де n — кількість інтервалів.

Для визначення кількості інтервалів (їх повинно бути 7-10) використовують формулу:

Для визначення інтервалу групування розраховують крок інтервалу:

Крім того, слід визначити обсяг необхідної вибірки, щоб ці дані характеризували загальні тенденції здійснення тієї чи іншої операції.

5. Балансовий метод

Використовується у випадках, коли є функціональна залежність між показниками. Наприклад, рух кредитних коштів:

Залишки +Видані позики = Обсяг погашення + Залишки

на поч. " на кін.

6. Індексний метод

Є основою для кількісної оцінки значення окремого чинника в динаміці, зміни узагальнених показників. Ґрунтуються на відносних показниках, що відбивають відношення рівня даного показника до рівня попереднього або базового. Відрізняють прості та агреговані індекси.

7. Деталізація

Деталізація — це розкладання загальних показників на складові:

¦ за факторами;

¦ за періодами;

¦ за підрозділами.

8. Графічний метод

Графічний метод означає, що результати дослідження слід зображувати геометрично. Найбільш поширеними є графіки динаміки та структури чи порівняння.

Методи факторного аналізу

Дані методи показують кількісний вплив факторів на результативний показник. В їх основі лежить прийом елімінування, тобто визначення впливу одного фактора шляхом абстрагування від дії інших. Але при цьому обов'язковою умовою є описування зв'язків між факторами та результатом за допомогою математичної моделі. Розрізняють такі моделі:

1) Метод диференційного обчислення — приріст функції розкладається як результат множення окремої похідної на прирощену змінну.

2) Метод ланцюгових підстановок

Суть методу - послідовна заміна базисних показників на звітні і співставлення наступних розрахунків із попередніми:

Зміна фактора Уза рахунок фактору Z. 3) Метод різниць

Це різновид ланцюгового методу. Засваний на розрахунку різниць

між звітним та базовим періодами та застосування методу ланцюгових підстановок.

Зміна фактору У за рахунок зміни фактора X;

Метод різниць застосовується при визначенні впливу факторів, за умови, що їх кількість не більше ніж два. Сутність даного методу полягає в тому, що визначаються різниці фактичного показника і планового та множаться на часткові показники, використовуючи метод ланцюгових підстановок:

Зміна фактора Уза рахунок зміни фактора Z.

Економіко-математичні

1. Економіко-статистичні методи

Використовуються в тому випадку, коли зміну показників можна подати як випадковий процес. Найбільш відомими є парна та множинна кореляція.

2. Економетричніметоди

Це методи, засновані на побудові виробничих функцій, матричних або балансових моделях.

3. Методи оптимальних рішень

Використовують елементи математичного програмування, що поділяються на:

— лінійне;

— нелінійне;

— динамічне;

4. Кібернетичні методи

До даних методів відносять методи моделювання (зокрема, імітаційного) та системний аналіз.

Інформаційне забезпечення аналізу діяльності комерційного банку поєднує всі види інформації, незалежно від джерел її отримання. За джерелами формування розрізняють такі види інформації:

¦ правова;

¦ директивна;

¦ нормативно-довідкова;

¦ планова;

¦ фактографічна (емпіричні дані).

Головним завданням аналізу є оцінка діяльності комерційного банку щодо виконання запланованих рішень. Тому перед керівництвом банку стоять питання не тільки раціональної структурної організації аналітичного процесу, а й створення широкого кола джерел інформації, що найбільш повно розкривають багатогранність діяльності банківської установи. Серед інших джерел інформації слід окремо зупинитися на фінансовій інформації, оскільки вона найбільш точно розкриває тенденції розвитку банку.

Аналіз конкретних операцій комерційного банку передбачає складання організаційно-інформаційної моделі його проведення. Модель передбачає вибір раціональної системи економічних показників, які знаходяться у певному взаємозв'язку і найбільш точно відображають вплив окремих чинників на дані операції.

Організаційно-інформаційна модель складається з таких блоків:

1. Мета та завдання аналізу.

2. Характеристика об'єкта та суб'єктів аналізу.

Суб'єктами аналізу виступають аналітичні служби банку, працівники органів управління різних рівнів, відділи бухгалтерської та статистичної звітності, контрагенти, позичальники, відділ внутрішнього аудиту, органи банківського нагляду.

Об'єктами аналізу виступають:

¦ обсяги операцій за певний період;

¦ розміри доходів за той самий період;

¦ розміри втрат за той самий період;

¦ чинники, які впливають на показники;

¦ чинники, які впливають на результат діяльності та її ефективність.

3. Система показників, що використовується в ході аналізу

Це лише ті показники, що використовуються при здійсненні аналізу будь-яких операцій, всі інші наводяться відповідно до досліджуваного процесу.

