Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Нагляд Національного банку України за діяльністю комерційних банків

Нагляд Національного банку України за діяльністю комерційних банків

Головною функцією банківського нагляду є виявлення проблемних банків і застосування відповідних заходів щодо них. З погляду розумного (пруденційного) банківського нагляду проблемним є банк, який демонструє можливість чи вірогідність банкрутства; банкрутство банку може зумовити одна з двох класичних причин:

1) неплатоспроможність, що означає відсутність у банку достатньої кількості активів, щоб виконати свої зобов'язання. Іншими словами, коли банк відчуває дефіцит власних коштів (має від'ємний капітал), він визнається неплатоспроможним;

2) неліквідність; тобто банк не у змозі виконати свої зобов'язання перед вкладниками чи кредиторами.

Критерії проблемної діяльності визначаються на підставі аналізу дотримання банком пруденційних норм і нормативів ведення банківської справи: показників обов'язкових економічних нормативів та інших норм, передбачених нормативними актами Національного банку України.

Критерії проблемної діяльності ґрунтуються на аналізі основних показників фінансового стану комерційного банку. Ці показники узагальнені в системі CAMEL.

Деякі компоненти системи CAMEL можна оцінити за даними звітності, наданої в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцінка банку за даною системою є безперервним процесом.

Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вкладників.

Для оцінки достатності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

При розрахунку коефіцієнтів використовують поняття "капітал", який складається з:

— оплаченої частини акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, а також загальних або передбачених законом резервів (основний капітал);

— інших видів капіталу, що також можуть бути використані при розрахунку коефіцієнта (додатковий капітал). До них належать резерви переоцінки вартості основних коштів, загальні резервні відрахування на покриття можливих у майбутньому збитків по кредитах, а також різного роду боргові інструменти, що мають субординований статус стосовно інтересів вкладників.

Один з головних напрямів банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не можуть бути стягнені або реальна вартість котрих нижча за зазначену в банківській звітності. Для цього вживається низка заходів:

— інспекторська перевірка на місці;

— класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення (робиться інспекторами, що мають достатню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

— встановлення кількісного (об'єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності резервних відрахувань банку на покриття збитків по кредитах;

— перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально підготованими у сфері кредитного аналізу (оцінки кредитів), з метою здійснення детальної оцінки діяльності банку.

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов'язання.

Важливо пам'ятати, що для належного управління ліквідністю банк має виконувати свої зобов'язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути кон-

вертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, аби виконати свої зобов'язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів.

Після оцінки всіх п'ятьох компонентів системи рейтингу CAMEL виводять або підсумовують сукупний рейтинг банку.

При аналізі капіталу необхідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій.

Основне завдання аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рівні капіталу: основний, додатковий, субординований.

При визначенні доступності капіталу активи банку повинні бути зважені з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв.

Рейтинг 1 (сильний) — банки, в яких:

— нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують, відповідно, 8% і 5 %;

— показники капіталу кращі, ніж в інших;

— за результатами інспекторських перевірок якість активів відмінна.

Рейтинг 2 (задовільний) — банки, в яких:

— нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують, відповідно, 8% і 5 %

— показники капіталу одні з найкращих;

— за результатами інспекторських перевірок якість активів задовільна або середня.

Рейтинг 3 (посередній) — банки, у яких:

— показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам;

— середнє становище з-поміж інших банків за показниками капіталу;

— середня якість активів, що визначено в ході перевірок.

Рейтинг 4 (граничний) — банки, які:

— виконують один із двох встановлених нормативів;

— знаходяться в кінці своєї групи за показниками капіталу;

— демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів за результатами інспектування.

Рейтинг 5 (незадовільний) — банки:

— які порушують встановлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу);

— в яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

— що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.

При аналізі якості активів використовують систему класифікації кредитів, інших видів активів і позабалансових статей. Всі активи, зокрема позабалансові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваженою вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони вираховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до суми капіталу.

— якщо АК менше 5% — 1 (сильний);

— 5-15% — 2 (задовільний);

— 15-30% — 3 (посередній);

— 30-50%- 4 (граничний);

Зважування на ризик за кожною класифікацією активів виконують, використовуючи дані таблиці 6.1.

Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак, поки що не є серйозною проблемою; субстандартними — активи, що мають явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними — активи, за якими передбачаються збитки, але їхній розмір поки не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені.

Якість активів (АК) визначають за формулою:—

більш 50% — 5 (незадовільний).

Рівень надходжень (РН) розраховують за формулою:

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних даних з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень встановлюють залежно від коефіцієнта прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

- понад 1% — 1 (сильний);

- 0,75-1,0%— 2 (задовільний);

- 0,50-0,75% - 3 (посередній);

- 0,25-0,5%- 4 (граничний);

- менше 0,25%;

- або чисті збитки - 5 (незадовільний).

Ліквідність аналізують з метою з'ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов'язаннями в термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

- перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

- експертна оцінка за наведеними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримується понад встановлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності значно вищий за середній порівняно з іншими банками.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вище за середній. Є можливість залучати кошти у випадку першої необхідності. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній в порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги щодо ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні в порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижчі за середні у порівнянні з іншими банками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Значна недостатність ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності в порівнянні з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або кількох одночасно) тягне за собою віднесення стану ліквідності банку до незадовільної категорії. Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Всі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи переважно адекватні і виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити розроблені правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватися. Виникає деяка стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і чинних нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або Некомпетентність керівного


Сторінки: 1 2 3