Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Предмет та методи аналізу діяльності банку

Предмет та методи аналізу діяльності банку

Сутність аналізу діяльності комерційного банку полягає у глибокому вивченні економіки банку як загалом, так і його структурних підрозділів зокрема, і на цій основі виявлення причин відхилень від запланованої схеми розвитку, знаходження резервів підвищення результативності та якості роботи банку.

Існує два погляди на сутність аналізу. Одні вважають його лише інструментом функції управління, інші — однією з самостійних функцій управління комерційним банком. Але незалежно від підходу аналіз є необхідною умовою ефективного управління банком. Причому не можна обмежуватися лише чинниками внутрішнього характеру, оскільки банк — це органічна структура, що досить тісно пов'язана з економічними та політичними процесами, що проходять в країні. Крім того, не можна покладатись на вихідні результати, отримані лише за допомогою проведення аналітичних процедур, оскільки економічні явища не завжди можуть бути розкладені на необхідні складові, та й обов'язково потрібно встановити зв'язки між тими чи іншими процесами, аби більш повно та ґрунтовно визначити причини і наслідки змін у роботі банку.

Зміст аналізу діяльності комерційного банку полягає у комплексному дослідженні всіх сторін діяльності банку та використанні відповідних джерел інформації, обґрунтуванні оптимальності планування, вивченні елементів роботи, визначенні та вимірюванні впливу чинників, причин та резервів, оцінці роботи та співставленні її результатів з витратами на їх досягнення, узагальненні результатів аналізу та розробці необхідних заходів, перевірці їх фактичного втілення.

Звідси предметом аналізу є багатостороння фінансово-господарська діяльність банків, банківських холдингів та їх підрозділів, спрямована на виконання завдань та планів свого розвитку, у невід'ємному зв'язку зі стратегією розвитку економіки країни. Але аналіз діяльності банку звертає головну увагу не на сам процес надання тих чи інших послуг, а на їх результати та вплив на фінансово-економічний стан банку.

Іноді об'єкт аналітичних досліджень ототожнюється з його предметом. У цьому є деяка помилка. Оскільки предмет дослідження лише конкретизується в об'єкті, а не є його замінником. Наприклад, предметом дослідження виступають активи банку, а об'єктом є АКБ "Мрія", "Аваль". Метод аналізу - це спосіб наукового дослідження або підхід до вивчення явища чи процесу. Класично методи обробки інформації поділяють на економіко-логічні (традиційні) та економіко-математичні. Зупинимось на основних методах аналізу діяльності.

Економіко-логічні методи

Загального аналізу

1. Середні величини:

¦ середня арифметична проста - використовується для оцінки однорідної сукупності об'єктів за конкретною ознакою;

¦ середня арифметична зважена — використовується, якщо якесь конкретне значення зустрічається певну кількість разів;

¦ середня геометрична — використовується при визначенні темпу зростання прибутку, доходу, інших показників;

¦ середня хронологічна - застосовується при визначенні середніх рівнів у динамічних рядах;

¦ середня квадратична - показує ступінь розкидання значень в ряду. Цей показник характеризує, як у середньому кожна варіанта відхиляється від середньої.

Якщо розглядати діяльність конкретної банківської установи в комплексі, то основними предметами аналізу виступають:

- заходи щодо формування ресурсної бази банку в розрізі капіталу банку та залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

- структура та якість активів банку (зокрема, стан кредитно-інвестиційного портфеля);

- показники результативності (ефективності) роботи банку;

- показники фінансової стійкості та надійності банку (зокрема його ліквідності та платоспроможності);

- оцінка ступеня виконання планів розвитку та темпи зростання банку;

- аналіз дотримання економічних нормативів;

- оцінка чинників, що впливають на функціонування установи банку;

- аналіз процентної політики банку;

- аналіз організаційної структури банку та рівень менеджменту;

- ризики, що притаманні діяльності банків.

Метою аналізу діяльності банку є надання повної та об'єктивної інформації для управління діяльністю банку, що забезпечувало б оптимальну структуру активно-пасивних операцій та призводило до підвищення ефективності його функціонування. Тому аналіз має виконувати такі функції аналізу:

— вивчення характеру впливу економічних законів на діяльність банку, встановлення закономірностей та тенденцій розвитку економічних явищ у процесі здійснення діяльності банку;

— контроль за виконанням планів та управлінських рішень при здійсненні операцій банку (наприклад, у частині виконання вимог НБУ);

— знаходження резервів підвищення ефективності функціонування банку;

— оцінка результатів діяльності банку і виконання планів, а також оцінка досягнутого рівня розвитку та використання наявних можливостей;

— розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі функціонування банку.

Для виконання наведених функцій аналітичне дослідження повинно базуватися на таких принципах здійснення аналізу діяльності банку:

— аналіз має бути частиною державного управління, тобто враховувати фінансово-економічний, політичний, історичний, соціальний стан розвитку країни;

— аналіз повинен мати науковий характер;

— аналіз має бути комплексним, тобто враховувати всі сторони діяльності банку, зокрема психологічні аспекти;

— аналіз повинен мати системний підхід, тобто враховувати всі внутрішні та зовнішні зв'язки процесу, що вивчається;

— аналіз має бути об'єктивним, конкретним та точним, тобто мати достовірну та якісну початкову інформацію, точні розрахунки;

— аналіз повинен бути дієвим, тобто бути своєчасним і враховуватися при прийнятті рішень як по вертикалі, так і по горизонталі;

— аналіз має бути систематичним, що дозволить йому надавати повну, точну та вичерпну інформацію. Цьому може сприяти створення відповідного відділу у структурі банку та встановлення відповідних каналів надходження інформації;

— аналіз повинен бути оперативним. Це можна здійснити лише за умови наявності комплексної автоматизованої системи управління банком;

— аналіз має бути неупередженим. Тобто до його процесу повинні залучатися всі співробітники банку та у разі необхідності відповідні консалтингові групи. Аналіз має керуватися мовою цифр, а не суджень окремих осіб, хоча і цей чинник має бути врахованим. При цьому слід звернути увагу на конфіденційність окремих результатів аналітичних досліджень, в іншому разі, - результативність управлінських рішень може бути зведена нанівець;

- аналіз повинен бути ефективним, тобто надавати той обсяг інформації, що дозволить керівництву банком приймати відповідні управлінські рішення.

