є) тимчасового, до усунення порушення, усунення посадової особи банку від посади у разі грубого чи систематичного порушення цією особою вимог нормативно-правових актів НБУ;

ж) реорганізації банку;

з) призначення тимчасової адміністрації.

У разі порушення чи нормативно-правових актів Національного банку, що спричинило значну втрату активів або доходів, і виявлення ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку.

Якщо в діях керівника банку або фізичної особи чи представника юридичної особи — власника істотної участі, якій пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, не виявлено складу злочину, але має місце порушення вимог цього Закону або нормативно-правових актів НБУ або якщо таку особу визнано винною у вчиненні корисливого злочину із призначенням покарання без позбавлення волі, НБУ має право видати банку розпорядження про звільнення такої особи з посади або заборону користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв).

Особу, яку на підставі розпорядження НБУ було усунено з посади або якій тимчасово заборонено користуватися правом голосу придбаних акцій (паїв), може бути поновлено на посаді або відновлено у використанні права голосу придбаних акцій (паїв) лише на підставі попереднього дозволу Національного банку.

Рішення НБУ щодо призначення тимчасової адміністрації є виконавчим документом.

Штрафи на керівників та службових осіб банку, фізичних осіб-влас- ників істотної участі накладаються в порядку, передбаченому Кодексом

України про адміністративні правопорушення.

Порядок застосування заходів впливу, а також розмір фінансових санкцій, що застосовуються до банків та інших юридичних осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, встановлюються законами України та нормативно-правовими актами НБУ.

Економічні нормативи в системі контролю за банківськими

операціями

Згідно з законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів комерційних банків Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків 13 обов'язкових економічних нормативів, які можна згрупувати таким чином (див. рис. 14.1).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує відповідна Інструкція НБУ1. Вона побудована з урахуванням вимог Базельського комітету за принципами, що згруповані за такими розділами:

• передумови ефективного банківського нагляду;

• ліцензування та структурування;

• пруденційні вимоги і регулятивні заходи;

• методи постійного банківського нагляду;

• інформативні вимоги;

• повноваження органів банківського нагляду;

• міжнародна банківська справа.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності на перше число місяця).

Регулятивний капітал є одним із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер, та його розмір піддається змінам.

Повний склад основного та додаткового капіталу розкрито в темі 2 третьої лекції, тому більш детально зупинимося власне на нормативах.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

• акції та інші ціні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, які випущені банками;

• інвестиції в капітал (що не консолідуються) установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

• кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Hj) контролюється НБУ при

реєстрації та подальшій діяльності комерційного банку. До статутного капіталу комерційного банку встановлюються певні вимоги щодо розмірів.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н1) зновустворених банків має становити:

а) для місцевих кооперативних банків:

до одного року діяльності — 1000000 євро, до двох років діяльності — 1100000 євро, до трьох років діяльності — 1200000 євро, до чотирьох років діяльності — 1350000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності — 1500000 євро;

б) для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних:

до одного року діяльності — 3000000 євро, до двох років діяльності — 3500000 євро, до трьох років діяльності — 4000000 євро, до чотирьох років діяльності — 4500000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності — 5000000 євро;

в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку:

до одного року діяльності — 5000000 евро, до двох років діяльності — 5500000 евро, до трьох років діяльності — 6000000 евро, до чотирьох років діяльності — 7000000 євро, починаючи з п'ятого року діяльності — 8000000 євро.

Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності) бан-ку (Н2) — це відношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Співвідношення капіталу банку і активів характеризує достатність капіталу банку для проведення активних операцій із врахуванням ризику, що характерний для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності банку обчислюється за формулою:

де К — регулятивний капітал банку;

Ар — сумарні активи банку, зважені на відповідний коефіцієнт ризику.

При визначенні платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їх ризику. Активи комерційного банку поділяються на п'ять груп за ступенем ризику вкладів та можливістю втрати частини вартості (табл. 14.2).

Нормативне значення Н2 не може бути нижчим 8 %.

Норматив адекватності основного капіталу банку (Hj) — це відношення основного капіталу до загальних активів банку. Розмір основного капіталу банку коригується (зменшується) на суму недосформованих резервів під можливі збитки за активними операціями; нематеріальних активів за мінусом суми зносу; капітальних вкладень у нематеріальні активи; збитків минулих років і збитків минулих років, що очікують затвердження; збитків поточного року.

Норматив адекватності основного капіталу банку (Н3) обчислюється за формулою:

де Ко — основний капітал банку;

ЗА — загальні активи банку.

При розрахунку нормативу адекватності основного капіталу сума загальних активів відповідно зменшується на розрахункову суму резервів за всіма операціями банку, на суму неамортизованого дисконту за цінними паперами та зносу основних засобів.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не меншим, ніж 4 %.

Нормативи капіталу — це найважливіші нормативи, оскільки вони характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість економічних нормативів.

Нормативи ліквідності. Під ліквідністю комерційного банку розуміють можливість і здатність банку забезпечувати безперебійне і своєчасне виконання законних грошових вимог і своїх фінансових зобов'язань перед вкладниками і кредиторами.

НБУ встановив для обов'язкового виконання комерційними банками три нормативи ліквідності (табл. 14.3).

Нормативи кредитного ризику. Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н7) відображає співвідношення сукупної заборгованості одного позичальника до капіталу банку і відображає рівень диверсифікації кредитних вкладів, а разом з цим — рівень ризику втрат ліквідності при невиконанні зобов'язань окремими позичальниками.

Максимальний розмір ризику на одного позичальника розраховується за формулою:

де Зс — сукупна заборгованість за позиками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих для цього позичальника;

К — капітал банку.

Нормативне значення нормативу Н7 не повинно перевищувати 25 %.

Загальна сума зобов'язань будь-якого позичальника (фізичної чи юридичної особи, в тому числі банку) перед банком у результаті надання останнім одного або кількох кредитів не має перевищувати 25 % капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків (Hg) встановлюється, як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп, пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу комерційного банку, і розраховується за формулою:

де Ск — сукупний розмір «великих» кредитів;

К — регулятивний капітал комерційного банку.

Максимальне значення нормативу Н8 не повинно перевищувати восьмикратного розміру регулятивного капіталу банку. Якщо сума всіх «великих» кредитів перевищує восьмикратний розмір капіталу не більше, ніж на 50 %, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16 %), якщо ж перевищує більше, ніж 50 %, то вимоги потроюються, тобто значення показника платоспроможності банку (Н2) має бути не меншим, ніж 24 %.

Інші нормативи кредитного ризику, що встановлені НБУ до обов'язкового виконання комерційними банками наведені в таблиці 14.4.

Нормативи інвестування. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Нп) встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку.

де Кін — кошти, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток окремо за кожною установою);

К — регулятивний капітал банку. Нормативне значення не більше 15 %. Норматив загальної суми інвестування (Н12) розраховується таким чином:

де Кін1 — кошти, які інвестуються на придбання акцій будь-якої юридичної особи;

К — регулятивний капітал банку. Нормативне значення не більше 60 %.

Нормативи валютної позиції. Валютна позиція — це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань