Принцип II. Правила і процедури системи мають давати учасникам можливість ясно розуміти вплив системи на кожний вид фінансового ризику, на який вони наражаються, беручи в ній участь.

Принцип III. Система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності, в яких вказуються відповідні обов'язки оператора й учасників системи і забезпечуються достатні стимули для управління ризиком і його обмеження.

Згадані законодавчі та нормативно-правові документи чітко й детально окреслюють правила роботи системи, стандарти платіжних інструментів, взаємини між НБУ та учасниками системи, права та обов'язки сторін.

Усі учасники системи зобов'язані ознайомлюватися із цією документацією і враховувати відповідні положення та вимоги. А її розробникам вживати всіх заходів із метою обмеження різних видів ризику.

СЕП — система вузької сфери застосування (виконує тільки міжбанківські розрахунки), отже, і низького рівня ризику. Кредитного ризику тут не існує, оскільки одержувач отримує кошти тільки після того, як дебетується рахунок банку відправника і кредитується рахунок банку- отримувача. Ризик ліквідності зведений до мінімуму, оскільки система працює в режимі реального часу, за якого списання та надходження коштів негайно відображаються на кореспондентському рахунку банку. Можливість поширення ризику в системі (тобто системний ризик) мінімізовано завдяки забороні овердрафту за коррахунками та унеможливленню низки фінансових ризиків.

Принцип IV. Система повинна забезпечувати швидкий остаточний розрахунок на дату валютування, бажано — протягом дня і, як мінімум, — наприкінці дня.

СЕП веде технічні коррахунки банків упродовж дня в режимі квазі- реального часу: початкові трансакції відображаються в момент приймання до системи, трансакції у відповідь — у момент підтвердження банком- отримувачем їх завершення. Середні терміни проходження платіжних документів від платника до отримувача — від 10 хвилин до 2 годин. Для відображення міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки учасників та транзитні рахунки для сум, не підтверджених отримувачем, відкриті в Національному банку. Відображення платіжних документів на цих рахунках наприкінці банківського дня за міжнародно визнаними стандартами є остаточним розрахунком.

Платіжний документ, прийнятий системою від банку-платника, не може бути не виконаним (скасованим чи відкликаним), тобто гарантується остаточний розрахунок.

Принцип V. Система, в якій відбуваються клірингові розрахунки, повинна, як мінімум, гарантувати своєчасне завершення щоденних розрахунків у разі нездатності учасника розрахуватися з найбільшими зобов'язаннями за одним розрахунком.

Цей принцип не стосується СЕП, оскільки вона є системою валових розрахунків (Gross-settlement system).

Принцип VI. Бажано використовувати при розрахунках активи, що знаходяться в центральному банку; якщо використовуються інші активи, пов'язаний з ними кредитний ризик має бути невеликим або зовсім відсутнім.

Для міжбанківських розрахунків використовуються кореспондентські рахунки та відповідні транзитні рахунки, відкриті в Національному банку України.

Принцип VII. Система повинна забезпечувати високий рівень безпеки і надійності в експлуатації, а також мати засоби на випадок надзвичайних обставин для своєчасного завершення щоденної обробки платежів.

Безпека та конфіденційність банківської інформації в СЕП гарантується багатоступеневим контролем на всіх стадіях розрахунків та багаторівневою системою захисту від несанкціонованого доступу на всіх етапах проходження електронних платіжних документів через платіжну систему, починаючи від місця їх початкового оформлення (породження) в банку. Платіжні документи захищаються електронним цифровим підписом. Передача платіжних документів і технологічної інформації в СЕП виконується із застосуванням програмно-апаратних засобів захисту інформації. Як резервні використовуються програмні засоби шифрування інформації. Засоби захисту інформації є невід'ємною складовою програмно-технічних комплексів СЕП і не можуть бути відключені.

Передбачено комплекс технологічних та бухгалтерських засобів контролю на всіх етапах проходження платежів. Технологічні засоби контролю вбудовані у програмне забезпечення, їх не можна вилучити, а в разі виникнення нестандартної ситуації або підозри щодо несанкціонованого доступу вони негайно інформують працівників розрахункових палат, що дає можливість оперативно втручатися в цю ситуацію.

На випадок надзвичайних ситуацій існує система резервування і відновлення діяльності СЕП, розроблена і поетапно впроваджена у 19961999 роках. Основними принципами її побудови є:

— багаторівневість дублювання інформації, резервування діяльності платіжної системи;

— безпека і конфіденційність банківської інформації у випадку аварійних і надзвичайних ситуацій;

— надійність та оперативність відновлення діяльності системи, що включає збереження всієї істотної інформації при виникненні аварійних або надзвичайних ситуацій, швидке відновлення життєво важливих функцій платіжної системи, запобігання або принаймні мінімізація збитків для учасників платежів.

