Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Особливості менеджменту у банку

Особливості менеджменту у банку

Розглядаючи суть поняття "банківський менеджмент", важливо уточнити деякі положення, що входять до його складу.

Банківський менеджмент як самостійний вид фахової діяльності передбачає, що менеджер незалежний від власності на капітал банку, в якому він працює. Він може володіти акціями банку, а може і не мати їх, працюючи за наймом на посаді менеджера. Робота менеджера — це продуктивна робота, що виникає в умовах комбінування високотехнологіч- ного банківського процесу з високим рівнем спеціалізації працівників і забезпечує зв'язок та єдність усього процесу банківської діяльності на рівні банку в цілому, філії або відділення.

Розрізняють цілі загальні і специфічні. Загальні, або стратегічні цілі відбивають концепцію розвитку банку — загалом, специфічні розробляються в рамках загальних цілей з основних видів банківської діяльності.

Раціональне використання матеріальних і трудових ресурсів передбачає досягнення цілей при мінімумі затрат і максимумі ефективності, яке здійснюється у процесі управління, за умови, що група співробітників спрямовує свої зусилля на досягнення загальних цілей на підставі відповідної мотивації їхньої праці.

Банківський менеджмент має власний економічний механізм. Механізм банківського менеджменту складається з трьох ланок:

¦ внутрішньобанківське управління;

¦ управління операціями;

¦ управління персоналом.

Використання механізму банківського менеджменту спрямоване на вирішення конкретних проблем взаємодії в реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних завдань, що виникають у процесі банківської діяльності. Механізм менеджменту об'єктивно обумовлений здійсненням банківської діяльності в ринкових умовах, коли результати управлінської і господарської діяльності одержують оцінку на ринку в процесі обміну.

Менеджмент покликаний створювати умови для успішного функціонування банку, виходячи з того, що прибуток — це не причина існування банку, а результат його діяльності, який у кінцевому підсумку визначає ринок. Прибуток створює гарантії для подальшого функціонування банку, оскільки лише прибуток і його накопичення у вигляді різноманітних фондів дає змогу обмежувати і переборювати ризики, пов'язані з функціонуванням банку.

Ситуація на ринку постійно змінюється, відбуваються зміни становища конкурентів на ринку, умов і форм фінансування, стану кон'юнктури в галузі або в країні загалом, умов міжнародних економічних відносин. Звідси постійна наявність ризику. Метою банківського менеджменту в таких умовах є постійне подолання ризику не тільки тепер, але і в майбутньому. Для цього необхідна наявність певних резервних коштів і надання менеджерам певного ступеня свободи і самостійності для швидкого реагування й адаптації до умов, що змінюються.

Банк має специфічний характер діяльності, виступає як грошово-кредитна установа, тому його структура відповідає завданням здійснення цієї діяльності. Насамперед, мова може йти про такі вихідні положення його діяльності, які забезпечують передумови для реалізації властивих банку функцій та виконання банківських операцій.

Банки, як правило, організовані за функціональною ознакою. Тобто структура кредитної установи прив'язана до тієї конкретної діяльності, якою вона займається. Позаяк банк є великим кредитним інститутом, до його структури входять кредитні підрозділи. У зв'язку з тим, що банк одночасно проводить розрахунки, у його структурі вирізняються відділи або управління, які організують розрахункові операції. Оскільки банк приймає і видає готівку, в його структурі повинна бути каса. Отже, ті функції та операції, які виконує банк, неминуче зумовлюють особливості побудови його структури, привносять до неї такі підрозділи, які у подібній сукупності не зустрічаються ні у промислового, ні у торговельного підприємства.

До принципів організації банку належить не тільки функціональний принцип. Тут вирізняється також принцип відповідності задекларованій місії, меті. Як відомо, метою банку є одержання прибутку. Це означає, що банк повинен мати структури, що заробляють гроші (шукають покупців банківського продукту, продають його за ціною, вищою від власних витрат). Для управління прибутком створюються відділи, які планують доходи і видатки, складають бюджет загалом по банку та його підрозділах, забезпечують економію витрат.

З-поміж принципів організації банку можна виокремити принцип ієрархії владних повноважень його окремих підрозділів. Існують два ешелони управління: вища ланка та інші підрозділи банку. До вищої ланки належать рада банку, правління банку, ревізійна комісія, різного роду комітети, що об'єднують найкваліфікованішу частину банківського персоналу і вирішують найпринциповіші питання банківської системи.

До другого ешелону в системі підпорядкування підрозділів банку належить решта управлінь (відділів), зайнятих обслуговуванням клієнтів, виконанням інших банківських технологій.

