Документарне інкасо

Спрощено інкасо можна визначити як доручення експортера (кредитора) своєму банку отримати від імпортера (платника, боржника) безпосередньо або через інший банк відповідну суму або підтвердження того, що ця сума буде сплачена у встановлені строки.

Розрахунки у формі інкасо з попереднім акцептом отримали велике поширення в міжнародній торгівлі. При цьому інкасо використовується як у розрахунках на умовах платежу готівкою, так і в розрахунках у рахунок комерційного кредиту.

На сьогодні діє редакція Правил 1995 р., публікація МТП № 550, які визначають види інкасо, порядок надання документів до платежу і здійснення платежу, акцепту, повідомлення про здійснення платежу, акцепту або про несплату (неакцепту) та інші питання. До Правил приєднались банки багатьох країн світу, в тому числі і України.

Згідно з Уніфікованими правилами, інкасо означає операції, які здійснюються банками на підставі отриманих інструкцій із документами, з метою: 1) отримання акцепту і/або платежу; 2) передачі документів проти акцепту і/ або платежу; 3) передачі документів на інших умовах (у залежності від ситуації).

Використання Правил є зручним тому, що вони дають одне тлумачення багатьох термінів і питань, які виникають у практиці здійснення розрахунків за інкасо. Це досягається за рахунок того, що Правила є обов'язковими як для банків, так і для клієнтів, які використовують інкасо.

Учасниками інкасо є:

• довіритель-клієнт (експортер), який доручає операцію по інкасації своєму банку;

• банк-ремітент — банк, якому довіритель доручає провести операцію інкасо;

• банк, що інкасує будь-який банк, крім банку-ремітента (наприклад, кореспондентський банк), який бере участь у операції з виконання інкасового доручення довірителя;

• банк, що представляє банк, який інкасує, надає платнику документи до оплати (як правило — банк, що обслуговує платника);

• платник (покупець, замовник або уповноважені ним особи) — особа, якій повинні бути видані банком, що представляє, фінансові та/або комерційні документи для сплати відповідно до інкасового доручення довірителя.

Визначають два види інкасо: чисте інкасо, тобто інкасо тільки фінансових документів, і документарне інкасо — інкасо комерційних документів, які іноді супроводжуються фінансовими документами, або інкасо тільки комерційних документів (рис. 11.6).

Для того, щоб попередити відмову платника від оплати інкасованих документів, особливо коли його платоспроможність викликає сумнів, експортеру доцільно наполягати на пред'явленні на його ім'я банківської гарантії на весь термін дії контракту (угоди).

Чисте інкасо, відповідно до Правил з інкасо, означає інкасацію банками фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами.

У зв'язку з цим під фінансовими документами розуміють переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші документи, що використовуються для отримання платежу грошима. До комерційних документів відносяться контракти, рахунки-фактури, відвантажувальні документи (CMR, авіа- та залізничні накладні, бортові коносаменти), документи, що підтверджують право власності на вантаж (акти приймання-передачі) та інші документи, що не є фінансовими.

Фінансові документи при інкасуванні пересилаються між банками через спецпошту.

Як правило, при проведенні зовнішньоекономічної операції з використанням інкасової форми розрахунків імпортер надає перевагу оплаті на умовах товарного кредиту. Тому ця форма розрахунків у міжнародній практиці є основною.

Усі документи, відправлені на інкасо, повинні супроводжуватись інкасовими дорученнями довірителя, яке містить повні та точні інструкції банкам, що беруть участь в операції інкасо, а також повну адресу платника, або доміціля, за яким повинно бути зроблене надання фінансових документів (в даному випадку — векселів).

Крім того, при передачі векселів між покупцем та продавцем через банки з чистим інкасо непотрібно виконувати будь-які митні процедури з їх оформлення.

Слід пам'ятати, що всі міжнародні розрахунки за інкасо, пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України тільки через уповноважені банки, а не поштою або шляхом передачі «з рук в руки» за актом. Тобто вексельна форма розрахунків по експортно-імпортних контрактах може здійснюватись тільки через уповноважені банки шляхом інкасо, а не шляхом звичайної передачі за актом з подальшим вивезенням векселя повноважним представником (фізичною особою) продавця або покупця через митний кордон України.

У розрахунках по комерційному кредиту інкасо документів і векселів, як правило, супроводжується виставленням по дорученню імпортера банківської платіжної гарантії на користь експортера, що забезпечує платіж у разі неоплати імпортером документів (векселів) в обумовлений термін. Банківські гарантії можуть виставлятися і в забезпечення акцепту тратт, направлених на інкасо.

Інкасо імпортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк імпортера, одержавши від банку експортера товарні документи, у визначений термін передає їх імпортерові і стягує (за наявності згоди) з його рахунка належну експортерові суму. Порядок здійснення цих операцій регламентований Міжнародною торговою палатою.

