Гарантії повернення авансу, що виставляються іноземними банками на користь вітчизняних імпортерів (замовників), найчастіше є безумовними і можуть бути реалізовані проти простої першої вимоги беніфіціару. Авансові гарантії, що видавались у попередні роки комерційним банком за дорученням вітчизняних експортерів (підрядників), містять умову про надання арбітражного рішення, що зобов'язує продавця повернути отриманий аванс або його частину.

Сума гарантії. Сума авансу.

Зниження суми гарантії. На противагу гарантії виконання, як правило, обумовлюється, що сума гарантії автоматично знижується пропорційно сумі часткових поставок. Доказом виконання поставки виступає, як правило, належне виконання акредитива.

Строк дії. В гарантії авансу повинно передбачатись її погашення по закінченні поставок за договором.

Набрання чинності. Гарантія, як правило, виставляється перед отриманням авансу, але повинна вступати в силу лише після надходження авансу. Відповідне застереження необхідно включати в текст гарантії завжди, коли це можливо.

Гарантія платежу (Payment Guarantee)

Мета. Гарантія платежу виставляється, як правило, для забезпечення розрахунків за відкритим рахунком, причому можливі різні варіанти. Так, гарантія може бути виставлена в забезпечення повної оплати поставки товару та послуг. Пред'явлення вимоги бенефіціаром проводиться шляхом письмової заяви, що товар поставлений, але оплата при настанні строку не отримана.

Інша можливість застосування гарантії платежу полягає в частковому забезпеченні договору тривалої дії, що укладається між продавцем та покупцем на поставку споживчих товарів або надання послуг. У такому договорі узгоджуються щомісячні поставки, що сплачуються за відкритим рахунком. Замість відкриття акредитива на всю суму сторони домовляються про виставлення гарантії платежу, яка повинна покривати ризик неоплата поставок за період 1—3 місяці. Це зобов'язання банку є дійсним до повного здійснення поставок за річним договором, а вимога може бути пред'явлена, якщо покупець товарів або послуг не сплатить будь-якої суми, що стала терміновою в межах цього періоду.

Резервний акредитив («стенд-бай» (Standby) акредитив)

Акредитив «стенд-бай» (резервний акредитив) підпорядковується Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів. Він може застосовуватись як замість гарантій оферти, виконання та авансу, та як гарантії платежу і є забезпеченням платежу на випадок, коли третя особа не проведе обіцяного забезпечення. Його текст оформлюється як текст звичайного акредитива з деякими відмінностями:

а) виставлення вимоги має на увазі тільки той випадок, коли обіцяне виконання не здійснено;

б) для доведення невиконання достатньо заяви про це бенефіціара за акредитивом «стенд-бай» разом із копіями документів, що підтверджують поставку, наприклад, у формі дублікатів відвантажувальних документів, векселів за пред'явленням тощо.

Платежі за резервним акредитивом виконуються банками на підставі заяви бенефіціара про те, що наказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх зобов'язань. При цьому банки не перевіряють достовірність такої заяви, тобто виконують платіж безумовно. Отже, резервний акредитив можна розглядати як гарантію забезпечення платежу в тому разі, якщо наказодавець за резервним акредитивом не виконав своїх обов'язків за контрактом.

Цей вид акредитива із змістом гарантії використовується передусім у США, де виставлення банківських гарантій європейського типу не дозволяється законом.

Гарантія в забезпечення позики

Гарантія в забезпечення позики виставляється для забезпечення повернення позики банку (іншої установи чи підприємства) з урахуванням основного боргу, відсотків та інших витрат. Відшкодування за даною гарантією здійснюється після звернення кредитора, яке оформлене належним чином та відправлене поштою, телексом, телеграмою тощо.

Сума встановлюється за домовленістю і зменшується пропорційно з погашенням позики і відсотків.

Термін дії гарантії — до вказаної в ній дати або до повного виконання своїх зобов'язань боржником.

Гарантія митної очистки (тимчасового ввезення). Видається банками за дорученням підрядників для забезпечення безмитного тимчасового ввезення обладнання або матеріалів, необхідних для будівництва або проведення інших робіт (наприклад, геологічних пошуків). Таке обладнання (матеріали) повинно бути вивезено після закінчення робіт. Гарантія митної очистки забезпечує виплату мита, якщо воно не буде вивезено.

На відміну від акредитивів та інкасо, банківські гарантії не регулюються міжнародними документами, їх застосування визначається національним законодавством країни гаранта. Щоправда, в 1978 р. Міжнародна торгова палата розробила «Уніфіковані правила по договірних гарантіях» (публікація МТП № 325), однак вони мають факультативний характер і можуть застосовуватися, якщо не суперечать національному законодавству.

Вексельні авалі та резервні акредитиви («стенд-бай»), які по суті також є гарантіями, за інших умов є більш доцільними, так як вони регулюються міжнародними законами і правилами, яких дотримуються більшість країн.

