Принципи моделювання зв'язку між активними та пасивними операціями банку. Форми фінансової звітності, що створюються на основі аналізу балансу банку

План

1. Статистичний аналіз якості активів. Розрахунок рейтингу банку

2. Статистичний аналіз процентної маржі та спреду. Комплексне оцінювання банківського ризику та рівня надійності банку

Статті активу та пасиву балансу банку тісно взаємопов'язані. Кож-на стаття активу має джерела фінансування, які відображені в пасиві. Це означає, що обсяги та структура активних операцій банку залежать від структури та кількісно-якісної характеристики пасивів. Власний капітал банку та довгострокові позичкові кошти, як правило, стають джерелом фінансування довгострокових активів. Проте в разі здійснення агресивнішої фінансової політики не виключена мож-ливість формування довгострокових активів за рахунок короткостро-кових кредитів банку.

Існує загальний принцип, відповідно до якого будується взаємоз-в'язок між активними та пасивними операціями банку: залучені кош-ти (пасиви) мають залучатися на більш вигідних умовах для банку як позичальника, ніж надаватись у позичку чи інвестуватися (активи) для клієнта як позичальника.

Залежно від джерел фінансування загальну суму поточних активів прийнято поділяти на дві частини:

• змінну, створену за рахунок короткострокових зобов'язань банку;

• умовну, створену за рахунок власного капіталу та довгостро-кових зобов'язань.

Вивчення й моделювання взаємозв'язків активних та пасивних опе-рацій банку мають велике значення для ефективного управління структурою його капіталу, довгострокового й оперативного управлін-ня зобов'язаннями банку, дебіторською заборгованістю, управління валютними операціями.

Існує кілька принципів, які слід ураховувати, створюючи моделі "ак-тив — пасив".

• Принцип взаємозумовленості. Означає, що існує прямий зв'я-зок між структурою й динамікою статей активу та характеристикою статей пасиву і навпаки.

• Принцип замкненості. Аналізуючи зв'язки між активами та па-сивами, слід ураховувати, що вони характеризуються як замкнена си-стема — підсумок по активу дорівнює підсумку по пасиву, а в межах цих сум можливі й існують структурні відхилення. З огляду на це до-ходять висновку про тенденції й характер змін, що відбулися за пев-ний період.

Під час внутрішнього аналізу докладніше вивчають причини зміни кількісних показників за статтями балансу, а також виявляють резер-ви зростання, прискорення оборотності фінансових коштів, збільшен-ня частки власного капіталу в загальній структурі капіталу банку.

Наведемо приклад факторного аналізу зміни власного оборот-ного капіталу банку та його динаміки.

Нехай баланс банку (скорочений) на 01.01.99 мав такий вигляд.

З метою проведення такого аналізу будуємо таку таблицю.

На основі проведеного статистичного аналізу доходимо виснов-ку, що за рік сума власного оборотного капіталу банку зменшилась у цілому на 211571 тис. грн., на що вплинули основні фактори, на-приклад:

• сума прибутку за рік збільшилась незначно;

• сума загальної вартості основних засобів збільшилася за раху-нок вкладень, що зменшило суму основних оборотних засобів;

• обсяг виданих кредитів збільшився істотно;

• сума коштів, вкладених за рахунок прибутку, збільшилась май-же вдвічі.

Пропонований метод доцільно застосовувати для дослідження взаємозв'язку активних і пасивних операцій банку, оскільки наочно показує, що баланс банку — система взаємозалежних частин, сума яких тяжіє до рівноваги.

Багато фінансових та статистичних звітів банку базується на аналізі його балансу. У звіти, що є обов'язковими згідно з інструкція-ми НБУ, входять статті з балансу й розрахункові показники. Оскільки існують нормативи різних показників і параметрів банківської діяль-ності, то часто у звіти включають статтю нормативу й показник, що враховує відхилення фактичних даних від нормативних.

До фінансових і статистичних звітів належать звіти про платоспро-можність банку, ліквідність та ін.

2.4. Статистичний аналіз якості активів. Розрахунок рейтингу банку

Статистичний аналіз якості активів є підставою для висновку про міцність позицій банку на ринку. Специфічна риса активів полягає в тому, що не можна просто порівнювати й аналізувати цифрову інформацію за статтями активу, оскільки різні статті передбачають різний за природою та розмірами ризик, а отже, реальна вартість того чи іншого активу — це номінальна вартість, скоригована на рівень ри-зику, який несе банк саме за цією операцією або статтею.

У банківській діяльності розрізняють такі види ризику за приро-дою їх виникнення:

• кредитний — можливість неповернення позичальником суми кредиту та несплати процента за користування ним;

• валютний, пов'язаний з можливістю втрат через зміну курсу однієї валюти відносно іншої вже під час здійснення певної операції;

• по операціях із цінними паперами, що пов'язано з можливістю збитків унаслідок коливання ринкової вартості цінних паперів і кон'юн-ктури фондової біржі;

• банківський у сфері розрахунків, що пов'язано з можливістю збитків унаслідок неоднорідності суб'єктів банківської діяльності й неузгодженістю в розрахункових операціях;

• втрачених можливостей, що пов'язано з можливістю настання опосередкованих фінансових збитків у результаті нездійснення пев-ної операції, невчасного її здійснення чи призупинення господарської діяльності.