Реалізовано три рівні резервування: „гарячий" — відновлення роботи регіональної розрахункової палати на місці, „теплий" — відновлення роботи регіональної розрахункової палати в Центральній розрахунковій палаті, „холодний" — відновлення роботи Центральної розрахункової палати у віддаленому пункті.

Принцип VIII. Система повинна надавати засоби виконання платежів, зручні для користувачів та ефективні для економіки.

СЕП дала змогу, починаючи з 1 січня 1994 року, повністю відмовитися від паперових і телеграфних авізо. З її впровадженням відчутно зросла швидкість та поліпшилась якість виконання платежів, підвищився рівень надійності і конфіденційності банківської інформації.

Система забезпечує потреби банків у виконанні міжбанківських розрахунків із наданням їм не менше 14 годин робочого часу в банківський день. Вона постійно переглядається і розвивається, забезпечуючи надання різноманітних механізмів розрахунків та послуг з метою задоволення потреб учасників і підвищення надійності, безпеки й ефективності. Назвемо кілька найбільших доробків.

Для ефективнішого використання банками коштів своїх підрозділів у СЕП передбачено вісім моделей обслуговування кореспондентських рахунків, які відрізняються ступенем консолідації рахунків та управління головного банку своїми філіями. Учасники СЕП можуть вибрати зручну для них модель обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

У1995-1996 pp. у СЕП були запроваджені засоби виконання платежів не тільки в національній, але й у ряді іноземних валют (нині ці можливості через відсутність попиту не використовуються).

Для надання користувачам додаткової інформації про перебіг виконання міжбанківських розрахунків розроблено спеціалізовану інформаційно-пошукову систему (ІПС).

У 2000 році СЕП було доопрацьовано з метою підключення до неї установ Державного казначейства України та обслуговування єдиного казначейського рахунка.

Із 2001 року міжбанківські розрахунки за державні цінні папери здійснюються за принципом „поставка проти оплати", згідно з яким перереєстрація прав власності на цінні папери відбувається тільки після отримання депозитарієм НБУ повідомлення від СЕП про списання коштів із кореспондентського рахунка покупця.

Нині основним напрямом розвитку електронних міжбанківських розрахунків є запровадження Системи термінових переказів (СТП), що виконує переказ грошових коштів між банками України в режимі он-лайн із негайним їх зарахуванням на рахунок банку-отримувача. Перші платежі через цю підсистему міжбанківських розрахунків пройшли в березні 2001 року. Подальшим завданням є широке залучення до СТП всіх банків України — лише після цього стане можливим запровадження принципово нових механізмів безготівкових розрахунків, орієнтованих виключно на роботу банків у реальному часі.

Принцип IX. Система повинна мати об'єктивні і загальновідомі критерії участі, які забезпечують справедливий і відкритий доступ.

Критерії участі в системі електронних міжбанківських розрахунків визначаються Інструкцією „Про міжбанківські розрахунки в Україні". Учасниками системи можуть бути будь-які кредитно-фінансові установи й організації, які мають кореспондентські рахунки в одному з територіальних управлінь НБУ, задовольняють технічні вимоги роботи в системі і є суб'єктами міжбанківських розрахунків на території України.

Користувачами (прямими учасниками) даної системи є банківські установи України, територіальні управління, установи та навчальні заклади НБУ, а також банківські установи, створені нерезидентами. У 2001 р. Державне казначейство України (центральний апарат і 27 територіальних управлінь) підключилися до СЕП як самостійні учасники. Опосередкованими учасниками системи є банківські установи - філії прямих учасників, які виконують розрахунки в СЕП, користуючись послугами прямих учасників.

Принцип X. Засоби управління системою мають бути ефективними, контрольованими і прозорими.

Права та обов'язки НБУ стосовно управління системою визначені в законах „Про Національний банк України", „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" та в Інструкції „Про міжбанківські розрахунки в Україні".

У своїй діяльності Національний банк завжди керується цими засадами. Всі згадані документи доступні широкому загалу і забезпечують достатній рівень ефективності функціонування системи, як свідчить досвід її експлуатації.

Обов'язки центрального банку щодо застосування базових принципів

Обов'язок А. Центральний банк повинен чітко визначити свої цілі в галузі платіжних систем і поінформувати широку громадськість щодо своєї ролі та основних напрямів політики стосовно системно важливих платіжних систем.

Відповідно до законодавства України НБУ посідає центральне місце в платіжній системі держави. Його завданням є забезпечення її надійності та безперебійного функціонування. Національний банк відповідає за нагляд над платіжними системами. Його діяльність у цій сфері відзначається відкритістю і прозорістю, а роль, цілі та завдання відображені у відповідних законодавчих актах України, проекти яких розроблено за безпосередньої участі НБУ.

Зокрема, у розробленому й ухваленому у 2001 році Законі України „Про платіжні системи і переказ грошей в Україні", а також у законах „Про банки і банківську діяльність", „Про Національний банк України" чітко викладено цілі центрального банку нашої держави стосовно платіжних систем, визначено його роль