Якщо іноземний банк, що виконує акредитив, знаходить розбіжності в наданих йому експортером документах, то він інформує про наявні зауваження український банк, а останній без затримок повідомляє про це підприємство-наказодавець акредитива, який зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повідомити банк про своє рішення щодо можливості прийняття по акредитиву документів із вказаними розбіжностями. Після направлення запиту організації-наказодавцю український банк (після отримання згоди на приймання документів з розбіжностями або неотримання заперечень) повідомляє протягом п'яти робочих днів за телеграфом іноземному банку про згоду на здійснення платежу (або на акцепт виставленої експортером тратти при наданні комерційного кредиту).

Якщо ж організація-наказодавець своєчасно відмовиться від прийняття по акредитиву документів із розбіжностями, то вітчизняний банк інформує телеграфом про це іноземний банк і виконавця, а якщо іноземний банк уже здійснив сплату бенефіціару (експортеру), то вітчизняний банк вимагає повернення цих сум із відсотками.

Переваги та недоліки даної форми розрахунків є такими.

Акредитивна форма розрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійне забезпечення платежу, отримане, як правило, до початку відвантаження. Здійснення платежу по акредитиву не пов'язано зі згодою покупця на сплату товару. Крім цього, експортер має можливість отримати платіж по акредитиву максимально швидким способом, а в ряді випадків — до прибуття товару в пункт призначення. Нарешті, бенефіціар може отримати під забезпечення акредитива кредит банку, що особливо важливо, якщо він є посередником.

Водночас акредитив вважається найбільш складною формою розрахунків для експортера, так як отримання платежу пов'язане з правильним оформленням документів і своєчасним поданням їх у банк. Встановлюючи жорсткі умови до оформлення документів з точки зору відповідності їх умовам акредитива, банки захищають інтереси імпортерів, так як діють на підставі їх інструкцій.

Основним недоліком акредитивної форми розрахунків для контрагентів є, по-перше, певні затримки обігу документів через банки і, подруге, висока вартість акредитива. За проведення операції (відкриття, аві- зування, підтвердження, прийом і перевірку документів по акредитиву тощо) банки утримують комісію, що залежить від суми акредитива.

Банківські витрати на відкриття, авізування, підтвердження акредитива і за виконання платежів по ньому утримуються банками відповідно до умов акредитивів на підставі діючих банківських тарифів.

Відкриття акредитива, його підтвердження (непідтверджені акредитиви майже не використовуються, оскільки не дають жодних гарантій), здійснення платежу по ньому будуть коштувати клієнту від 0,75 % до 1,5 %. До того ж мінімальні комісійні по акредитивах значно більші: 100-150 дол. США — за відкриття, 100—200 дол. США — за підтвердження та 100-300 дол. США — за здійснення платежу.

А якщо виникають питання з документами по акредитиву, то кожен запит з цього питання буде коштувати клієнту ще 0,15-0,3 % (мінімум - 50-70 дол. США). Стільки ж коштує анулювання акредитива або зміни його умов, до того ж комісійні, зібрані за відкриття та підтвердження, резиденту можуть не повернути, якщо їх не поверне нашому банку іноземний банк, що підтверджує цей акредитив.

Що стосується експортних операцій, то зарахування валютної виручки на рахунок у більшості банків клієнтам не коштує ні копійки, тоді як авізування експортного акредитива обійдеться в 40-60 дол. США, або 0,15-0,3 %.

При відкритті акредитива його наказодавець повинен чітко і конкретно вказати, за чий рахунок повинні бути сплачені ті або інші витрати по акредитиву (поштово-телеграфні витрати, комісія за відкриття, авізування, підтвердження акредитива, платіжна комісія та ін.) — за рахунок нака- зодавця акредитива чи за рахунок бенефіціара. Це необхідно для того, щоб співробітник банку при нарахуванні комісії мав можливість віднести її за рахунок тієї сторони, яка повинна її сплачувати відповідно до умов контракту і акредитива.

У міжнародній торгівлі склалась практика розподілу банківських витрат між контрагентами, кожен з яких сплачує банківські комісії на території своєї країни. Українським організаціям, що проводять розрахунки по акредитиву, слід домагатися сплати всіх банківських витрат за рахунок іноземних контрагентів.

Тому акредитив використовується, якщо контракти укладаються на великі суми та ризик ненадходження товару або грошей дуже великий.

Література

1. Банківська енциклопедія / За ред. д.е.н. проф. А.М. Мороза. — К.: Фірма «Ельтон», 1993. — 336 с.

2. Внешнеторговые сделки / Составитель И.С. Гринько. — Сумы: Фирма «Реал». Издательство «Орион», 1994. — 464 с.

3. Гроші та кредит / За ред. д.е.н. М.І. Савлука. — К.: «Либідь», 1992. — 331 с.

4. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.96. № 185/94 ВР.

5. Лавров С.Н., Фролов Б.А. Валютно-финансовые отношения предприятий и организаций с зарубежными партнерами. — М.: «Менатеп — Ин- форм», 1994. — 248 с.

6. Максимова Л.М., Носкова И.Я. Международные экономические отношения: Учеб. пособие. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. — 152 с.

7. Международная торговля: финансовые операции, страхование и другие услуги / Пер. с англ. — К.: Торгово-изд. бюро BHV, 1994. — 480 с.

8. Международные правила расчетов: Сборник нормативных актов. — К.: НБУ, РПО «Полиграфкнига», 1993. — 128 с.

9. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч. 1: Акк- редетив / Серия «Международный банковский бизнес». — М.: «Консалт- банкир», 1994. — 120 с.

10. Международные расчеты по коммерческим операциям. Ч. 1: Определение оптимальных форм и условий расчетов. Типовые условия платежей по экспорту и импорту. Гарантии / Серия «Международный банковский бизнес». — М.: «Консалтбанкир», 1994.— 96 с.

11. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные отношения: Учеб. пособие. — М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 1995. — 208 с.

12. Носкова И.Я. Финансовые и валютные операции. — М.: «Банки и биржи», «ЮНИТИ», 1996. — 175 с.

13. Перар Ж. Управление международными денежными потоками. — М.: Финансы и статистика, 1998. — 208 с.

14. Покровская В.В. Международные коммерческие операции и их регламентация: Внешнеторговый практикум. — М.: «ИНФРА», 1996. — 326 с.

15. Положення про форму зовнішньоекономічних контрактів від 05.10.95 р. № 75.

16. Расчеты по документарным внешнеторговым сделкам. Аккредитивы. Документарные инкассо. Банковские гарантии: Практическое пособие / Перевод и обработка Г.А. Титовой. — М.: Банкцентр, 1995. — 112 с.

17. Рид Эдвард, Котер Ричард, Гилл Эдвард, Смит Ричард. Коммерческие банки / Пер. с англ. — М: СП «Космополис», «Молодая гвардия», 1991.

— 480 с.

18. Унифицированые правила по инкассо. Комментарий. Публикация № 550 (Е). — М.: Изд-во АО «Консалтбанкир», 1998. — 96 с.

19. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч. посібник / За ред. А.І. Кредісова. — К.: 1997. — 448 с.

20. Хэррис, Дж. Мэнвилл. Международные финансы / Перевод с англ.

— М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1996. — 296 с.