При імпортних операціях, отримавши від іноземного банку інкасове доручення в трьох примірниках разом із комерційними або фінансовими документами, український банк перевіряє повноту і точність дотримання необхідних вимог, наявність документів і не пізніше наступного дня другий примірник інкасового доручення з доданими документами передає імпортеру. Для отримання вказаних документів суб'єкти ЗЕД подають у банк Генеральне або разове зобов'язання, оскільки до їх сплати ці документи знаходяться в розпорядженні банку. На інкасових дорученнях, що надходять, зазначається термін оплати інкасованих документів. Інкасо з терміном оплати за пред'явленням або без вказівки терміну оплачуються протягом двох тижнів від дня отримання документів українським банком. Інкасове доручення сплачується не пізніше дня настання відповідного терміну.

Інкасо експортне — інкасо в міжнародних розрахунках щодо отримання банком грошей від юридичних і фізичних осіб за товарними документами. Банк експортера одразу після пред'явлення продавцем товарних документів оплачує йому вартість відвантаженої продукції з подальшим отриманням відповідної суми від банку імпортера, який, у свою чергу, отримує гроші від покупця.

При розрахунках у формі інкасо з телеграфним повідомленням іноземному банку направляється телеграма з повідомленням про висилання документів, в яких містяться основні дані з цієї операції. Якщо платіж здійснюється за телеграмою українського банку про отримання ним на інкасо відповідних документів, то відсилка самих документів здійснюється по отриманні авізо від іноземного банку про зарахування коштів на рахунок українського банку і після цього здійснюється зарахування коштів на рахунок експортера.

За звичайного інкасо український банк отримані товарні та інші документи з інкасовим дорученням відсилає поштою й у встановлений контрольний термін чекає отримання авізо про перерахування коштів. При отриманні коштів здійснюється їх зарахування на рахунок експортера. При використанні інкасової форми розрахунків із розстрочкою платежу банк імпортера зберігає тратту до настання строку платежу.

Загальний механізм інкасової форми розрахунків передбачає таке: експортер, відвантаживши товар згідно з умовами контракту, оформлює необхідні комерційні документи і передає їх в уповноважений банк України, обумовлений у контракті. Уповноважений банк пересилає комплект документів банку імпортера або банку-кореспондента в країні імпортера. Банк імпортера повідомляє покупця і передає йому ці документи проти акцепту термінової тратти.

Розрахунки у формі інкасо здійснюються таким чином (рис. 11.7):

1 — укладання контракту, в якому сторони, як правило, обумовлюють через які банки будуть проводитись розрахунки;

2 — експортер здійснює відповідно до його умов відвантаження товару;

3 — експортер отримує від перевізника транспортні документи;

4 — експортер готує комплект документів (в який входять також рахунки, інші документи, за необхідності — фінансові документи, наприклад, переказні векселі, які виписуються експортером на імпортера, якщо останньому надано комерційний кредит) і пред'являє їх при інкасовому дорученні своєму банку. У відповідності з правилами експортер, який виставляє документи на інкасо, називається довіреним, банк, якому довірений доручає операцію по інкасуванню, — банком- ремітентом;

5 — банк-ремітент діє у відповідності з інструкціями доручителя, які знаходяться в інкасовому дорученні, і Уніфікованими правилами. Перевіривши за зовнішніми ознаками відповідність наданих документів, вказаних в інкасовому дорученні, банк-ремітент відсилає їх разом із дорученням банку-кореспонденту країни імпортера. В інкасовому дорученні банк експортер, як правило, вказує інструкції щодо переказу коштів, отриманих від імпортера, а також, за необхідності — щодо векселів, акцептованих імпортером (якщо такі направляються при інкасовому дорученні);

6 — отримавши інкасове доручення і документи, банк країни імпортера, який бере участь в операції з виконання інкасового доручення (інкасуючий банк), представляє їх імпортеру (платнику) для перевірки з метою отримання від нього платежу (або акцепту тратт, у залежності від інструкцій, наявних у дорученні). При цьому інкасуючий банк може зробити представлення платнику безпосередньо або через інший банк. Банк, який робить представлення документів платнику, називається представляючим банком. Якщо в банку функціонує відділ, який здійснює контроль за видачею документів вітчизняному замовнику, то банк країни імпортера, що бере участь в операції з виконання інкасового доручення, направляє повідомлення платнику про те, що одержано інкасове доручення з документами і з проханням до нього оплатити вказані документи. Документи видаються платнику тільки проти платежу;

7 — отримання платежу від імпортера;

8 — інкасуючий банк переказує виручку банку-ремітенту поштою або телеграфом — залежно від