Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Документарний акредитив

Документарний акредитив

Частка акредитивної форми в міжнародних розрахунках значно менша порівняно з банківським переказом та інкасо, однак, саме акредитив найповніше забезпечує своєчасне отримання експортної виручки, тобто максимально відповідає інтересам експортера.

Застосування акредитива в міжнародних розрахунках регулюється спеціальними документами — Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, виданими Міжнародною торговою палатою у 1993 р. (публікація МТП № 500).

Уніфіковані правила визначають поняття та види акредитивів; способи та порядок їх виконання і передачі; зобов'язання та відповідальність банків; вимоги до документів, що надаються з акредитивами та порядок їх надання; інші питання, що виникають у практиці розрахунків по акредитивах; дають тлумачення різних термінів. Правила є обов'язковими для банків, що до них приєдналися, та їх клієнтів, що здійснюють розрахунки по акредитивах. У документарний акредитив включається застереження про те, що Правила є складовою кожного такого акредитива.

Документарний акредитив — грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера.

Банк, що видає зобов'язання, повинен провести платіж експортеру (акцептувати його тратти) або забезпечити здійснення платежу (акцепт тратт) іншим банком. Це зобов'язання є умовним, тому що його реалізація пов'язана з виконанням експортером певних вимог (передусім з наданням у банк передбачених акредитивом документів, що підтверджують виконання всіх його умов).

Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, в силу якої банк, що діє на прохання та на підставі інструкцій свого клієнта, повинен здійснити платіж третій особі або повинен оплатити, або акцептувати, або негоціювати (тобто купити або здійснити облік) тратти проти передбачених документів, якщо дотримані всі умови акредитива.

Розрахунки в формі документарних акредитивів більш характерні для угод, що передбачають платіж проти надання експортером документів (готівковий платіж) або отримання покупцем короткострокового (до 1 року) комерційного кредиту. Використання документарного акредитива для оплати повної вартості товару при розрахунках у рахунок середньостроко- вого (а тим більше довгострокового) комерційного кредиту вкрай незначне. При видачі покупцю кредиту на досить тривалий термін акредитив може використовуватись у поєднанні з іншими формами розрахунків та покривати ту частину вартості товару, яка оплачується проти надання банку ко- мерційних документів, тобто готівкою. При розрахунках по комерційному кредиту можуть також відкриватись акредитиви на акцепт строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених банку, що виконує акредитив, або імпортеру. В цьому випадку виконуючий банк здійснює акцепт (або акцепт та сплату) тратт. За допомогою акцепту банк виконує свої зобов'язання по акредитиву. В подальшому сторони вступають у правовідносини, що регулюються нормами вексельного права.

Розрахунки в формі документарного акредитива проводяться таким чином (рис 11.3).

1 — експортер та імпортер укладають контракт, в якому визначають, що платежі за поставлений товар будуть проводитись у формі документарного акредитива. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви імпортера (наказодавця за акредитивом), які фактично повторюють всі умови розділу контракту, що стосується порядку платежу. У зв'язку з цим при укладанні контракту слід звернути увагу на те, щоб основні умови майбутнього акредитива були сформульовані найбільш чітко та повно. Зокрема, в контрактах обумовлюється таке:

а) назва банку, в якому буде відкритий акредитив (перевага надається банкам, що є кореспондентами уповноваженого банку);

б) вид акредитива;

в) назва авізуючого та виконуючого банку;

г) порядок утримання банківської комісії;

ґ) умови виконання платежу;

д) перелік документів, проти яких повинен проводитись платіж;

е) строки дії акредитива, строки відвантаження тощо.

У ряді випадків контрагенти можуть узгодити проформу акредитива, яка стає невід'ємною частиною контракту, тобто підготувати приблизний текст майбутнього акредитива, на який буде спиратись наказодавець-імпортер при поданні своєї заяви або доручення на відкриття акредитива в банку. Звичайно, бажано, щоб ця про- форма була узгоджена, за можливості, з банками, які будуть брати участь в акредитивній операції;

2 — після укладання контракту експортер готує товар до відвантаження, про що повідомляє імпортера;

3 — отримавши таке повідомлення, покупець направляє своєму банку доручення (заяву) на відкриття акредитива, в якому зазначає всі необхідні умови. Імпортер, що дає доручення на відкриття акредитива, називається наказодавцем. Банк, що відкриває акредитив (банк-емітент), діє на підставі інструкції наказодавця.

Якщо між сторонами за контрактом існує спеціальна домовленість, імпортер може дати доручення на відкриття акредитива через певний час від дати укладання контракту;

4 — після відкриття акредитива, в якому банк-емітент, як правило, зазначає, яким чином буде проводитись зарахування коштів, цей документ направляється експортеру (бенефіціару), на користь якого він відкритий. При цьому банк-емі- тент відсилає акредитив бенефіціару, як правило, через банк, що обслуговує останнього, в завдання якого входить авізування (повідомлення) акредитива експортеру. Такий банк називається авізуючим банком;

5 — отримавши від емітента акредитив, авізуючий банк за зовнішніми ознаками перевіряє його достовірність та передає бенефіціару. Авізуючий банк також отримує примірник акредитивного листа або телекса, оскільки він уповноважений на прийом від бенефіціара документів по акредитиву, їх перевірку та відсилання банку-емітенту, а в ряді випадків назначається емітентом як виконуючий акредитив банку, тобто уповноважується на платіж, негоціацію (купівлю) або акцепт тратт експортера.

