Джерела коштів, що використовуються банками для потреб кредитування. Джерела коштів для коротко- та довгострокового кредитування. Об'єкти кредитування

План

1. Аналіз своєчасності повернення позичок

2. Економіко-статистичний аналіз обороту кредитів

У банківській діяльності розрізняють пасивні та активні операції. За допомогою пасивних операцій банки утворюють свої ресурси. Процес утворення ресурсів складається з утворення статутного фон-ду банку, формування резервного та інших фондів спеціального при-значення, залучення різних видів вкладів, одержання кредитів від інших банків, емісії власних цінних паперів та інших операцій.

Пасивні операції є необхідною умовою здійснення активних, оскільки останні можливі лише за наявності достатнього обсягу ре-сурсів для їх здійснення.

З приводу з'ясування питання джерел коштів, що використовують-ся банками для потреб кредитування, необхідно насамперед визна-чити значення терміну "кредитні ресурси".

Кредитні ресурси банку — це сукупність власних і залучених на різних умовах коштів, спеціально призначених для здійснення кредит-них операцій банку.

Така "відокремленість" цих коштів закріплена Положенням На-ціонального банку України "Про кредитування", затвердженим по-становою Правління Національного банку України від 28 вересня 1995 р. № 246, де сказано: "Кредитні операції банків здійснюються тільки в межах кредитних ресурсів".

Самі кредитні ресурси формуються за допомогою певних статей пасиву балансу, а саме:

• власних коштів банків:

— статутного фонду;

— фондів цільового призначення;

— нерозподіленого прибутку банку, що спрямовується на креди-тування суб'єктів підприємницької діяльності;

• залишків на розрахункових і поточних (валютних) рахунках;

• залучених коштів юридичних і фізичних осіб:

— на депозитні рахунки до вимоги;

— на ощадні рахунки;

— на строкові вклади;

• міжбанківських кредитів;

• коштів, отриманих від емісії цінних паперів.

Для довгострокового кредитування банки, як правило, використо-вують власні кошти — кошти фондів, створених за рахунок чистого прибутку банку, та залучені на довгострокових засадах кошти юри-дичних і фізичних осіб (на ощадні та строкові вклади). Це пов'язано з тим, що час обороту такої позички перевищує час обороту за інши-ми статтями пасиву, які так само використовуються як кредитні ре-сурси банку, як правило, у кілька разів. Тому використання, скажімо, залишків на розрахункових рахунках або депозитах до вимоги не виправдане й може призвести до серйозних проблем, а часом поста-вити банк на межу платоспроможності.

Підприємства, що залучають довгострокові кредити, аналізуючи структуру активів, прирівнюють ці кошти до власних, оскільки вони пе-ребувають у кругообігу їх капіталу протягом тривалого часу.

Об'єктами довгострокового кредитування найчастіше бувають такі:

• фінансування закупівлі обладнання;

• фінансування закупівлі або розробки науко- та матеріаломіст-ких технологій;

• капітальні вкладення;

• капітальні витрати на реконструкцію й переобладнання підприємств;

• капітальні вкладення в будівництво;

• фінансування освоєння випуску нових видів продукції та ін.

Довгострокові кредити мають такі переваги:

1) процент за довгостроковий кредит, як правило, нижчий;

2) довгострокові кредити дають можливість провести якісні зміни в господарській діяльності підприємства-позичальника.

Проте для широкого застосування довгострокового кредитуван-ня необхідні:

1) прогноз стабільності економіко-політичного становища країни на довгостроковий період;

2) відносна стабільність курсу національної валюти протягом три-валого часу;

3) оптимальна система оподаткування, що виконує й стимулюючу функцію;

4) потужне інформаційне забезпечення;

5) добре відпрацьовані методи забезпечення й гарантування таких кредитів та ін.

Для короткострокового кредитування можна використовувати всі перелічені раніше види кредитних ресурсів банку.

До об'єктів короткострокового кредитування належать:

• поповнення оборотних коштів;

• фінансування затрат на виробництво;

• фінансування сфери обігу;

• фінансування нестачі коштів у зв'язку з розбіжністю в часі строків погашення кредиторської та дебіторської заборгованості під-приємства;

• фінансування нагромадження товарно-матеріальних запасів та ін.

Для короткострокового кредитування характерні такі особливості порівняно з довгостроковим:

• вищі процентні ставки;

• більш жорсткі умови надання кредиту;

• більш жорсткі умови для застави та ін.

Короткострокове кредитування значно переважає за обсягами довгострокове в нестабільній економічній ситуації, в умовах наростан-ня темпів інфляції, коли немає достатньої інформації про позичаль-ника та характер його господарських зв'язків.

Проте короткострокове кредитування — рушійна сила сфери обігу, і його значення не можна недооцінювати.

Аналіз своєчасності повернення позичок

Поняття своєчасності повернення позички означає, що кредит по-вернуто в строки, обумовлені у кредитному договорі.

Для аналізу своєчасності повернення позички використовують ряд показників.