Активи банку диференціюються залежно від ризику. Кредитний ризик визначається залежно від імовірності невиконання позичаль-ником своїх зобов'язань. Зокрема, згідно з Базельською угодою за рівнем ризику розрізняють такі групи активів:

1) задовільні (стандартні активи), r = 0 (ризик дорівнює нулю);

2) субстандартні, згідно з якими остаточне повернення коштів не гарантоване повністю, r = 0,2;

3) сумнівні, за якими збитки неминучі, але їх обсяги важко вста-новити, r = 0,5;

4) безнадійні, коли кошти, найімовірніше, не будуть повернені, r = 1,0.

За допомогою цього показника розраховують рейтинг банку.

Визначивши рівень ризику кожного активу, розрахуємо обсяги класифікованих активів (з урахуванням ризику):

Цей коефіцієнт зменшується з підвищенням якісних характеристик активів. У цьому разі показник якості капіталу банку можна розраху-вати за формулою

Важливим завданням управління капіталом банку є створення резер-вів для покриття збитків, пов'язаних з передбачуваними та непередба- чуваними невдачами банківських операцій, а також підтримка ліквід-ності та платоспроможності банку в несприятливій економічній ситуації.

3 метою захисту вкладників банки повинні мати достатній капітал для мінімізації ймовірності банкрутства за несприятливих умов. Па-ралельно має бути забезпечена необхідна й достатня прибутковість капіталу, вкладеного акціонерами у статутний фонд банку.

Існує узагальнюючий показник, що характеризує достатність кап-італу банку для забезпечення необхідного рівня прибутковості. Він дорівнює відношенню загального обсягу капіталу банку до показни-ка класифікованих активів, тобто скоригованих з урахуванням прита-манного їм ризику:

Для порівняльного аналізу показників управління активами та їх якісного складу використовують показник середнього рівня ризико- вості активів:

Цей показник можна розрахувати за окремими підрозділами бан-ку (наприклад, регіональними) та по банку в цілому з метою з'ясуван-ня загального середнього рівня ризиковості його активів:

де А.. — обсяг /-го виду активу в у'-му відділенні банку.

Для оцінювання прибутковості активів на вкладений капітал вико-ристовують коефіцієнт віддачі активів, що є, по суті, показником ефек-тивності, оскільки в ньому ефект співвідноситься з обсягом вкладено-го ресурсу — у даному випадку капіталу:

де ЧП — чистий прибуток, що залишається в банку після виплати всіх податків і розрахунку за бюджетними і позабюджетними обов'язко-вими платежами, але до виплати дивідендів.

У межах одного банку доцільно дослідити динаміку цього показ-ника, оскільки висновки цього дослідження можуть допомогти визна-чити, як змінився коефіцієнт віддачі активів по банку в цілому за звітний період порівняно з базисним і за рахунок яких факторів: або збільшення самого коефіцієнта, або структурних змін у межах показ-ників, що його утворюють. Факторний аналіз дає можливість виявити ступінь впливу кожного елемента на загальну тенденцію. Таке дослід-ження виконують за допомогою системи індексів.

Розраховуємо індекс змінного складу:

Цей індекс показує, як змінився коефіцієнт віддачі активів у ціло-му по банку у звітному періоді порівняно з базисним. Індекс фіксованого складу

показує, як змінився коефіцієнт віддачі активів даного банку у звітно-му періоді порівняно з базисним тільки за рахунок зміни рівня віддачі активів.

Індекс структурних зрушень

показує, як змінився коефіцієнт віддачі активів тільки за рахунок структурних змін у межах даного банку.

Індексний аналіз доповнюється відшуканням значень абсолютної зміни показників і побудовою адитивної та мультиплікативної моде-лей. Доцільно також проаналізувати динаміку чистого прибутку бан-ку та факторів, що на неї впливають.

2.5. Статистичний аналіз процентної маржі та спреду. Комплексне оцінювання банківського ризику та рівня надійності банку

Одним з найважливіших блоків аналізу зв'язку між активними та па-сивними операціями є аналіз показників процентної маржі та спреду. У межах цього блоку розраховують три типи показників. 1. Коефіцієнт використання активів

вказує на рівень доходності від операцій, згідно з якими сплачуються і не сплачуються проценти.

2. Процентна маржа — це різниця процентної величини двох по-казників: процентного доходу і процентних витрат. Чиста процентна маржа є одним з показників ефективності діяльності банку. Розрахо-вують її за формулою

3. Показник чистого спреду повною мірою відображає вплив розмірів процентних ставок за кредит і структури кредитного порт-феля банку, а також розмірів і співвідношень взятих банком зобов'я-зань на одержуваний прибуток (за визначенням тлумачного словника валютно-кредитних термінів спред — це різниця між цінами, курса-ми, процентними ставками та ін.):

Із розвитком банку, особливо коли підвищується рівень збитковості кредитних операцій, великого значення набуває питання диверсифі-кації банківської діяльності з метою залучення додаткових доходів, не пов'язаних з отриманням процентної плати за кредит. Такими додат-ковими джерелами доходів можуть бути:

• інвестиції;

• платежі за надання банківських послуг;

• лізингові та інші операції,