Якщо НБУ проводить експансійну політику, то він зменшує норму обов'язкового резервування. Відповідно, у кожного комерційного банку збільшується ресурсний потенціал, що зумовлює збільшення банківських депозитів і загальної маси грошей в обігу.

Визначення норм обов'язкових резервів—досить сильний інструмент грошово-кредитної політики. На грошову масу він впливає не тільки через зміну обсягу ресурсів кожного комерційного банку, а й через зміну грошового мультиплікатора. Крім того, зміна кредитної можливості банків впливає на рівень процентних ставок, що через попит і пропозицію додатково провокує зміни маси грошей в обігу. Тому в країнах із ринковою економікою цей інструмент грошово-кредитної політики використовується з певними обмеженнями і рідко.

Часті зміни норм обов'язкових резервів негативно впливають на діяльність комерційних банків.

З метою розширення ресурсної бази банків та сприяння активізації їх кредитної діяльності Національний банк України протягом 2002 року три рази знижував диференційовані нормативи обов'язкового резервування, зокрема:

- за короткостроковими коштами і депозитами у національній валюті для юридичних осіб—з 12 до 6% і для фізичних осіб — з 10 до 2%, а також в іноземній валюті — з 12 до 10%;

- за довгостроковими коштами і депозитами у національній валюті для юридичних осіб та фізичних осіб — відповідно з 8 до 0 та з 6 до 0, а в іноземній валюті - з 10 до 8%;

- за коштами і депозитами юридичних та фізичних осіб до запитання у національній валюті — з 14 до 10%, в іноземній валюті — з 14 до 12%.

Загалом за 2002 рік середній норматив обов'язкового резервування коштів для банків зменшився з 13 до 7.9%.

З метою підвищення ефективності використання мобілізованих банками коштів для нарощення обсягів кредитування економіки у грудні 2002 року Національний банк України дозволив банкам зараховувати в покриття нормативів обов'язкового резервування 50% готівкових коштів, що нараховувалося в касі банку. Це обумовило зниження середнього нормативу обов'язкового резервування в кінці 2002 року до 6.2%, а також вивільнення коштів у сумі 2.8 млрд грн.

Процентна політика як інструмент грошово-кредитного регулювання економіки полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ставок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Якщо НБУ проводить політику стримування або скорочення маси грошей в обігу, він підвищує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи (цінні папери держави, місцевих органів влади) або осідають на депозитах комерційних банків у НБУ, як наслідок — відбувається зменшення грошей в обігу.

У разі протилежної політики, спрямованої на збільшення грошей в обігу, НБУ знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що стимулює попит на позички, а отже, й кредитну діяльність комерційних банків. Вони змушені перетворювати свої вторинні резерви (кошти, вкладені в цінні папери або розміщені на депозитах у НБУ) в первинні, внаслідок цього збільшуються залишки грошей на їхніх кореспондентських рахунках у НБУ й загальна маса грошей в обігу.

З метою закріплення позитивних тенденцій економічного розвитку Національний банк України встановлював рівень облікової ставки з урахуванням реального стану економіки, динаміки цінових індексів і ситуації на грошовому ринку. Протягом 2002 року Національний банк України чотири рази знижував рівень облікової ставки: з 11 березня—до 11.5% річних, з 4 квітня - до 10% річних, з 5 липня — до 8% річних та з 5 грудня до 7% річних.

Відповідно до змін облікової ставки було знижено у 2002 році середньозважену процентну ставку за кредитами овернайт (на 6.7 процентного пункту) до 8% річних, а середня вартість кредитних ресурсів, придбаних банками на тендерах, знизилася упродовж року на 7.1 процентного пункту і у грудні становила 8% річних.

Зниження зазначених процентних ставок Національного банку України обумовило і зниження вартості ресурсів, що залучалися банками. Процентна ставка за кредитами у національній валюті на міжбанківсько- му ринку знизилася за рік на 11.3 процентного пункту до 5.8% річних у грудні. Середньозважена процентна ставка за депозитами, залученими банками у національній валюті знизилася з 10.8 до 6.9% річних, а процентна ставка за кредитами, наданими реальному сектору економіки у національній валюті, за рік знизилася на 7.8 процентного пункту до 21.8% річних.

Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, зокрема й комерційних векселів. Ці кредити мають назву обліковий і ломбардний.

Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.

НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають в обов'язковій купівлі-продажу державних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків.

Регулюючи процес облікового й ломбардного кредитування, НБУ може впливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки.

Протягом 2002 року Національний банк України забезпечував підтримання ліквідності банківської системи через такі механізми рефінансування, як постійно діючу лінію рефінансування для надання кредитів овернайт, проведення тендерів із короткострокового та середньостроко- вого рефінансування банків та проведення операцій "прямого" репо.

Загальний обсяг рефінансування Національним банком України банків у 2002 році становив 1.2 млрд грн. Переважну більшість кредитів було надано банкам через кількісний тендер (0.9 млрд грн).

Задля нарощування обсягів рефінансування банків Національним банком України у 2002 році було вжито такі заходи:

— розширення переліку цінних паперів, що приймалися банком на забезпечення кредитів, до якого включено майнові права, що виникли у банку в результаті укладання кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарювання;

— подовження терміну середньострокового рефінансування до 270 днів та збільшення обсягу кредиту при рефінансуванні під забезпечення державних цінних паперів.

У2002 році на відміну від попереднього року, коли частка короткострокових кредитів становила 85-90%, переважні обсяги кредитів було надано на середньостроковий термін, внаслідок чого середній термін повернення кредитів становив 6-9 місяців.

Операції з цінними паперами на відкритому ринку полягають у змінах обсягів купівлі та продажу НБУ цінних паперів: казначейських зобов'язань (депозитних сертифікатів), інших цінних паперів.

За умов, коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (кошти на коррахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.

НБУ може продавати цінні папери й іншим суб'єктам (підприємствам, населенню) через систему фондового ринку. У цьому разі в комерційних банків зменшуються їхні первинні резерви, тому що скорочуються залишки грошей на рахунках їхніх клієнтів.

Якщо потрібно збільшити грошову масу, НБУ купує цінні папери в комерційних банків, підприємств, населення. Внаслідок такої операції в зазначених суб'єктів збільшуються залишки грошей, зокрема і на їхніх рахунках у банках, і, відповідно, зростає обсяг грошей в обігу.

Таким чином, купівля НБУ цінних паперів означає емісію грошей, а продаж-вилучення їх із обігу.

Операції з цінними паперами на відкритому ринку вважаються най- гнучкішим інструментом грошово-кредитної політики і тому активно можуть застосовуватися в регулятивній діяльності НБУ. Ці операції можна використовувати досить часто, а якщо допущена помилка, їх легко виправити, здійснивши операцію протилежного спрямування. Ця риса надає перевагу зазначеним операціям порівняно з іншими інструментами грошово-кредитної політики.

З метою забезпечення збалансованості між пропозицією грошових коштів та попитом на них Національним банком України у червні 2002 року було проведено стерилізаційні операції з використанням депозитного сертифікату Національного банку України. За результатами роботи одного аукціону було вилучено з обігу коштів на суму 0.3 млрд грн, а середньозважена процентна ставка за депозитними сертифікатами, випущеними в обіг, становила 2.43% річних.

Як мобілізуючі інструменти Національний банк України застосовував операції "зворотного" репо, здійснюючи зі свого портфеля продаж процентних облігацій внутрішньої державної позики (ПОВДП) із зобов'язанням викупити їх через певний період.

Наявність у портфелі Національного банку України значної суми реструктуризована урядом до 2010 року боргових зобов'язань спонукала розробити порядок двостороннього котирування цих цінних паперів.

Використовуючи зазначені мобілізаційні інструменти, Національний банк України вилучив з обігу коштів на загальну суму 2.3 млрд грн, зокрема за рахунок операцій "зворотного" репо на суму 0.4 млрд грн, продажу державних цінних паперів із портфеля Національного банку України на умовах двостороннього