Політика підтримання курсу національної валюти охоплює операції НБУ з управління валютними резервами держави. НБУ забезпечує управління валютними резервами, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі- продажу іноземної валюти на валютних ринках із метою підтримання курсу національної валюти щодо іноземних валют і впливу на загальний попит і пропозицію грошей у державі.

Якщо на валютному ринку попит на іноземну валюту, яка є базовою для визначення курсу національної валюти, перевищує пропозицію, це може призвести до падіння курсу національної валюти, її девальвації. Аби цього не допустити, НБУ продає частину свого валютного резерву (якщо це є доцільним на даний час), урівноважуючи попит із пропозицією і, відповідно, підтримуючи курс національної валюти. Під час продажу частини валютного резерву виникає така сама ситуація з грошовою масою в обігу, як і у разі продажу цінних паперів, тобто вона скорочується, а при купівлі НБУ іноземної валюти відбувається емісія грошей і, відповідно, збільшення обсягу грошової маси в обігу.

До купівлі іноземної валюти на валютному ринку НБУ вдається тоді, коли пропозиція на таку валюту перевищує попит і це може призвести до ревальвації національної валюти. І девальвація, і ревальвація національної валюти — це відхилення від сталого економічного процесу, й тому НБУ прагне або зовсім не допускати таких явищ, або регулювати курс національної валюти в межах заздалегідь визначеного валютного коридора.

Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошову масу в обігу, який застосовується НБУ через:

— реєстрацію імпорту та експорту капіталу;

— установлення максимальних та мінімальних розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в українських банках;

— установлення для осіб, які мають борги перед нерезидентами, обов'язкового безпроцентного вкладення певної частини від суми цих боргових зобов'язань в уповноважених банках України.

Експорт та імпорт капіталу супроводжуються припливом і відпливом іноземного капіталу. Відчутно впливають на стан грошового обігу в країні іноземні фінансові інвестиції, що вкладаються в національні цінні папери зі спекулятивними цілями. Особливо це стосується вкладень іноземними інвесторами свого капіталу в боргові зобов'язання держави. Якщо привабливість державних цінних паперів знижується, відбувається відплив іноземного капіталу з країни, що провокує зниження курсу національної валюти. Як наслідок, виникає необхідність вживання з боку НБУ і Мінфіну певних заходів, серед яких—підвищення процентної ставки й рівня дохідності емітованих державою цінних паперів.

Одночасно НБУ не повинен допускати відпливу за кордон національної валюти, що може виникнути внаслідок відносно заниженої депозитної процентної ставки в країні.

На валютному ринку Національний банк України проводив операції переважно з купівлі іноземної валюти, використовуючи цей інструмент для купівлі іноземної валюти з метою формування золотовалютного резерву Національного банку України.

НБУ як центральний банк країни відіграє виключну роль в здійсненні грошово-кредитному регулюванні економіки.

Національний банк України для контролю за грошовими агрегатами шляхом зниження (збільшення) грошового мультиплікатора використовує норматив обов'язкового резервування як один з інструментів здійснення грошово-кредитної політики. Обов'язковому резервуванню підлягають усі залучені та обліковані на балансі банку кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валюті, за винятком кредитів, залучених від інших банків та іноземних інвестицій, отриманих від міжнародних фінансових установ. Обов'язкове резервування здійснюється відповідно до Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України від 27 червня 2001р.

Формування обов'язкових резервів здійснюється в процентному відношенні до зобов'язань загалом за зведеним балансом банку — юридичної особи, включаючи філії, і відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті має перебувати на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України за встановлений період регулювання.

Норматив обов'язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. Національний банк України для різних видів зобов'язань може встановлювати диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від:

— природи зобов'язань (депозити, ощадні вклади, кошти в розрахунках, поточні рахунки клієнтів, рахунки бюджетних організацій тощо);

— строку зобов'язань або пасивів (короткострокові пасиви, довгострокові пасиви).

Норматив обов'язкового резервування, період та механізм його застосування встановлюються за рішенням Правління Національного банку України з огляду на необхідність впливу на сферу пропозиції грошей в обігу. Для збільшення пропозиції грошей Національний банк України зменшує норматив обов'язкового резервування, для зменшення пропозиції грошей норматив обов'язкового резервування збільшується.

Зобов'язання дотримуватися нормативу обов'язкового резервування коштів у банків виникає з часу отримання банківської ліцензії.

Зобов'язання банку щодо третьої особи не може бути підставою для звільнення його від дотримання нормативу обов'язкового резервування.

Покриття суми обов'язкових резервів, що формуються банками, окремими видами банківських активів може здійснюватися у разі потреби регулювання грошово-кредитного ринку за окремими рішеннями Правління Національного банку України.

Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів, що перебувають на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України, не нараховуються.

Порядок розрахунку обов'язкових резервів.

До залучених банками коштів належать кошти, які обліковуються на депозитних та поточних рахунках юридичних і фізичних осіб, а також залучені кошти, що відображені на інших рахунках бухгалтерського обліку.

Сума залишків коштів, що приймається для розрахунку обов'язкових резервів, визначається за формулою середньоарифметичної за відповідний звітний період.

Середньоарифметична сума коштів за даними щоденного балансу щодо залучених за звітний період коштів розраховується за такою формулою:

де Ld — середні залишки коштів, що використовуються для обрахування обов'язкових резервів за звітний період;

Lj, L2, L3, ... — сума залишків коштів за рахунками станом на кожне число (дату) звітного періоду;

Ln — сума залишків коштів за рахунками за останній календарний день звітного періоду;

n — кількість календарних днів звітного періоду регулювання. Сума залучених коштів, що приймається для розрахунку обов'язкових резервів, та залишки коштів на кореспондентському рахунку банку за вихідні та святкові дні визначаються на рівні залишків коштів за той робочий день банку, що передував вихідним чи святковим дням.

Розрахована сума коштів обов'язкових резервів має перебувати на кореспондентському рахунку банку або за рішенням Правління Національного банку України має бути перерахована на окремий рахунок в Операційному або територіальному управлінні Національного банку України.

Контроль за дотриманням вимог щодо обов'язкових резервів, які формуються на кореспондентському рахунку банку.

Операційне або територіальне управління Національного банку України за місцем обслуговування банку—юридичної особи здійснює контроль за дотриманням банком нормативу обов'язкового резервування, порівнюючи суму, яка визначена на підставі встановленого нормативу, з фактичною середньоарифметичною сумою залишків коштів на кореспондентському рахунку банку. Банк протягом двох робочих днів після закінчення встановленого періоду регулювання подає операційному або територіальному управлінню Національного банку України довідку про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку. Операційне або територіальне управління Національного банку України звіряє надану інформацію з даними щоденного балансу банку і визначає правильність дотримання ним установленого нормативу обов'язкового резервування. Якщо сума фактично зарезервованих коштів на кореспондентському рахунку банку відповідає нормативу обов'язкового резервування, то вимоги до банку щодо дотримання нормативу обов'язкового резервування вважаються виконаними. Операційне або територіальне управління Національного банку України у визначеній ним періодичності, але не частіше ніж один раз на рік, має здійснювати загальну або вибіркову перевірку достовірності поданих банком даних для розрахунку суми обов'язкових резервів, використовуючи для цього необхідні документи, що є в нього та в банку. Зазначену перевірку здійснюють відповідні підрозділи Національного банку України, на які покладено наглядові функції за діяльністю банків.

Сума недорезервованих коштів на кореспондентському рахунку банку розраховується на підставі встановленого нормативу обов'язкового резервування та фактичної середньоарифметичної суми залишків коштів на кореспондентському рахунку банку. Різниця між середньоарифметичною сумою залишків коштів, яка має бути на кореспондентському рахунку банку, виходячи з установленого нормативу до залучених коштів, та фактичною середньоарифметичною сумою обов'язкових резервів є одноденною середньоарифметичною сумою недорезервованих коштів. Розрахунок здійснюється на підставі довідки про залучені кошти та їх залишки на кореспондентському рахунку.

За недотримання банком нормативу обов'язкового резервування протягом календарного року Національний банк України може застосовувати такі заходи впливу:

за один випадок — письмове застереження щодо необхідності безумовного дотримання нормативу обов'язкового резервування;

за другий випадок — штраф у розмірі не більше одного процента від суми зареєстрованого статутного фонду.

У разі недотримання нормативу обов'язкового резервування більше ніж три рази протягом півріччя операційне або територіальне управління Національного банку України подає клопотання Генеральному департаменту банківського нагляду Національного банку України щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення операцій банку із залучення коштів від фізичних та/або юридичних осіб.

За зазначені порушення Національний банк України може застосовувати до банку інші, адекватні допущеному порушенню, заходи впливу відповідно до статті 73 Закону України „Про банки і банківську діяльність".

Щоденний контроль за дотриманням банком нормативу обов'язкового

резервування.

За трикратне порушення банком вимог щодо нормативу обов'язкового резервування операційне або територіальне управління Національного банку України, в якому обслуговується банк-порушник, звертається до Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України з обґрунтуванням щодо необхідності переведення банку в режим щоденного контролю за дотриманням нормативу обов'язкового резервування. Переведення банку на щоденний контроль здійснюється за відповідним рішенням Правління Національного