Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Організація діяльності та формування капіталу комерційного банку

Організація діяльності та формування капіталу комерційного банку

Засновниками комерційного банку можуть бути вітчизняні та іноземні юридичні й фізичні особи за винятком:

• рад народних депутатів усіх рівнів та їхніх виконавчих органів;

• політичних організацій;

• профспілкових організацій;

• спілок і партій;

• громадських фондів.

Засновників комерційного банку має бути щонайменше три, оскільки частка кожного з учасників не повинна перевищувати 35% статутного фонду.

Акціонери (учасники) роблять внесок до статутного фонду тільки у вигляді грошових коштів у національній валюті.

Статутний капітал формується тільки за рахунок власних коштів акціонерів (учасників). Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит і під заставу.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" мінімальний розмір статутного фонду комерційного банку встановлено на рівні, еквівалентному 1 млн. ЕКЮ на день підписання установчого договору про створення банку.

Комерційні банки, незалежно від форм власності, створюються з дозволу Національного банку України шляхом внесення їх до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Щоб зареєструвати комерційний банк, орган його управління у двотижневий термін після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку пакет документів, у тому числі:

• заяву про реєстрацію банку;

• установчі документи;

• економічне обгрунтування й мету створення банку;

• висновок аудиторської організації про фінансовий стан і платоспроможність засновників;

• бухгалтерську та фінансову звітність учасників (акціонерів) банку на перше число місяця, в якому вони роблять внесок до статутного фонду;

• дані про наявність професійно придатних перших керівних осіб банку (голови правління, головного бухгалтера);

• угоду про надання приміщення для банку;

• інше.

Перед тим як подавати до НБУ пакет документів, необхідних для реєстрації, потрібно зібрати всю суму коштів, що відповідає установчому договору, але не меншу від встановленого законодавчо мінімального розміру заявленого і фактично сплаченого статутного фонду.

Для формування статутного капіталу в установі НБУ за місцем створення комерційного банку відкривають тимчасовий рахунок, на який кожен засновник (учасник) вносить визначену установчими документами частку статутного фонду.

До моменту реєстрації банку на тимчасовому рахунку має бути сума, не менша від:

• еквівалента 1 млн ЕКЮ, якщо банк створюється за участю національного капіталу;

• еквівалента 5 млн ЕКЮ, якщо банк створюється за участю іноземного капіталу, частка якого менша від 50%;

• еквівалента 10 млн ЕКЮ, якщо частка іноземного капіталу становить 50% і більше.

Після того як необхідну суму для формування статутного капіталу зібрано, до регіонального управління НБУ подають пакет документів, потрібних для реєстрації.

Регіональне управління у двотижневий термін після одержання повного пакету документів готує висновок про:

• фінансовий стан, платоспроможність і репутацію акціонерів (учасників) банку;

• наявність приміщення, придатного для розміщення банку;

• професійну придатність і репутацію головних посадових осіб.

Висновок разом із пакетом документів подається до НБУ.

Рішення про створення комерційного банку за участю національного капіталу приймає комісія НБУ з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а про створення банку за участю іноземного капіталу — Правління НБУ.

Реєстрація банку здійснюється у місячний термін після одержання всіх документів. Після реєстрації кошти з тимчасового рахунку перераховуються до статутного фонду на кореспондентський рахунок у НБУ.

Комерційні банки можуть створювати свої філії та представництва як на території України, так і за її межами за погодженням із регіональним управлінням (РУ) НБУ за місцем їх знаходження на підставі пакету документів, необхідних для реєстрації.

Філію можна відкрити за таких умов:

• наявність придатного приміщення;

• професійна придатність і відповідна репутація керуючого та головного бухгалтера філії;

• забезпечення філії кваліфікованими кадрами.

Регіональне управління НБУ в тижневий термін після погодження питання щодо відкриття філії надсилає до НБУ положення про філію, повідомляє її повну й скорочену назву, дані про субкореспон- дентський рахунок, поштову адресу, прізвища керівних осіб, телефони.

Для представництва відкривають поточний рахунок у РУ НБУ, яке здійснює нагляд за його діяльністю і в тижневий термін після погодження питання щодо відкриття представництва надсилає до НБУ положення про представництво, повідомляє назву, відомості про поточний рахунок, адресу, телефони та прізвища представників.

Сучасний комерційний банк — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство. Основні принципи його діяльності такі:

• діяльність у межах реально наявних ресурсів;

• повна економічна самостійність;

• побудова стосунків із клієнтами на партнерських засадах і договірних умовах;

• добір висококваліфікованих кадрів;

• діяльність у межах державного контролю з боку центрального банку.

Особливе значення для стабільної роботи банку має формування його пасивів, тобто джерел вкладення коштів, до яких належать власні, залучені та позичені кошти, що в сукупності складають банківські ресурси.

Операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси для здійснення активних операцій, називаються пасивними операціями.

