Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Організація міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП) Національного банку України

Організація міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів (СЕП) Національного банку України

Система електронних платежів Національного банку України — це загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації.

До основних завдань СЕП НБУ слід віднести:

— задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;

— удосконалення грошово-кредитної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

— виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;

— мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

— високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

— надання широкого спектра послуг для користувачів;

— високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;

— мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимі- зації платіжних засобів і раціоналізації систем.

Основними функціями системи електронних платежів НБУ є:

— здійснення розрахунків між банками України в національній валюті країни;

— ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

— забезпечення ефективного контролю НБУ щодо стану коррахунків комерційних банків;

— надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

— забезпечення надійності розрахунків;

— багатоступеневий контроль за достовірністю даних на всіх стадіях розрахунків;

— багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу на всіх стадіях обробки тощо.

Національний банк організовує та регламентує міжбанківські розрахунки через систему електронних платежів, бере участь у здійсненні розрахунків. НБУ забезпечує функціонування СЕП шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв'язку.

Системи електронних міжбанківських розрахунків можуть використовувати один із двох підходів до обслуговування рахунків учасників: по- перше, всі абоненти і рахунки в системі рівноправні і їх трансакції ніяк не корелюють один з одним; по-друге, в розрахунках безпосередньо беруть участь лише головні банки, а філії виконують розрахунки через головні банки.

Причиною використання другої схеми, з точки зору банків — учасників розрахунків, є об'єднання (консолідація) коштів групи банківських установ та структуризація їх обслуговування в загальнодержавній платіжній системі з метою більш прозорого контролю головного банку над своїми установами.

Слід зазначити, що опосередкована робота філій (через головні банки) в СЕП можлива лише в тому випадку, коли головний банк працює зі своїми філіями також за допомогою власної електронної платіжної системи (ВПС — внутрішньобанківська платіжна система), рівень надійності, швидкодії та захисту інформації в якій не менше, ніж у СЕП.

У своєму розвитку СЕП поступово переходить від першої схеми обслуговування рахунків (рівноправність абонентів і рахунків) до паралельної реалізації обох схем, а також їх комбінацій.

Об'єднання коштів кількох банківських установ із наданням можливостей спільного їх використання (тобто різноманітні варіації другого способу обслуговування рахунків) отримало в СЕП назву „обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка".

НБУ у 1994 році приступив до розробки моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка [35,29].

Нині існує сім моделей обслуговування консолідованого коррахунка і інформаційна модель. Банківські установи можуть працювати в СЕП як незалежно одна від одної, так і за однією з моделей обслуговування консолідованого кореспондентського рахунка.

У загальному числі банків — юридичних осіб, що працюють у СЕП, переважну частину (37%) становлять банки, які надають перевагу роботи за третьою моделлю. Решта банків працюють за певними моделями (додаток А). Зокрема станом на 01.10.2003 року 29% банків застосовують 2 модель обслуговування консолідованого коррахунка, а за незалежним коррахунком працюють 15% банків, за першою моделлю — 3%, за четвертою — 7%, за шостою —5% та за сьомою — 4% банків.

Така, на перший погляд, велика кількість різних моделей обумовлена обсягом трансакцій, що зростає, потребами банків більш оперативно розпоряджатися своїми ресурсами, різним рівнем спроможності комерційних банків до створення власної платіжної системи. При цьому банк-учас- ник СЕП має право обирати ту з схем, яка на поточний момент є найбільш зручною для нього, враховуючи як сьогоденні потреби, так і тенденції їх розвитку.

Аналіз розподілу банківських установ за моделями роботи в СЕП свідчить, що число учасників системи протягом десяти років її існування істотно змінювалося. У 1997 році зафіксовано максимальну їх кількість 2436 (тобто майже на 50% більше ніж було в 1994 році ). Від 1998 року кількість банківських установ стрімко скорочувалась, і на 01.01.2002 р. система електронних платежів НБУ нараховувала 1558 учасників. Це пояснюється змінами у самій структурі банківської системи України, а саме: ліквідацією банків (філій), їх реорганізацією, перетворенням філій на територіально відокремлені безбалансові відділення тощо. Але протягом року кількість учасників СЕП знову збільшується і станом на 01.10.2003 р. нараховує 1636 учасників: 1607 — банків та їх філій (зокрема 158 юридичних осіб); 28 — органів Державного казначейства України ; 1—Операційне управління Національного банку України.

