Банківська система України

Сукупність кредитних відносин та інститутів, що організовують ці відносини, являє собою кредитну систему. Основним провідником кредитних відносин є банківська система, тобто сукупність банків і банківських установ усіх видів у країні.

Банки — це установи, що акумулюють грошові кошти й нагромадження, використовують їх як ресурси для надання кредитів, здійснюють грошові розрахунки, емісію грошей та цінних паперів, облік векселів, операції із золотом, іноземною валютою тощо і надають послуги.

Залежно від виконуваних функцій розрізняють банки емісійні та неемісійні. Емісійними, як правило, є центральні банки, яким надається право випускати в обіг грошові знаки.

Банки, що виконують функції центральних, торгують грошовим товаром тільки з банками і не вступають у безпосередні кредитні відносини із суб'єктами господарювання.

Головне завдання емісійних банків полягає в управлінні емісійною, кредитною та розрахунковою діяльністю банківської системи.

Крім банків, у кредитній системі функціонують різні кредитно-фінансові інститути, що виконують окремі банківські функції, проте не є власне банками і не входять до банківської системи.

Існують чотири основні принципи поділу кредитних установ на банки й небанківські кредитно-фінансові інститути:

1.1. обов'язковість для всіх банківських установ збереження резервів у центральному банку;

1.2. залучення тимчасово вільних коштів до вкладів і депозитів;

1.3. кредитне обслуговування клієнтів;

1.4. ведення рахунків і розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Залежно від підпорядкованості кредитних інститутів згідно з чинним законодавством і від ієрархічної структури кре-

дитної системи розрізняють два основних принципи побудови банківської системи: однорівневий і дворівневий.

Однорівневий принцип побудови банківської системи передбачає перевагу горизонтальних зв'язків між банками, універсалізацію їхніх функцій та операцій.

Дворівневий принцип побудови банківської системи грунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі. Відносини по горизонталі — це відносини рівноправного партнерства між низовими ланками (комерційними банками різних типів і видів незалежно від форми власності); відносини по вертикалі — це відносини між центральним банком як керівним і управлінським центром і низовими ланками (комерційними банками). У цьому випадку відбувається розмежування адміністративних та оперативних функцій, пов'язаних із безпосереднім обслуговуванням суб'єктів господарювання. Центральний банк залишається банком у повному розумінні цього слова тільки для двох категорій клієнтів: комерційних банків і урядових структур. При цьому переважають функції "банку банків" та управління діяльністю банківських установ з метою регулювання й контролю за функціонуванням ринку кредитно-фінансових послуг.

Сучасна банківська система України побудована за дворівневим принципом: на першому рівні — центральний банк (Національний банк України — НБУ), на другому — комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

Кінцева мета центрального банку як органу координування й регулювання така:

1.5. забезпечення товарно-грошової збалансованості в економіці країни;

1.6. стимулювання економічного зростання;

1.7. досягнення стабільності національної валюти;

1.8. урегулювання державного боргу.

Центральний банк має також тактичні й оперативні завдання, вони не такі місткі (вужчі) і відповідають грошово-кредитній політиці банку на певному етапі розвитку державної економіки. На сучасному етапі розвитку України головні завдання НБУ такі:

1.9. організація процесів управління операціями банків на макрорівні;

1.10. координація діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ у масштабах усього народного господарства;

1.11. забезпечення стабільного функціонування банківської та грошової системи держави.

Крім перелічених чотирьох основних функцій, центральний банк виконує й такі:

1.12. зберігає офіційні золотовалютні резерви країни, управляє ними і проводить офіційну валютну політику держави;

1.13. представляє інтереси держави у відносинах із центральними банками інших держав у міжнародних фінансово-кредитних організаціях;

1.14. здійснює нагляд за діяльністю кредитних установ і за станом усього фінансового ринку.

ФУНКЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ

Національний банк України — це:

1.15. центральний банк, який проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту та забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

1.16. емісійний центр країни, що має монопольне право на випуск банкнот в обіг, визначає вид грошової одиниці, її номінал, основні ознаки та систему захисту;

1.17. валютний орган — головний орган, що визначає валютну політику держави;

1.18. орган банківського нагляду, на який покладено контроль за виконанням комерційними банками законодавства з банківської

справи, дотриманням економічних нормативів, установлених НБУ, та власних нормативних актів;

1.19. банк банків, який з метою забезпечення стабільності банківської системи та розширення її кредитних можливостей надає комерційним банкам кредити (а з іншого боку, зосереджує в себе обов'язкові резерви комерційних банків);

1.20. державний банк, що організовує та здійснює через банківську систему касове обслуговування державного бюджету, проводить операції з державними цінними паперами, надає кредити уряду (за рішенням Верховної Ради України);

1.21. організатор міжбанківських розрахунків, які здійснюються через запроваджену в січні 1994 р. автоматизовану систему міжбанківських розрахунків (СЕП).

Основні джерела ресурсів НБУ:

1.22. статутний фонд та інші фонди банку;

1.23. залишки коштів на рахунках державної скарбниці та інших урядових структур;

1.24. залишки коштів на рахунках банків;

1.25. кошти в обігу та в міжбанківських розрахунках;

1.26. інші пасиви.

