Державний контроль за здійсненням банківських операцій

План

1. Форми та види контролю за банківською діяльністю

2. Економічні нормативи в системі контролю за банківськими операціями

Форми та види контролю за банківською діяльністю

Контроль — це багатоаспектне поняття, яке зазвичай розглядається з декількох позицій: 1) як функція управління в системі функцій менеджменту; 2) як система методів контролю; 3) як система органів контролю.

Суть контролю полягає в тому, що суб'єкт управління здійснює облік і перевірку того, наскільки об'єкт управління виконує його настанови. Основною метою контролю є блокування відхилень діяльності суб'єкта управління від заданої програми, а в разі виявлення аномалій — приведення керованої системи в стійке положення за допомогою всіх важелів, які можуть бути задіяні у відповідній системі управління1.

Контроль у банках має загальноприйняті форми — попередній, поточний, наступний — та методи — економічний аналіз, перевірка та ревізія.

Г.Г. Мумінова-Савіна виділяє такі основні принципи контролю:

1. Повсюдність.

2. Загальність, тобто перевіркою повинні бути охоплені всі сторони роботи банку.

3. Універсальність, яка проявляється з трьох сторін:

• як функція управління;

• як профілактичний засіб, що запобігає порушенням та зловживанням;

• як засіб забезпечення економічного та раціонального використання всіх ресурсів.

4. Всенародність, тобто масовість контролю.

5. Раптовість, тобто про початок перевірки не повинні знати працівники організацій та установ, що перевіряються. Дотримання цього принципу забезпечує найбільшу об'єктивність у оцінці виробничої, господарсько-фінансової діяльності та обґрунтованості дій службових осіб.

6. Безперервність, тобто перевірка не має сезонного характеру, а здійснюється постійно.

7. Системність, тобто здійснюється не стихійно, а в плановому організованому порядку, з дотриманням певної методики перевірки з використанням ефективних способів, методів та засобів обчислювальної техніки1.

Державний контроль діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративний контроль:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

II. Індикативний контроль:

1) встановлення обов'язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов'язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні.

інтервенції;

8) операцій із цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу.

Більш детально зупинимося на розгляді банківського нагляду. Його метою є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках. Зміст нагляду визначається відповідним Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх підрозділи, афілійовані та споріднені особи банків на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду НБУ має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів НБУ для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк може користуватися послугами інших установ за окремими угодами.

У разі відкликання у комерційного банку банківської ліцензії Національний банк України повідомляє про це відповідні органи інших держав, в яких банк мав філії або кореспондентські та інші рахунки.

Національний банк України здійснює банківський нагляд на індивідуальній та консолідованій основі і застосовує заходи впливу за порушення вимог законодавства щодо банківської діяльності.

У разі розгляду Національним банком питань щодо застосування заходів впливу до конкретного банку для надання пояснень запрошується голова правління (ради директорів) або голова спостережної ради цього банку, за винятком випадків призначення тимчасового адміністратора або відкликання ліцензії банку і призначення ліквідатора.

При здійсненні нагляду за установами, що ведуть банківську діяльність в інших державах, Національний банк України співпрацює з відповідними органами цих держав. Повідомлення, надіслане відповідними органами інших держав, може використовуватись тільки в таких цілях: для перевірки ліцензії установи на право ведення діяльності; для перевірки права на здійснення банківської діяльності.

Кожний банк є об'єктом перевірки на місці інспекторами НБУ чи аудиторами, призначеними за погодженням з Національним банком.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку та дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого НБУ. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про проведення планової перевірки НБУ зобов'язаний повідомити банк не пізніше, ніж за 10 днів до його початку.

Банки зобов'язані забезпечити інспекторам НБУ та іншим уповноваженим ним особам вільний доступ до всіх документів та інформації з дотриманням правил цієї статті, а при перевірці на місці — можливість вільного доступу в робочий час у всі приміщення банку.

Керівництво банку призначає компетентного представника для надання необхідних документів та пояснень і забезпечує приміщенням для роботи працівників служби банківського нагляду НБУ.

Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою НБУ або уповноваженою ним особою.

Для здійснення своїх повноважень щодо нагляду Національний банк України має право безоплатно одержувати від банків інформацію про їх діяльність та пояснення з окремих питань діяльності банку.

Не допускається надання матеріалів перевірки третім особам у разі, якщо в матеріалах перевірки відсутні дані про факти порушень законодавства.

У ході перевірки комерційного банку НБУ має право перевіряти будь- яку звітність афілійованої особи банку щодо взаємовідносин із банком з метою визначення впливу відносин з афілійованою особою на стан банку. Для цілей перевірки афілійовані особи сприяють НБУ відповідно до положень цієї статті у тому ж порядку, що застосовується до банків.

Національний банк має право здійснювати перевірку осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю НБУ, з метою дотримання законодавства щодо банківської діяльності. При здійсненні перевірки НБУ має право вимагати від цих осіб подання будь-якої інформації, необхідної для здійснення перевірки. Інспектовані особи зобов'язані подавати НБУ затребувану інформацію у визначений ним строк.

Як суб'єкти контролю виступають юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням державної, суспільної та особистої власності. При цьому контролю підлягають окремі господарські засоби та процеси, сукупність яких характеризує виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, організацій, установ та власників, а також посадових осіб за певний період, які формують поняття об'єктів контролю.

Таким чином, об'єкти контролю поділяються на такі групи:

• ресурси: засоби праці, трудові ресурси, фінансові ресурси, нематеріальні активи;

• господарські процеси: економічні процеси, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, забезпечення фінансовими ресурсами;

• економічні результати діяльності банку;

• організаційні форми управління й організаційна структура апарату управління;

• функції управління;

• методи управління.

Можна зробити висновок, що об'єктом контролю в банках є:

• сам банк, його підрозділи;

• операції, що здійснюються банком;

• облік і звітність;

• діяльність банків.

Особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ, є:

1) власник істотної участі у банку, якщо НБУ вважає, що він не відповідає вимогам, встановленим законодавством щодо істотної участі, або негативно впливає на фінансову безпеку і стабільність банку;

2) особа, що придбала істотну участь у банку без письмового дозволу Національного банку України.

Об'єктом перевірки Національного банку України може бути також особа, щодо якої є достовірна інформація про здійснення цією особою банківської діяльності без банківської ліцензії.

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки НБУ відповідно до банківського законодавства, або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

1) письмове застереження щодо припинення порушення та вживання необхідних заходів для виправлення ситуації, зменшення невиправданих витрат банку, обмеження невиправдано високих процентних виплат за залученими коштами, зменшення чи відчуження неефективних інвестицій;

2) скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку, правління (ради директорів) банку для прийняття програми фінансового оздоровлення банку або плану реорганізації банку;

3) укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку тощо;

4) видати розпорядження щодо:

а) призупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі;

б) встановлення для банку підвищених економічних нормативів;

в) підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами;

г) обмеження, призупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій із високим рівнем ризику;

ґ) заборони надавати бланкові кредити;

д) накладення штрафів на:

• керівників банків у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

• банки відповідно до положень, затверджених Правлінням НБУ, але у розмірі не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

е) тимчасової, до ліквідації порушення, заборони власнику істотної участі в банку використовувати право голосу придбаних акцій (паїв)