2. Лізингові операції банків

Особливості та переваги лізингу сприяли значному його поширенню у світовій економіці, тобто лізинг давно перейшов національні кордони. Це спонукало законодавців встановити загальні підходи до організації лізингу як міжнародної фінансової угоди. Результатом цих зусиль стала Отавсь- ка конвенція з міжнародної фінансової оренди обладнання від 28 травня 1988 р.

Оренда стала реальною альтернативою купівлі лише в другій половині XX ст., коли з'явилися фірми, які спеціалізувалися на даному сегменті бізнесу — лізингові фірми.

На відміну від традиційної оренди, лізинг — це складна фінансова операція, що відображає орендні відносини, елементи кредитного фінансування під заставу, розрахунки за борговими зобов'язаннями та інші фінансові й правові відносини.

У лізингу задіяно як мінімум три суб'єкти відносин — лізингоотриму- вач (будь-яка фірма), лізингодавець (лізингова компанія) і банк. До цих суб'єктів часто додаються страхові, сервісні, ділерські та інші компанії.

Лізинг — господарська операція, за якою суб'єкт підприємницької діяльності (лізингодавець) передає матеріальні цінності іншому суб'єкту підприємницької діяльності (лізингоодержувачу) у користування за плату для провадження підприємницької діяльності.

Лізинговий кредит — відносини між юридичними особами, які виникають при оренді майна і супроводжуються укладенням лізингової угоди (див дод. 12). Лізинг є формою майнового кредиту, де виділяють об'єкт і суб'єкт.

Об'єкт лізингу — будь-яке майно, яке належить до основних засобів і не заборонено до вільного обігу на ринку: машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, будівлі, споруди, системи телекомунікацій тощо.

Суб'єкти лізингу: лізингодавець — банк або суб'єкт господарювання, що є власником об'єкта лізингу і здає його в оренду; користувач — суб'єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об'єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах; виробник — підприємство, організація та інші суб'єкти господарювання, які здійснюють виробництво або реалізацію товарно-матеріальних

цінностей. Існує два способи здійснення лізингових операцій банком.

Для здійснення лізингової операції банк купує за власні кошти об'єкти лізингу. Також банк може бути засновником або співзасновником спеціалізованої лізингової компанії, через яку здійснюватиме лізингові операції.

Рішення про здійснення лізингової операції незалежно від суми договору переважно приймається Правлінням комерційного банку.

Лізингові операції традиційно поділяються за такими критеріями (див. рис. 13.2). У міжнародній практиці розповсюджений зворотний лізинг. Це система взаємопов'язаних угод, при яких фірма — власник землі, будівель або обладнання продає цю власність фінансовому інституту з одночасним оформленням довгострокової оренди своєї власності на умовах фінансового лізингу.

Лізингова операція передбачає укладення відповідної угоди. Договір лізингу укладається у формі двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізин- гоодержувачем або багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізин- гоодержувача, постачальника (інших учасників).

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

У договорі лізингу обов'язково зазначаються : вид лізингу; найменування сторін; об'єкт лізингу;

строк, на який укладається договір;

вартість основних засобів за домовленістю сторін;

розмір та порядок сплати лізингових платежів;

умови повернення об'єкта лізингу;

умови страхування об'єкта лізингу;

порядок використання амортизаційних відрахувань;

відповідальність сторін.

Строки лізингу визначаються за домовленістю сторін відповідно до виду лізингу та чинного законодавства. Відповідно передача об'єкта лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі лізингу.

Об'єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця, тобто лізингове обладнання виступає заставним забезпеченням угоди.

Плата за користування об'єктом лізингу вноситься лізингоодержува- чем у вигляді лізингових платежів. Лізингові платежі включають: * суму, що відшкодовує повну вартість лізингового майна;

• суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за наданий кредит для придбання майна за договором лізингу;

• комісійну винагороду лізингодавцю;

• суму страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження об'єкта

лізингу після передачі лізингоодержувачу покладається на лізингоодержу- вача, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Усі види громадської відповідальності, які можуть виникнути у зв'язку з використанням орендованого майна, а також витрати на поточний і капітальний ремонт орендованого майна несе орендар.

Користувач повинен застрахувати одержане майно на повну суму лізингової угоди. У разі, якщо страхувальником майна, що надається в лізинг, виступає банк (лізингодавець), то лізингоодержувач повинен компенсувати всі витрати лізингодавця зі страхування майна.

Амортизаційні відрахування на надане в лізинг майно обчислюються згідно з чинним законодавством України, а бухгалтерський облік та звітність за лізинговими операціями ведуться згідно з П(С)БО 14.

Привабливість лізингу для клієнта обумовлена тим, що для його здійснення не потрібна одноразова мобілізація фінансових ресурсів