4. Джерела інформаційного забезпечення

Треба мати необхідні види правової, довідкової, нормативної інформації, інформації бухгалтерського та статистичного обліку, а також поза- облікової інформації.

5. Методи обробки інформації

Найбільш поширеним методом обробки інформації є комп'ютерна обробка, вона має кілька етапів:

¦ формування сутності завдання;

¦ характеристика вхідної та вихідної інформації. Визначення необхідного обсягу вхідної інформації та джерел її формування;

¦ розробка програмного забезпечення та створення програмного файла;

¦ створення нормативно-довідкових, правових файлів;

¦ створення набору електронних таблиць;

¦ вибіркова обробка інформації на певну дату;

¦ отримання повної вихідної інформації.

6. Методичні прийоми аналізу. Методи та прийоми проведення аналізу наведено вище.

7. Методичні прийоми узагальнення та реалізації результатів аналізу:

¦ систематизація інформації;

¦ кількісна оцінка упущених можливостей;

¦ прийняття управлінських рішень та забезпечення контролю за їх виконанням.

Аналітичне дослідження складається з таких етапів:

Попередній етап, на якому проводиться структурування, контроль, калькуляція та формування ілюстраційного матеріалу.

Спершу проводиться систематизація та групування інформації, тобто її обробка. На цьому етапі зібрані в результаті статистичного спостереження відомості щодо кожного елемента сукупності підсумовуються, систематизуються.

Далі проводиться горизонтальний та вертикальний аналіз, під час якого визначається роль окремих видів операцій за місяць у формуванні загальних обсягів за період, що аналізується.

У наступному етапі аналізу проводиться динамічне дослідження. Тенденція - це певний напрям розвитку. Для виявлення основної тенденції використовують рівняння тренду, наприклад:

На другому етапі - аналітичному - проводиться опис отриманих показників.

На третьому етапі - заключному — проводиться експертна оцінка, викладення результатів дослідження та розробка рекомендацій подальшого розвитку.

У деяких літературних джерелах наводяться інші підходи до характеристики етапів проведення аналізу: аналітичний етап формується безпосередніми розрахунками, а на попередньому складається організаційно- інформаційна модель аналізу.

Організація аналітичної роботи в банку повинна підпорядковуватись основній меті - наданні інформації для управління. Існують різні думки щодо суб'єктів проведення аналізу: чи безпосередні виконавці, оскільки вони володіють найточнішою інформацією про дані операції (але є загроза суб'єктивного висвітлення інформації), чи окремий аналітичний відділ, оскільки вони володіють інформацією всіх відділів, тобто мають повну інформацію про фінансово-економічний стан банку. Напевно, слід поєднувати обидва підходи.

Література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 р. № 2121-111 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2001. - Вип.1. - С. 3.

2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 14.04.1998 р. №141 (зі змінами і доповненнями) // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 1998. — Вип. 7. — С.11.

3. Положення про кредитування. Затверджено постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246 (зі змінами і доповненнями) // Положення про кредитування. — К.: Банк "Україна", 1998.

4. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 06.07.2000 р. №279 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. — 2000. - №9. - С. 54.

5. Банківські операції: Підручник / За ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. — 384с.

6. Банковское дело/Под ред. В.И. Колосникова. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 464с.

7. Банковское дело/Под ред. О.И. Лаврушина. — М.: Банки и биржи: Научно-консультационный центр, 1998. — 576с.

8. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка: Учеб. для вузов. — М.: Логос, 1998. — 344с.

9. Болгарін І. Обов'язкові резервні вимоги до банків // Вісник НБУ. — 2000. - №10. — С.10.

10. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. — К.: Т-во "Знання", КОО, - 2000. — 243с.

11. Верхоглядова Н. Оценка и подходы к управлению банковскими рисками // Экономика. Финасы. Право. — 1999. - №10. — С. 8.

12. Вітлінський В. Концепція стратегії кредитного ризику // Банківська справа. — 2000. - №1. — С. 13.

13. Волошин І. Розрахунок резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями за допомогою коефіцієнтного аналізу і повної моделі банку // Вісник НБУ. — 1999. - №9. — С. 61.

14. Вступ до банківської справи / За ред. М.І. Савлука. — К.: Лібра, 1998. — 344с.

15. Гласюк В. Практичні аспекти визначення обсягу кредиту, що надається під заставу // Вісник НБУ. — 2000. - №8. — С. 15.

16. Голуб В. Концептуальні підходи до управління проблемними кредитами в комерційних банках // Вісник НБУ. — 2000. - №2. — С. 56.

17. Гроші та кредит: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивчення дисципліни / За ред. М.І. Мируна. — К.: КНЕУ, 1999. — 76с.