Водночас, помітна тенденція до зростання кількості банківських установ, які обирають для роботи в СЕП певну модель обслуговування консолідованого коррахунка. Це дає змогу комерційним банкам ефективно використовувати грошові ресурси, захищати інтереси клієнтів, підвищувати власну ліквідність та прибутковість. Комерційні банки самостійно вирішують: працювати за незалежним чи за консолідованим кореспондентським рахунком. На сьогодні за незалежним кореспондентським рахунком працює 231 банк (15%), зокрема, 86 баків юридичних осіб. За консолідованим коррахунком працюють 1376 банківських установ, зокрема, 72 банки — юридичні особи [40].

Надійність і гнучкість системи електронних платежів сприяла проведенню грошової реформи у вересні 1996 року, коли у зв'язку із запровадженням нової національної валюти обсяг міжбанківських розрахунків подвоївся, а то й потроївся і висувалися підвищені вимоги щодо швидкості виконання платежів.

Національний банк намагається максимально використати можливості системи, дбає про поширення моделей керування через консолідовані кореспондентські рахунки, про оптимальне їх використання. Фахівці НБУ підвищують рівень надійності й безпеки виконання платежів, захисту конфіденційної банківської інформації, удосконалюють систему резервування та відновлення діяльності системи електронних платежів у разі порушення її роботи або виникнення надзвичайних ситуацій.

Система електронних платежів за будовою є деревоподібною мереж- ною структурою (додаток Б).

На нижньому рівні системи розташовані комерційні банки—учасники розрахунків.

Середній рівень СЕП представлені мережею розрахункових палат (РП), структурним підрозділом територіальних управлінь НБУ, які обслуговують міжбанківські розрахунки як в своєму регіоні, так і на міжрегіональному рівні.

На найвищому рівні СЕП знаходиться Центральна розрахункова палата (ЦРП) яка організує функціонування СЕП, обслуговує міжрегіональні банківські розрахунки, здійснює контроль та виконує балансування міжрегіональних обігів.

Програмне забезпечення СЕП складається із програмно — технічних комплексів —автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: центральна розрахункова палата—АРМ-1, АРМ-ІПС; розрахункові палати — АРМ-2; Банківські установи — учасники СЕП - АРМ-НБУ.

Учасниками СЕП (прямими учасниками, або користувачами) є:

— Операційне управління Національного банку України;

— Регіональні управління Національного банку;

— Управління Національного банку по м. Києву і Київській області;

— Комерційні банки України та їх установи, які мають кореспондентські (субкореспондентські) рахунки в регіональних управліннях НБУ, відповідають технічним і технологічним вимогам роботи у СЕП.

Для банків - участників СЕП Києва та Київської області функції теріторіальної розрахункової палати виконує Центральна розрахункова палата.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти, які виконують міжбанківські розрахунки у системі за посередництвом одного з безпосередніх учасників.

Також користувачами СЕП можуть бути банки-нерезиденти, які укладають відповідні угоди з Національним банком України.

Національний банк регламентує і забезпечує функціонування СЕП шляхом надання всім її учасникам відповідних програмно-технічних комплексів СЕП, захисту інформації та електронного зв'язку. Так, із липня 1994 року розпочалося застосування апаратних засобів криптозахисту інформації, що передається відповідним каналам зв'язку. З початку 1996 року запроваджено програмні засоби захисту типу „електронний підпис", які запобігають викривленню та підробці електронних платіжних документів на будь-якій стадії їхнього транспортування як у середині банку- учасника СЕП, так і по всій мережі СЕП.

З метою підвищення надійності та ефективності роботи СЕП Національний банк може змінювати технологічну структуру системи та шляхи програмно-технічної реалізації її компонентів і вимагати

Для здійснення міжбанківських розрахунків у системі електронних платежів комерційний банк встановлює з територіальним управління НБУ кореспондентські відносини, тобто відкриває коррахунок в установі НБУ. На коррахунку відображаються кошти фактично наявні у комерційному банку, для виконання міжбанківських розрахунків через СЕП.

Механізм здійснення розрахунків через СЕП залежить від територіального розміщення банків — учасників розрахунків. Платежі між банками за цим критерієм поділяються на внутрішньо регіональні (якщо коррахунки банків — учасників розрахунків ведуться в одному і тому ж територіальному управлінні НБУ) та міжрегіональні (якщо кор- рахунки банків ведуться в різних управліннях НБУ).

Клієнти комерційних банків не є безпосередніми учасниками системи електронних платежів. Клієнти виконують свої платежі через комерційні банки, які їх обслуговують і які є абонентами СЕП найнижчого рівня.

Комерційний банк готує початкові платіжні документи одним із способів:

— операціоніст банку отримує паперові документи від клієнтів і створює на їх основі електронні документи за допомогою програми «Операційний день банку»;

— банк отримує електронні платіжні документи від філій засобами внутрішньобанківської


Сторінки: 1 2 3 4