Не менш важливим принципом організаційного процесу в банку є забезпечення спільних та координованих дій. Під "структурою" розуміється не випадковий набір елементів, а їхня взаємодія. Якщо та чи інша установа має статус банку, то вона неминуче повинна мати у своєму складі такі підрозділи, які, з одного боку, ніби зсередини забезпечують виконання належних їм операцій, а з іншого, — забезпечують відповідність його діяльності умовам зовнішнього середовища. Якщо, приміром, банк видає кредити, то це означає, що поряд із кредитними підрозділами як допоміжні мають функціонувати відділи (групи) з обліку, видачі і погашення позичок, юридичні служби, які забезпечують відповідність системи кредитування чинним законодавчим нормам, спеціальні групи співробітників із перевірки кредитоспроможності клієнтів, якості застави і гарантій. Деякі банки з метою реалізації цього принципу створюють спеціальний адміністративний комітет, який забезпечує координацію і взаємодію різних підрозділів банку.

У принципах організації банку вирізняється також принцип раціоналізації управління. Відповідно до цього принципу робота банку має організовуватися таким чином, щоб забезпечити розвиток банку (у напрямку, скажімо, впровадження нових послуг, скорочення витрат, підвищення продуктивності праці, дослідження ринку тощо). Деякі банки створюють спеціальні підрозділи, організовують роботу експертної ради, яка складається з представників різноманітних галузей знань — відомих економістів, юристів, учених. Завданням такої ради є консультування із найважливіших питань розвитку економіки, політики країни і банку, сприяння розробці концепції його розвитку, підготовка від імені банку різноманітних іміджевих заходів, допомога в організації підвищення кваліфікації персоналу тощо.

З позиції організації банку важливого значення набуває забезпечення цілісності і відповідності умовам зовнішнього середовища. Це означає, що в рамках єдиної стратегії розвитку, прийнятої банком, між його підрозділами встановлюється тісна взаємодія, кожний підрозділ удосконалює свою діяльність відповідно до зміни умов зовнішнього середовища.

Конче важливо, аби система організації банку відповідала також принципу забезпечення контролю. Обов'язковим елементом тут є внутрішній і зовнішній аудит. Підрозділи внутрішнього і зовнішнього аудиту покликані контролювати законність операцій, що виконуються, їхню відповідність нормам та інструкціям Національного банку України. Аудиторські перевірки організовуються як у межах головного банку, так і у його філіях (внутрішній аудит). Зовнішній аудит забезпечується спеціальними аудиторськими фірмами, які мають ліцензію на перевірку діяльності кредитних установ.

Внутрішня впорядкованість, погоджені дії внутрішніх підрозділів банку забезпечуються також за допомогою певної регламентації діяльності в банківській установі. З цією метою банки розробляють статути, положення про окремі відділи і служби, технологічні карти операцій, кваліфікаційні характеристики, посадові інструкції. Кожний співробітник банку повинен знати свої посадові обов'язки, мати певні знання і вміння, виконувати правила, відображені в цих та інших нормативних документах.

Нарешті, неабияке значення має забезпечення банку оперативною і достатньою інформацією, новими методами її опрацювання, з тим, аби своєчасно вживати необхідних організаційних та економічних заходів щодо забезпечення стабільності, надійності кредитної установи. Інформаційне забезпечення, будучи системним елементом банківської інфраструктури, в організаційному відношенні реалізується шляхом створення в банку особливих підрозділів, що займаються збиранням і опрацюванням відповідної інформації.

Отже, основні принципи організаційного процесу у банку такі:

• функціональна побудова;

• відповідність меті банку;

• ієрархія владних повноважень та рівнів організації;

• спільні й координовані дії;

• раціоналізація управління;

• цілісність і відповідність умовам зовнішнього середовища;

• забезпечення контролю;

• регламентація діяльності персоналу;

• забезпечення оперативною і достатньою інформацією.

Кінцевою метою формування структури банку є доцільність і раціональність управління всім комплексом банківської діяльності, підвищення якості послуг, що надаються клієнтам банку, продуктивності праці банківських працівників, забезпечення прибутковості банку.

З огляду на чітко визначену мету банківська структура не може бути застиглою, навпаки, вона мусить видозмінюватися, бути динамічною.

По-перше, банку необхідно пристосовувати свою структуру до завтрашнього дня — до того банку, який має бути створений відповідно до стратегії його розвитку. У сформованій структурі визрівають контури тих відділів, управлінь, секторів, які в перспективі будуть створені в інтересах реалізації стратегічних завдань розвитку банківської діяльності. Поступово з груп співробітників можуть створюватися спочатку сектори, потім відділи і (у разі потреби) управління.

По-друге, рухливість структури може бути продиктована зміною поточних завдань. Аналіз банківського ринку виявляє нерентабельність розвитку одних і високу рентабельність інших операцій. Зрозуміло, що це має призвести до скорочення (іноді до повного згортання) діяльності окремих відділів і серйозного розширення інших. У зв'язку з новими напрямами своєї діяльності банк повинен змінювати усталені реальності, ревізувати кадровий потенціал, визначати потреби в нових співробітниках.

Загалом слід зауважити, що на структуру комерційного банку впливає кілька чинників. З-поміж них можна виділити розмір банку і чисельність його персоналу. Великий банк об'єднує значну кількість працівників, що забезпечують діяльність досить великої кількості відділів і управлінь. У малому банку може не бути спеціальних відділів і тим більше управлінь, характерних для великого банку. У малому


Сторінки: 1 2 3