Основні напрями розміщення ресурсів:

1.27. золотовалютний запас;

1.28. цінні папери;

1.29. кредити видані;

1.30. кошти на рахунках в інших банках;

1.31. касова готівка;

1.32. інші активи.

Унаслідок своєї діяльності НБУ (як і будь-яке державне підприємство) одержує прибуток, який розподіляється так:

1.33. частина на власні потреби;

1.34. частина на формування золотовалютного запасу;

1.35. частина (основна) перераховується до бюджету.

До функціональної структури НБУ входять:

1.36. головні органи управління (центральний апарат, тобто апарат Правління НБУ);

1.37. служби й підрозділи, які виконують відповідні функції і наділені відповідними повноваженнями.

У нинішній структурі НБУ найбільша ланка — департамент:

1.38. економічний;

1.39. емісійно-кредитний;

1.40. фінансовий;

1.41. готівкового грошового обігу;

1.42. бухгалтерського обліку;

1.43. валютного регулювання;

1.44. банківського нагляду;

1.45. інформатизації;

1.46. юридичний.

Кожен департамент складається з окремих управлінь, до структури яких входять відділи. Відділи складаються із секторів.

У структурі НБУ є самостійні управління, що не входять до складу жодного з департаментів, а також структурні підрозділи, які не виконують суто банківських функцій.

У банківській системі України функціонують комерційні банки, різні за формою власності, організаційною формою діяльності, величиною капіталу, спеціалізацією:

1.46. Залежно від форм власності комерційні банки бувають:

1.47. унітарні, тобто засновані на єдиновладді;

1.48. з колективною формою власності.

2.1. Залежно від організаційних форм діяльності комерційні банки поділяються так:

Унітарні банки засновані на принципах єдиновладдя й мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні працюють два унітарні комерційні банки, обидва вони державні: Укрощад- банк і Укрексімбанк (експортно-імпортний банк).

Акціонерні банки формують свій капітал об'єднанням індивідуальних капіталів засновників через випуск і реалізацію акцій. Власником капіталу банку є саме акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків, що підвищує його стійкість і надійність.

Пайові комерційні банки не володіють своїм капіталом, оскільки кожен з учасників зберігає право власності на свою частку капіталу, а не передає його банку.

Акціонерні банки в Україні утворюються як товариства відкритого й закритого типу. Пайові комерційні банки організовуються на засадах товариств з обмеженою відповідальністю, тобто товариств, де відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску до загального капіталу банку.

3. Залежно від величини статутного фонду, а також величини власного капіталу й активів комерційні банки поділяються на дрібні, середні та великі.

Більшість діючих в Україні банків слід віднести до дрібних і середніх.

До найбільших банків в Україні належать: Промінвестбанк, АКБ "Україна", Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Приватбанк, "Аваль", Перший український міжнародний банк, Укрощадбанк.

2.1. Залежно від наявності філій комерційні банки є:

1.49. безфілійні;

1.50. малофілійні;

1.51. багатофілійні.

Переважна більшість новостворених банків безфілійні або мало- філійні.

2.1. Залежно від території діяльності комерційні банки є:

1.52. міжнародні, що створюються за участю іноземного капіталу й можуть мати свої філії за кордоном;

1.53. республіканські, до яких належать багатофілійні банки, що мають розгалужену мережу своїх відділень на всій території країни;

1.54. регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону, міста, району, області.

Більшість вітчизняних комерційних банків є регіональними.

2.1. Залежно від діапазону виконуваних операцій комерційні банки поділяються на такі:

1.55. універсальні, що виконують широкий спектр операцій і надають різноманітні послуги клієнтам;

1.56. спеціалізовані, що обслуговують певну категорію клієнтів (клієнтська спеціалізація);

1.57. спеціалізовані, що обслуговують юридичних і фізичних осіб переважно однієї певної галузі (галузева спеціалізація);

1.58. спеціалізовані, що надають більшості своїх клієнтів обмежену кількість послуг (функціональна спеціалізація).

Організаційну структуру комерційного банку визначають дві головні риси:

3.1.1. структура управління банку;

3.1.2. структура його функціональних підрозділів і служб. Найвищим органом управління банку є збори його акціонерів

(учасників), які скликаються щороку (не пізніше ніж через місяць після складання балансу за звітний рік) і вирішують стратегічні завдання діяльності банку:

1.59. ухвалюють рішення про заснування, реорганізацію чи припинення діяльності банку;

1.60. затверджують акти й документи ділової політики банку;

1.61. затверджують статут банку;

1.62. розглядають і затверджують звіт про роботу банку;

1.63. розглядають і затверджують результати діяльності банку й ухвалюють рішення щодо використання прибутку чи покриття збитків;

1.64. ухвалюють рішення щодо формування фондів банку;

1.65. обирають членів виконавчих і контрольних органів, а також голову правління (директора) банку.

Найвищий орган банку реалізує свої завдання й функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Для загального керівництва роботою банку, а також для здійснення нагляду й контролю за роботою правління та ревізійного комітету банку збори акціонерів