• як правило, аналіз ведеться за роками, хоча це обмеження не є безумовним або обов'язковим; іншими словами, аналіз можна проводити за рівними базовими періодами будь-якої тривалості (місяць, квартал, рік, п'ятиріччя тощо), необхідно лише пам'ятати про узгодження величин елементів грошового потоку, процентної ставки і тривалості цього періоду;

• припускається, що весь обсяг інвестицій здійснюється наприкінці року, який передує попередньому, що генерується проектом припливу грошових коштів, хоча, в принципі, інвестиції можуть здійснюватись протягом наступних років;

• приплив (відплив) грошових коштів має місце наприкінці попереднього року (подібна логіка зрозуміла і виправдана, оскільки саме так розраховується, наприклад, прибуток — зростаючим підсумком на кінець звітного періоду);

• коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки проектів за допомогою методів, що засновані на дисконтованих оцінках, повинен відповідати тривалості періоду, яку покладено в основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться тільки в тому випадку, коли тривалість періоду — рік).

Оцінка грошових потоків. Найважливішим завданням економічного аналізу інвестиційних проектів є розрахунок майбутніх грошових потоків, які виникають при реалізації виробленої продукції.

Тільки грошові потоки, що надходять, здатні забезпечити окупність інвестиційного проекту. Тому саме вони, а не прибуток, стають центральним фактором в аналізі. Інакше кажучи, економічний аналіз інвестиційних рішень повинен базуватись на вивченні доходів та видатків у формі грошових потоків.

Для кожного окремого інвестиційного проекту необхідна інформація про очікувані грошові потоки з врахуванням податкових платежів. Характер такої інформації показаний у прикладі 9.1.

Методи аналізу інвестиційних проектів

Методи, які використовуються при аналізі інвестиційної діяльності підприємств, можна поділити на дві групи1: а) засновані на дисконтованих оцінках, тобто враховують фактор часу; б) засновані на облікових оцінках — не враховують фактор часу.

Перша група методів

Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (Net Present Value — NPV). В основу даного методу покладено завдання основної цільової установки, яка визначається власниками компанії, — підвищення вартості фірми, кількісною оцінкою якої є її ринкова ціна. Метод заснований на порівнянні величини інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, які генеруються протягом планового терміну. Оскільки приплив грошових коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r. Цей коефіцієнт інвестор встановлює самостійно, виходячи з щорічного процента повернення, який він може отримати на інвестований ним капітал.

Література

1. Буренин А.Н. Рынок ценных бумаг и производных финансовых инструментов: Учеб. пособие. — М.: Федеративная Книготорговая Компания, 1998. — 352 с.

2. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 768 с.

3. Ковалёв В.В. Управление финансами: Учеб. пособие. — М.: ФБК — ПРЕСС, 1998. — 160 с.

4. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 512 с.

5. Ковалева А.М., Лапуга М.Г., Скамай И.Г. Финансы фирмы. — М.: ИНФРА-М, 2000. — 416 с.

6. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: «Знання», КОО 2000. — 378 с.

7. Мелкумов Я.С. Организация и финансирование инвестиций: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА—М, 2000. — 248 с.

8. Нікбахт Е, Гроппеллі А.А. Фінанси. — К.: «Основи», 1993. — 382 с.

9. Финансовый бизнес-план: Учеб. пособие / Под ред. д.е.н., проф. В. М. Попова . — М.: Финансы и статистика, 2000. — 480 с.

10. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посібник / А.М. Под- дєрьогін та ін. — К.: КНЕУ, 2001. — 294 с.

11. Фінансовий менеджмент: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. проф. Г.Г. Кірейцева. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 432 с.