Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Неторговельні операції в іноземній валюті

Неторговельні операції в іноземній валюті

План

1. Неторговельні операції в іноземній валюті

2. Операції в іноземній валюті за комерційними угодами клієнтів

Основою неторговельних операцій комерційних банків є відкриття пунктів обміну валюти.

Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні НБУ та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку.

Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління:

а) заяву про відкриття пункту обміну валюти;

б) інформацію банку про: стаж роботи касирів та дані про їхню освіту відповідно до кваліфікаційних вимог; наявність потрібних технічних засобів і довідників для визначення справжності банкнот іноземних держав та дорожніх чеків; наявність РРО; забезпечення сейфом для зберігання валюти і бланків суворого обліку;

в) копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда);

г) копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком з агентом, якщо пункт обміну валюти банку працюватиме на підставі агентської угоди;

ґ) інформацію про відповідність приміщення пункту обміну валюти вимогам нормативно-правових актів НБУ щодо технічного стану та організації охорони.

Територіальне управління НБУ протягом 14 робочих днів з дати надходження поданих банком документів розглядає їх та приймає рішення про реєстрацію або відмову пункту обміну валюти .

Територіальне управління НБУ реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти та після цього видає банку на бланку відповідну довідку.

У разі систематичного (три і більше разів) порушення пунктом обміну валюти порядку організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України протягом календарного року довідка підлягає відкликанню.

Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку, у пунктах обміну валюти, в т.ч. агентів, встановлюються банком щоденно до початку робочого дня згідно з наказом по банку. Цей наказ має бути завірений печаткою банку. У ньому зазначаються дата, час, з якого діють встановлені курси, значення курсів купівлі та продажу валют, місцезнаходження та реєстраційний номер пункту обміну валюти банку та пункту обміну валюти агента у відповідному територіальному управлінні НБУ.

У банку та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, в один робочий день дозволяється встановлення різних значень курсів валют. Також протягом робочого дня банк може змінювати значення курсів купівлі та продажу валют:

• у касі з обов'язковим оформленням кожного зміненого значення курсів відповідним наказом, у якому обов'язково зазначається час зміни курсів;

• у пунктах обміну валюти, що працюють понад 8 годин (у 2-3 зміни), лише за умови зміни касирів після закінчення робочого часу на підставі наказу.

Комісійні тарифи під час здійснення операцій із валютними цінностями встановлюються згідно з наказом по банку. Сума комісійної винагороди під час здійснення таких операцій визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют.

Упродовж трьох останніх років спостерігалася тенденція до зменшення кількості пунктів обміну валюти і банків, які їх мали (див. табл. 12.2)1.

Каси банків та їх пункти обміну можуть здійснювати всі або деякі валютно-обмінні операції серед яких:

• купівля у фізичних осіб готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

• продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню;

• зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

• купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

• конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

• прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків.

У касах банків у доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація для клієнтів, у т.ч.: копія наказу по банку про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; перелік операцій, які здійснює ця каса; повідомлення різними мовами щодо можливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту за умови пред'явлення ними довідки за формою № 377; витяг з наказу про встановлення тарифів комісій за операціями, які здійснює ця каса, засвідчений належним чином.

Для пунктів обміну валюти додатково в доступному для огляду клієнтами місці розміщується інформація щодо назви банку, який відкрив цей пункт, а також назви агента, якщо пункт працює на підставі агентської угоди, та режим роботи пункту обміну валюти; телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну валюти.

Встановлення режиму роботи пункту обміну валюти є прерогативою банку, але у прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морських та річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу.

У пункті обміну валюти в наявності мають бути такі документи:

• копія довідки про реєстрацію пункту обміну валюти; витяг з наказу банку про його відкриття;

• торговий патент;

• журнал використання РРО в пункті обміну валюти.

Касир пункту обміну валюти повинен мати на робочому місці документ, що засвідчує його особу, штамп пункту обміну валюти.

Касир під час здійснення валютно-обмінних операцій має перевіряти справжність та наявність ознак платіжності пред'явлених банкнот і дорожніх чеків. Для цього робочі місця касирів обладнуються відповідними приладами та нормативно-правовими актами і довідниками.

При роботі пункту обміну валют банкам забороняється встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції.

З метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти банк самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й гривнях до початку робочого дня, включаючи вихідні і святкові дні, та забезпечує пункти обміну валюти коштами відповідно до раніше встановлених обсягів.

Протягом робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку авансу, а також за рахунок купленої валюти та отриманих гривень. Пункти обміну валюти мають право тримати у своїй касі розмінні купюри в обсязі до 200 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до долара США та цієї іноземної валюти, встановлений НБУ.

Банк має встановлювати максимальну суму залишків іноземної валюти та гривень у касах пунктів обміну валюти банку у неробочий час в обсязі, що має забезпечити роботу цих пунктів протягом робочого дня. Залишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму, підлягають інкасації, яку проводять банки.

Не допускається відмова касира пункту обміну валюти в здійсненні будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей пункт обміну валюти, за наявності відповідних коштів для цього.

Під час здійснення валютно-обмінних операцій використовуються бланки, наведені на рисунку 12.3.

Довідка за формою №377 видається фізичній особі-нерезиденту як підтвердження проведення операції з купівлі в неї готівкової іноземної валюти та дорожніх чеків за готівкові гривні. Ця довідка дійсна протягом шести місяців з дати її видачі і надає право здійснення зворотного обміну невикористаних гривень на іноземну валюту.

Квитанція за формою №377-А видається:

• пунктом обміну валюти банку фізичним особам-резидентам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій;

• пунктом обміну валюти агента фізичним особам-резидентам як підтвердження здійснення валютно-обмінних операцій;

• пунктом обміну валюти фізичним особам-нерезидентам як підтвердження здійснення зворотного обміну невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту.

Довідка за формою №06 видається лише за усною заявою фізичної особи-резидента під час продажу цій особі готівкової іноземної валюти II або III груп Класифікатора іноземних валют.

Квитанція за формою №377-і видається касою банку як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо банкнот іноземних держав, а за формою №377-I видається касою банку як підтвердження проведення операції з прийняття на інкасо іменних чеків.

Оформлення і видача довідок та квитанцій без здійснення валютно- обмінних операцій або їх невидача під час здійснення зазначених вище операцій забороняються.

Виправлення в заповненому тексті зазначених вище довідок та квитанцій не допускаються. Довідка або квитанція вважається недійсною, якщо реквізити каси або пункту обміну валюти, дані про здійснені операції, найменування банку або агента, що видав довідку чи квитанцію, не читаються або можливе подвійне читання відомостей на відбитку штампа пункту обміну валюти або каси банку.

Плата за оформлення і видачу довідки або квитанції під час здійснення валютно-обмінної операції не стягується.

Здійснення операцій з купівлі та продажу готівкової іноземної валюти і до-рожніх чеків. Касири кас банків (фінансових установ) та касири пунктів обміну валюти зобов'язані з'ясовувати резидентність осіб, які мають намір здійснити валютно-обмінну операцію, і попереджати про те, що нерезиденти мають змогу провести зворотний обмін невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою №377.

Операції з купівлі у фізичних осіб чи продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти або зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту на суму, що перевищує еквівалент 10000 євро за офіційним курсом гривні до іноземних валют, можуть здійснюватися лише через касу банку.

Такі операції


Сторінки: 1 2 3 4