¦ Середній обсяг залишків прострочених позичок визна-чається як відношення суми добутків залишків прострочених сум на

• Середній час прострочення позички визначається як відно-шення суми добутків залишків прострочених сум на певну дату та строку прострочення цих позичок у днях до суми залишків простро-чених позичок:

певну дату та строку прострочення цих позичок у днях до суми строків прострочення позичок:

¦ Темпи зростання залишків прострочених позичок і темп приросту залишків прострочених позичок визначають за форму-лами

Для аналізу цих показників необхідно розрахувати темпи зростан-ня та приросту загальних залишків коштів на певну дату, виданих у вигляді позичок (З ). Темпи зростання та приросту загальних за-лишків розраховують так:

Якщо за звітний період темпи зростання та приросту залишків за-боргованості по кредитах нижчі, ніж темпи зростання та приросту про-строченої заборгованості, то це свідчить про неефективність управлін-ня кредитною діяльністю банку і означає збільшення питомої ваги простроченої заборгованості в загальній сумі залишків заборгованості по кредитах:

Для аналізу впливу факторів на розмір простроченої заборгова-ності використовують чотирифакторну кореляційно-регресійну модель. З її допомогою можна встановити залежність і тісноту зв'язку між об-сягами простроченої заборгованості по кредитах, сумами наданих кре-

дитів, строками їх надання та рівнями ризику за кожним окремим кре-дитом.

Вихідна точка побудови кореляційно-регресійної моделі — рівнян-ня множинної кореляції

Тісноту зв'язку між обсягами залишків простроченої заборгова-ності та факторними ознаками визначають за допомогою коефіцієнта детермінації

Розрахований коефіцієнт детермінації дає можливість дійти вис-новку лише про наявність зв'язку між факторами моделі. А для того щоб визначити вплив кожного фактора, розрахуємо частинні коефіцієнти детермінації і на основі цих розрахунків побудуємо лан-цюгове рівняння

За допомогою цієї моделі можна визначити, яку процентну зміну вніс кожний показник у значення суми простроченої заборгованості. Для перевірки істотності зв'язку застосовують F-критерій та значен-ня частинних коефіцієнтів детермінації.

Економіко-статистичний аналіз обороту кредитів

Економіко-статистичний аналіз обороту кредитів — один з розділів статистичного аналізу кредитної діяльності банку. Він має велике зна-чення, оскільки саме в його межах можна проаналізувати швидкість оборотності позички, час обертання, тривалість періоду обороту кредит-ної маси. Ці показники, як відомо, є запорукою ефективного викори-стання кредитних ресурсів банку.

Швидкість оборотності позички (одиниця вимірювання — кіль-кість оборотів) визначають за формулою

У звітах за певний період показник повернення позичок наводить-ся в цілому за період, а показник залишків — фіксованим на певну дату. Тому для розрахунку оборотності позички використовують по-казник середніх залишків позичок за певний період.

Час обертання позички, або тривалість одного обороту (оди-ниця вимірювання — дні), визначають за формулою

де Д — кількість днів у періоді.

Проте недостатньо розрахувати лише швидкість та час обертан-ня кредитної маси. Важливо виявити причини зміни швидкості й часу кредитового обороту. Для цього застосовують індексний ме-тод, розраховуючи індекси швидкості та часу обертання позичок. Доречно також розраховувати показники приросту кредитообороту за рахунок окремих факторів, які впливають на його динаміку:

Показники оборотності позичок, тобто час і швидкість, вивчають у кількох аспектах:

• у статиці й динаміці;

• у цілому по банку й у групуванні за його підрозділами;

• за групами клієнтів;

• за групами кредитів, класифікованих згідно з обраною ознакою.

ІНДЕКСНИЙ МЕТОД

Іноді дуже важливо визначити фактори, які впливають на зміну швидкості кредитообороту по банку залежно від зміни показників у структурних підрозділах. Наприклад, вплив швидкості кредитооборо- ту в окремих відділеннях банку, групах клієнтів та видах кредитів і пи-томої ваги цих факторів у загальному обсязі на зміну середньої швидкості кредитообороту по банку в цілому виявляють за допомо-гою індексного методу.

ІНДЕКСИ ШВИДКОСТІ КРЕДИТООБОРОТУ*

по-перше — зміну обсягу кредитового обороту за рахунок зміни швидкості обертання позичкових коштів*

по-друге — зміну обсягу кредитового обороту за рахунок зміни обсягів залишків

Аналогічно розраховують приріст (зміну) швидкості кредитообо-роту залежно від факторів, які на нього впливають:

Під час аналізу кредитної діяльності банку показники оборотності кредиту вивчають за сукупністю його філій. При цьому середні по-казники оборотності кредитної маси змінюються під впливом зміни показників оборотності за окремими філіями і зміни відповідних зна-чень питомої ваги в розподілах філій банку за угрупованнями.

Система індексів швидкості кредитообороту включає індекси змінного складу, структурних зрушень, фіксованого складу, а також мультиплікативні та адитивні моделі.

Індекс швидкості кредитообороту змінного складу визначають за формулою

де Ш1, Ш0 — швидкість кредитообороту, що властива певним групам клієнтів, певним філіям банку та певним групам кредитів, класифікова-них за обраною ознакою у періоді відповідно звітному та базисно-му; d1, d0 — питома вага залишків позичок, що припадають на ці гру-пи клієнтів, види кредитів і філії.

Даний індекс показує, як змінилася середня швидкість обороту кредитної маси у звітному періоді порівняно з базисним за рахунок впливу двох факторів: зміни швидкості кредитового обороту по кож-ному відділенню банку у звітному періоді порівняно з базисним; зміни питомої ваги залишків позичок з різною швидкістю обороту.

Абсолютне значення зміни цього параметра виражається фор-мулою

і показує, як змінилася швидкість кредитообороту по банку в цілому за звітний період порівняно з базисним у двох одиницях вимірюван-ня — сумі та