Отримавши акредитив, бенефіціар перевіряє його на відповідність умовам контракту. У разі будь-якої невідповідності бенефіціар може сповістити свій банк про умовне прийняття акредитива (або про його неприйняття) та вимагати у наказодавця внесення в нього необхідних змін;

6 — експортер (бенефіціар) відвантажує товар у встановлені строки у тому випадку, якщо погоджується з умовами відкритого на його користь акредитива;

7 — отримання експортером транспортних документів від перевізника, надання їх разом з іншими документами в свій банк;

8 — банк експортера перевіряє всі документи для того, щоб впевнитись, що за зовнішніми ознаками вони відповідають умовам акредитива;

9 — після перевірки банк експортера відсилає документи банку-емітенту для оплати, акцепту або негоціації, зазначаючи у своєму супровідному листі, як повинна бути зарахована виручка;

10 — отримавши документи, емітент перевіряє їх, після чого переказує суму платежу банку експортера;

11 — дебетується рахунок імпортера;

12 — банк експортера зараховує виручку бенефіціару;

13 — імпортер, отримавши від банку-емітента документи, вступає у володіння товаром.

У практиці розрахунків застосовуються різні види акредитивів, які класифікуються за ступенем гарантованості платежу і за методами виконання

акредитива. За ступенем гарантованості виконання зобов'язань контрагентами зовнішньоекономічної угоди виділяють такі види акредитивів (рис. 11.4).

Менш поширені на Україні, але використовуються у світовій практиці акредитиви, що класифікуються за методом виконання (див. рис. 11.5).

Акредитивна форма розрахунків може використовуватися при розрахунках за товари (послуги), що експортуються з України, та за товари (послуги), що імпортуються в Україну.

Порядок застосування цієї форми розрахунків у першому випадку такий: отримавши акредитив від іноземного банку, відповідний український банк перевіряє його дійсність і протягом трьох робочих днів направляє українському експортеру (бенефіціару) авізо (повідомлення) про відкриття йому акредитива з додатком необхідних документів, призначених для бенефіціара. Експортер перевіряє відповідність акредитива умовам, що зафіксовані в контракті (суму, вид акредитива — відзивний або безвідзивний, термін його дії тощо), та повідомляє банку свої зауваження, якщо вони є, протягом трьох днів з моменту отримання авізо. Одночасно експортер направляє наказодавцю акредитива вимогу про зміну його умов

відповідно до зауважень. Якщо протягом вказаного строку зауваження до банку не надійшли, то вважається, що бенефіціар (експортер) погоджується з усіма умовами акредитива. Виконання акредитива здійснюється через банк експортера або імпортера.

При визначенні строку виконання акредитива необхідно враховувати час поштового обігу відповідних документів. Зібравши документи, експортер направляє їх до банку з листом-дорученням. Якщо виконуючим є банк експортера, то він здійснює платежі по наданні документів або ж у відповідності з умовами акредитива акцептує виставлені векселі (тратти) проти наданих експортером документів. Банк здійснює оплату експортерам з акредитива тільки після отримання відповідного відшкодування від іноземного банку.

За товари та послуги, що імпортуються українським підприємствам і організаціям, виконання акредитивної форми здійснюється таким чином: українські підприємства надають в уповноважений банк заяву на відкриття акредитива на бланку встановленої форми в трьох примірниках. Заява повинна бути підписана двома посадовими особами, уповноваженими від імені даної організації підписувати доручення банку, здійснювати платежі за кордон. Ця заява скріплюється печаткою підприємства.

У тих випадках, коли сума акредитива виражена в валюті контракту, а платіж передбачено в іншій валюті, в заяві в цьому випадку повинен бути вказаний курс перерахунку або спосіб визначення цього курсу (на яке число і на якому валютному ринку).

Виконуючим банком при акредитивній формі розрахунків по імпортних операціях може бути або український банк, що отримав таке доручення, або іноземний банк.

У разі, якщо розрахунки здійснюються вітчизняним банком, то він після перевірки отриманих від іноземного банку товаророзпорядчих та інших документів, оформлених іноземною фірмою-експортером, здійснює платежі в терміни, визначені в акредитиві.

Вказані документи видаються наказодавцю акредитива за генеральним дорученням для перевірки та отримання імпортних товарів.

Якщо акредитив виконується іноземним банком, то отримані українським банком товаророзпорядчі та інші документи перевіряються і передаються (під зобов'язання) протягом


Сторінки: 1 2