Активні операції — це фінансові операції з розміщення вільних коштів з метою одержання прибутку. До активних операцій відносять такі:

• кредитні (пов'язані з наданням кредитів);

• інвестиційні (придбання цінних паперів, вкладення коштів у комерційні проекти);

• розрахунково-касові (у тому числі операції з векселями);

• валютні, а також операції для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності;

• банківські послуги, серед яких важливе місце належить лізинговим і факторинговим операціям.

Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" і Положення НБУ "Про порядок ліцензування банків в Україні" комерційні банки мають право на здійснення банківських операцій тільки після одержання відповідної ліцензії НБУ. Ліцензія містить перелік операцій, які може виконувати певний банк. Щоб одержати ліцензію, банк має подати до РУ НБУ відповідний пакет документів.

Одна з головних цілей комерційного банку — це одержання прибутку, що є джерелом створення банківських фондів, виплати дивідендів, базою для піднесення добробуту працівників банку та розширення його діяльності.

Балансовий прибуток банку виводять як різницю між валовим доходом і витратами за звітний період. Валовий дохід формується за рахунок надходжень від клієнтів у вигляді оплати проведених банком операцій та наданих послуг.

До банківських витрат відносять відрахування, пов'язані із залученням коштів клієнтів, оплатою послуг, утриманням управлінського апарату банку, амортизаційні відрахування тощо.

Відповідно до чинної методики комерційні банки визначають прибуток чи збитки від своєї діяльності щоквартально в останній операційний день. Протягом кварталу доходи й витрати обліковують наростаючим підсумком.

Розподіл чистого прибутку (після оподаткування) проводять відповідно до рішення вищої управлінської ланки комерційного банку.

Діяльність комерційних банків підлягає контролю з боку держави. В Україні провідником державного контролю є НБУ, який регулює діяльність вітчизняних банків з метою захисту інтересів вкладників шляхом встановлення обов'язкових економічних нормативів:

• достатності капіталу;

• ліквідності;

• максимально допустимого кредитного ризику;

• валютного ризику.

Достатність капіталу характеризує спроможність комерційного банку захистити інтереси кредиторів і вкладників від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у своїй діяльності залежно від величини різноманітних ризиків. У вітчизняній практиці достатність капіталу певного банку оцінюють за допомогою таких нормативів:

• мінімальний розмір банківського капіталу;

• мінімальний розмір статутного капіталу;

• платоспроможність (співвідношення між капіталом банку і активами, зваженими на ступінь ризику);

• достатність капіталу (співвідношення між банківським капіталом і загальною сумою активів);

• категорія капіталу (узагальнюючий показник, значення якого залежить від ступеня дотримання інших нормативів достатності капіталу).

Ліквідність — це спроможність банку перетворити свої активи в наявні кошти з метою задоволення вимог вкладників і кредиторів банку. Ліквідність оцінюють за допомогою таких нормативів:

• миттєва ліквідність (співвідношення між грошовими коштами банку й коштами вкладників до запитання);

• загальна ліквідність (співвідношення між загальною сумою активів банку й усіма його зобов'язаннями);

• співвідношення високоліквідних активів і робочих активів банку.

НБУ спонукає комерційні банки до мінімізації кредитного ризику

в процесі здійснення активних кредитних операцій, встановлюючи граничні (максимально допустимі) співвідношення між такими показниками:

• сукупною заборгованістю з усіх виданих кредитів, урахованих векселів і 100% позабалансових зобов'язань щодо одного позичальника та банківським капіталом (норматив максимального розміру ризику на одного позичальника);

• сукупним розміром великих кредитів, виданих банком (з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку), і банківським капіталом (норматив великих кредитних ризиків);

• сукупним розміром виданих банком кредитів, поручительств, урахованих векселів, 100% позабалансових вимог щодо інсайдера і банківським капіталом (норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, виданих одному інсайдерові);

• сукупним розміром наданих банком позик, поручительств, урахованих векселів, 100% позабалансових вимог щодо всіх інсай- дерів і банківським капіталом (норматив максимального сукупного розміру всіх кредитів, виданих інсайдерам);

• загальною сумою наданих банком міжбанківських кредитів і банківським капіталом (норматив максимального розміру наданих банком міжбанківських кредитів);

• коштами, інвестованими на придбання часток акціонерних товариств, недержавних боргових зобов'язань, і банківським капіталом з урахуванням вкладень у цінні папери й асоційовані компанії (норматив інвестування).

Кредитний ризик з пасивних кредитних операцій мінімізується граничним максимально допустимим співвідношенням між загальною сумою одержаних банком позик і залучених централізованих коштів і банківським капіталом (норматив рефінансування).

Для комерційних банків, що виконують валютні операції, встановлено обов'язкові нормативи, які мінімізують властиві цим операціям валютні ризики:

• нормативи відкритої валютної позиції (загальної, довгої/короткої щодо окремих валют і банківських металів);

• нормативи зваженої валютної позиції


Сторінки: 1 2 3