Аналіз діяльності комерційного банку можна класифікувати за різними ознаками:

1) за функціями:

¦ ретроспективний;

¦ оперативний (контрольно-оперативний, підсумковий);

¦ перспективний;

2) за характером об'єкта управління:

¦ макроекономічний;

¦ галузевий;

¦ діяльності окремого банку;

¦ внутрішньобанківський;

3) за видами облікової інформації:

¦ фінансовий аналіз;

¦ економічний аналіз;

¦ управлінський аналіз;

4) за змістом:

¦ повний (комплексний);

¦ локальний (діяльність окремого підрозділу);

¦ тематичний (конкретна ситуація), звідси

¦ операційний (конкретна операція);

¦ результативний (результат від проведення операції);

¦ критеріальний (відповідність встановленим критеріям).

5) за суб'єктами (враховуючи, як і хто проводить дослідження, в чиїх інтересах):

¦ зовнішній;

¦ внутрішній;

6) за періодичністю (статичний та динамічний):

¦ щоденний;

¦ щотижневий;

¦ місячний;

¦ квартальний;

¦ річний;

7) за спектром об'єктів, що вивчаються:

¦ суцільний (банківська система, група банків, банк);

¦ вибірковий (банк, відділення банку).

8) залежно від критеріїв оцінки:

¦ експертний;

¦ бухгалтерський (на основі фінансових даних);

¦ трендовий (тенденції змін);

¦ каузальний (залежності та причини);

¦ утилітарний (корисність);

¦ рейтинговий;

¦ порівняльний;

9) за об'єктом:

¦ функціональний;

¦ структурний;

¦ операційно-вартісний;

¦ народногосподарський (макроекономічний);

10) залежно від методичних прийомів:

¦ вертикальний (аналіз структури);

¦ горизонтальний (аналіз динаміки);

¦ порівняльний;

¦ коефіцієнтний;

¦ факторний;

¦ декомпозиційний (аналіз багатофакторних моделей за рівнем деталізації);

¦ кореляційний;

¦ кластерний;

¦ дисперсійний тощо.

Показники аналізу можуть бути:

¦ кількісними — відображають розміри процесів та кількісний вимір змін, що відбуваються;

¦ якісні — відображають суттєві особливості сторін діяльності та їх ефективність; відображають відповідність стандартам, вимогам та рівням використання;

¦ об'ємні— первинне відображення дій;

¦ питомі — вторинні, похідні від об'єму показника (питома вага);

¦ загальні — відображають загальний стан процесів;

¦ факторні — відображають вплив різних факторів на проведення процесів.

Діяльність комерційного банку залежить від багатьох чинників, тому проведення аналізу діяльності пов'язано з їх вивченням, а також причин- но-наслідкових зв'язків.

Фактор - це умова, необхідна для здіснення процесів, а також причина, яка впливає на результат цих процесів. Кожний фактор, що впливає на результат, може складатися з ряду причин, кожна з яких може виступати самостійно.

Фактори, що впливають на діяльність комерційного банку, можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми (соціальні умови, кон'юнктура банківського ринку тощо); вони також можуть бути постійними та тимчасовими; простими або складними; негативними та позитивними; прямими або опосередкованими.

Для якісного проведення досліджень аналітичний відділ банку повинен мати банк статистичних методів та математичних моделей проведення аналізу.

2. Відносні величини

Відносні величини характеризують порівняння абсолютних величин, що є первинною інформацією. Розрізняють відносні величини:

¦ динаміки (визначення темпів зростання, приросту);

¦ структури (розрахунок питомих ваг окремого показника в загальній сукупності);

¦ інтенсивності (коефіцієнти рентабельності, віддачі).

3. Метод співставлення (порівняння)

Цей прийом дозволяє виявити характеристику явища через інші однорідні явища. Він застосовується в будь-яких економічних розрахунках і дозволяє виявити взаємозв'язок економічних процесів, їх розвиток, ступінь ефективності у використанні трудових, фінансових та матеріальних ресурсів. Існує кілька форм співставлення:

¦ з планом (нормативами);

¦ з минулим;

¦ з найкращим (еталоном);

¦ з економічною моделлю розвитку (співставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору найбільш оптимального з них; співставлення результатів діяльності до і після впровадження якого-не- будь нововведення);

¦ з середніми даними.

4. Метод групування (за класифікаційною ознакою)

Дозволяє вивчити ті чи інші економічні явища у взаємозалежності, взаємозв'язку, виявити вплив найбільш суттєвих чинників, визначити ті чи інші закономірності чи тенденції, які притаманні певним процесам.

Можна виділити такі види групувань:

1) типологічні-дозволяють розкласти процеси на окремі однорідні соціально-економічні типи;

2) структурні-використовуються при вивченні складу операцій банку;

3) аналітичні-використовуються для виявлення взаємозв'язку, взаємозалежності, взаємодії між окремими показниками та об'єктами.


Сторінки: 1 2