Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Поняття і класифікація пасивів комерційного банку

Поняття і класифікація пасивів комерційного банку

Аналіз літературних джерел показує, що на практиці часто змішуються поняття «банківські ресурси», «банківський капітал» і «капітал банку», таблиця 3.1. Причому така підміна понять зустрічається не тільки в поточній практичній діяльності банківських працівників, де вона не спричиняє ніяких наслідків, але часто і в багатьох інших випадках. Розділення цих трьох, у багатьох аспектах схожих, понять є принципово важливим для більш повного розуміння їх суті, з'ясування їх функцій і ролі та, як наслідок, визначення їх впливу на роботу банку.

Таким чином, у теорії банківської справи розрізняють поняття «банківські ресурси», «банківський капітал» і «капітал банку». Поняття «банківські ресурси» тотожне «банківському капіталу» — найбільш загальне, включає всі джерела фінансових ресурсів, створених у процесі внутрішньої та зовнішньої діяльності банку. Іншою традиційною назвою для джерел формування фінансових ресурсів банку є пасиви. В динаміці структуру пасивів усієї банківської системи України наведено в таблиці 3.2.

Як бачимо, за своїм походженням пасиви неоднорідні і складаються з капіталу та зобов'язань банку перед вкладниками та кредиторами.

У нормативних актах залежно від структури, способів формування та оцінки виділяють інші поняття банківського капіталу:

• капітал банку — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань;

• капітал підписний — величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї);

• капітал статутний — сплачений та зареєстрований підписний капітал;

• капітал регулятивний (власні кошти) — складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Основним елементом капіталу банку є фонди, створені відповідно до законодавства, і резерви, утворені за рахунок внутрішніх джерел з метою підтримки діяльності банку. Останні входять до капіталу банку, якщо вони відповідають принципам стабільності їх утворення, субординації стосовно до прав кредиторів, відсутності фіксованих норм їх нарахувань.

Інша складова — зобов'язання, згідно з визначенням НБУ, це «вимоги до активів банківської установи, що становлять її зобов'язання сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому».

Таким чином, зобов'язання — це теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відпливом із банку ресурсів, які втілюють економічні вигоди.

Зобов'язання комерційного банку стосуються коштів клієнтів та інших банків, тимчасово залучених у вигляді кредитів і депозитів за відповідну плату, та іншої кредиторської заборгованості комерційного банку, що утворюються в процесі його діяльності.

У комерційних банках зобов'язання і капітал групуються за економічним змістом та за строками залучення фінансових ресурсів.

За економічним змістом зобов'язання розподіляються на: кредити, отримані від НБУ; кошти інших банків (залишки на коррахунках, кредити та депозити); кошти клієнтів (кошти до запитання і строкові кошти); кошти бюджету, позабюджетних фондів та інші кошти клієнтів, що утримуються з бюджету; боргові цінні папери, емітовані банком; чисті нереалізовані витрати від похідних фінансових інструментів; нараховані витрати до сплати; субординована заборгованість та інші зобов'язання.

Кошти НБУ — це переважно кошти, надані НБУ у вигляді стабілізаційних кредитів. Наявність залишків на коррахунках і на депозитах, як правило, свідчить про довіру до банку з боку інших банків. Зовсім інакше слід підходити до заборгованості за кредитами, отриманими від інших банків.

Значна питома вага цієї заборгованості може свідчити про надмірну залежність банку від міжбанківського ринку кредитів, які здебільшого є дорогими. Звичайно, сам факт наявності такої заборгованості ще не є негативною ознакою, але стала тенденція до її збільшення справді може сигналізувати про потенційні негаразди в банку.

Кошти клієнтів (заборгованість перед юридичними і фізичними особами) — це залишки за депозитними, поточними, картковими рахунками відповідної категорії клієнтів.

Кошти бюджетних установ мають місце у тих банках, які мають право на здійснення касового обслуговування державного бюджету.

За терміном залучення розрізняють такі групи пасивів (рис. 3.1).

У ринковій економіці джерелами поповнення фінансового капіталу комерційного банку є: прибутки, отримані за минулі періоди; кошти, залучені шляхом випуску простих і привілейованих акцій; позики, отримані за рахунок кредитів і випуску облігацій. Отже, джерелами фінансових ресурсів є власні, залучені та позикові кошти, структура яких визначає фінансову незалежність і платоспроможність банку.

Література

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. № 2121 — III // Урядовий кур'єр. — 2001. — №8. — 17 січня.

2. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 14 жовтня 1992 р. № 2680 — XII // Закони України. — 1999. — Т2. — С. 3-17.

3. !нструкція НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» від 28 серпня 2001 року № 368. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 травня 1998 р. за № 323/2763.

4. Правила здійснення депозитних операцій для банківських депозитів. Затверджені постановою Правління НБУ від 30 червня 1998 р. № 250 // Збірник поточного законодавства, нормативних актів, арбітражної та судової практики . — 1998. — № 32. — С. 11-13.

5. Положення НБУ «Про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій репо» // http://www.kmu.gov.ua

6. Алексеєнко М.Д. Економічна природа банківських вкладів // Вісник ЖГП. — 2000. — № 11. — С. 172-177.

7. Аналіз діяльності комерційного банку: Навч. посібник / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця та проф. А.М. Герасимовича. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 384 с.

8. Банківська енциклопедія / За ред. д.е.н., проф. Мороза А.М. — К.: «ЕЛЬТОН», 1993. — 328 с.

9. Банківська справа: Навч. посібник / За ред. проф. P.I. Тиркала. — Тернопіль: Карт-бланш, 2001. — 314 с.

10. Бондаренко В.В. Власні кошти (капітал) банку // Вісник ЖІТІ. — 2002. — № 22. — С. 346-351.

11. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — 255 с.

12. Кочетков В.М., Андрушко Н.Ю. Вдосконалення формування власних коштів комерційного банку для забезпечення його фінансової стійкості // Вісник ЖІТІ. — 2001. — № 15. — С. 295-299.

13. Кочетков В.Н. Анализ банковской деятельности: теоретико-прикладной аспект: Монография. — К.: МАУП, 1999. — 192 с.

14. Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник / За ред. д.е.н., проф. А.М. Мороза та к.е.н., доц. М.Ф. Пуховкіної. — К.: КНЕУ, 1999.

15. Организация и планирование кредита: Учебник // Н.Д. Барковс- кий, Т.К.Артемова, А.Т. Застрожнева и др./ Под ред. Н.Д. Барковского. — М.: Финансы и статистика, 1990. — 272 с.

16. Основы банковского дела / Под. ред. д.э.н. А.Н. Мороза. — К.: «Либра», 1994. — 336 с.

17. Ричаківська В.І., Олексієнко М.Д. Ощадні (депозитні) сертифікати: суть та фінансовий облік // Вісник НБУ. — 1999. — № 5. — С. 28-31.

18. Шлапак О., Пушкарьов В., Карчева ґ. Фінансовий стан, тенденції та проблеми функціонування і розвитку банків у 2002 році // Вісник НБУ. — № 3. — 2003. — С. 2—10.