприємств суми в іноземній валюті на оплату поштово-телеграфних витрат, комісійних винагород іноземних банків та інших витрат, фактично понесених у зв'язку із здійсненням валютних операцій.

Як правило, щомісяця банк нараховує та виплачує відсотки за залишками коштів на валютних рахунках за ставками, які визначаються на основі ставок за короткостроковими депозитами на міжнародному валютному ринку.

Відсотки за залишками валютних коштів на поточних рахунках нараховуються у валюті рахунка, а сплата їх здійснюється або у валюті рахунка, або, за бажанням власників рахунків, у національній валюті.

Для переоформлення рахунків у зв'язку з реорганізацією підприємства (злиттям, приєднанням, поділом, перетворенням, виділенням) до банку подають ті ж документи, що необхідні для відкриття рахунка новостворе- ним підприємствам. У випадку зміни назви підприємства, не викликаної реорганізацією, подають тільки заяву власника рахунка, нову копію свідоцтва про державну реєстрацію і зміни до засновницьких документів (при зміні характеру діяльності — копію нового статуту (положення)).

У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформлюється на ліквідаційну комісію. Для цього до банку подають рішення про ліквідацію і нотаріально завірену картку із зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується, а вже ліквідаційна комісія вживає заходів щодо закриття додаткових рахунків.

Розпорядження про припинення операцій на банківських рахунках видається тільки на підставі акта перевірки або службової записки. Акт перевірки складається і в тому випадку, якщо податковим органам було відмовлено в перевірці. На основі службової записки розпорядження видається тільки у двох випадках: коли порушений порядок реєстрації суб'єкта; є реальна загроза, що платник витратить гроші з рахунка або проведе відчуження майна.

Записи у виписці відображаються в тій грошовій одиниці, у якій фактично здійснювалася операція, а також у гривневому еквіваленті, перерахунок якого проводиться за курсом Національного банку України на дату здійснення операції.

Підприємство отримує виписки банку періодично, в міру здійснення валютних операцій, або в інші встановлені банком строки. Обробка виписки банку з поточного валютного рахунка проводиться у порядку, аналогічному для виписок із поточного рахунка в національній валюті.