Розрахункові операції банків

План

1. Сутність розрахункових відносин і принципи їх організації в народному господарстві

2. Порядок відкриття, ведення та закриття рахунків клієнтів банку

Розрахунки — одне з найбільш масових явищ у господарському житті будь-якого підприємства. Здійснюючи безперебійний процес виробництва, кожне підприємство, з одного боку, безперервно отримує від постачальників сировину, матеріали, паливо, тару, товари, а з іншого — безперервно реалізує готові вироби, що виготовляються, або закуплені товари.

Таким чином, розрахунки між підприємствами, організаціями та установами є однією з необхідних ланок розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл та перерозподіл суспільного продукту, перетворення його з товарної форми на грошову та навпаки, яке пов'язане при цьому із зміною форм власності. Розрахунки здійснюються на економічній базі кругообороту засобів у процесі виробництва та є суспільним визнанням того, що продукція підприємства має попит у споживачів.

Розрахунки становлять собою відносини, що виникають між підприємствами, організаціями та підприємцями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів у відповідності до укладених договорів. Господарські договори укладають безпосередньо

підприємства, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цими договорами, здійснюються, як правило, через банк.

У тих випадках, коли товар надходить на склад покупця до моменту здійснення платежу через банк, на інтервал часу від дати постачання товару до дня його оплати між постачальником та покупцем виникає дебіторська (в іншої сторони кредиторська) заборгованість. Тобто, якщо порівняти рух вантажів і платежів по них, то існує неминучий розрив у часі, який створює матеріальну основу виникнення взаємної заборгованості підприємств у процесі реалізації товарів та послуг — це об'єктивна основа розрахунків (більш точно — платежів).

Розрахунки охоплюють дві сфери грошового обороту: готівкову і безготівкову. Головним чином, готівкові кошти обслуговують рух доходів і витрат населення, приватних громадян, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю, приватних підприємців. Безготівкові розрахунки використовуються між підприємствами, установами, організаціями та дедалі більшою мірою населенням.

Між обігом готівкових і безготівкових коштів існує тісний зв'язок. Так, безготівкові кошти підприємств конвертуються в готівку при видачі заробітної плати працівникам. Останні обмінюють одержану зарплату в підприємствах торгівлі та сфери побуту на товари і послуги. Після цього виручка, одержана в касу підприємств, знову надходить на їх поточні рахунки і далі рухається у безготівковому порядку. Таким чином, обороти готівкових і безготівкових коштів взаємно доповнюють і обумовлюють один одного.

Переважна кількість міжгосподарських розрахунків здійснюється безготівковим шляхом. Використовують два методи безготівкових платежів — це запис по рахунках і залік взаємних боргів, які у підсумку завершуються записами по рахунках.

У здійсненні безготівкових розрахунків активну участь бере банківський кредит, коли для здійснення платежів позикові кошти зараховуються на поточний рахунок позичальника або безпосередньо на рахунки постачальників.

Основна маса розрахунків здійснюється через банки і незначна — через підприємства зв'язку. Це визначає певну специфіку безготівкових розрахунків. Так, внаслідок того, що розрахунки здійснюються через фінансові інститути, суб'єкти основних економічних відносин і суб'єкти, що беруть участь у розрахунках, не збігаються. Також грошові відносини, як допоміжна та складова функція основних економічних відносин, відокремлюються від них через спеціальну нормативну регламентацію — банки здійснюють оперативне управління грошовими коштами клієнтів на підставі правових актів і договорів.

Грошові розрахунки характеризуються одноманітністю, базуються на єдиних засадах. їх організатором і виконавцем виступає банківська система на чолі з Національним банком України.

Основні принципи та правила організації безготівкових розрахунків є такими.

Банки здійснюють розрахунково-касове обслуговування підприємств на підставі комерційних або фінансових угод і вимог відповідних нормативно-правових актів.

У випадках, передбачених чинним законодавством, підприємство може здійснювати платежі в інтересах третіх осіб.

Кошти з рахунків підприємств банки списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або за розпорядженнями стягувачів — у випадках, передбачених законодавством.

Доручення платників та розпорядження стягувачів про списання коштів із рахунків повинні складатися на відповідних бланках розрахункових документів. Щоправда, платник може давати доручення про списання коштів зі свого рахунка у формі розрахункового документа в електронному вигляді, якщо це передбачено договором між ним і банком. Порядок оформлення, приймання, обробки таких розрахункових документів і здійснення розрахункових операцій з їх застосуванням регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ.

Клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладання договорів.

Доручення підприємств про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками до виконання виключно в межах наявних на цих рахунках коштів або, якщо договором між банком та платником передбачено їх приймання та виконання, у разі відсутності (недостатності) коштів на цих рахунках.

Списання коштів із рахунка платника, залежно від конкретного випадку, документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, а в окремих випадках — меморіальним ордером, реєстром чеків або реєстром документів за акредитивом.

Розпорядження стягувачів про примусове списання коштів із рахунків платників приймаються банками незалежно від наявності на них достатнього залишку коштів та виконуються частково в межах наявного залишку коштів, а у невиконаній сумі повертаються стягувачам.

У разі відсутності коштів на рахунку платника банк не здійснює облік заборгованості платника, не сплаченої в строк, та не веде відповідного реєстру, за винятком здійснення банком таких операцій у межах укладених ним цивільно-правових договорів.

Банк, який не може виконати розрахунковий документ на списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений чинним законодавством термін через відсутність коштів на коррахунку, зобов'язаний:

1) взяти розрахунковий документ платника на облік за відповідним позабалансовим рахунком;

2) надіслати письмове повідомлення платнику про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини.

Платник, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до чинного законодавства.

Припинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється уповноваженими державними органами відповідно до законів України та виключно у випадках, передбачених ними. Відновлюються такі операції за рахунками тільки органом, який прийняв рішення про їх зупинення, або за рішенням суду.

У разі надходження до банку рішення суду про стягнення коштів з рахунків клієнтів, за якими уповноваженим державним органом призупинено видаткові операції, воно підлягає негайному виконанню.

Усі учасники розрахунків повинні дотримуватись платіжної дисциплі-ни. Платіжна дисципліна — це своєчасне перерахування у встановлені терміни платежів за поставлену (відвантажену) продукцію, виконані роботи чи надані послуги, а також своєчасна і повна сплата податків до бюджету та відрахувань до позабюджетних фондів.

З даного визначення випливає, що платіжна дисципліна залежить безпосередньо від учасників угод: купівлі-продажу, постачання, комісії тощо. Факторами, що підвищують платіжну дисципліну, є укладання оформленого відповідно до вимог чинного законодавства контракту, вибір оптимальної форми розрахунків, контроль за станом дебіторської (кредиторської) заборгованості. Держава лише опосередковано бере участь у даному процесі. Формами такої участі є нормативні вимоги до оформлення платіжних інструментів, порядку документообігу при здійсненні безготівкових розрахунків і контроль за розрахунками готівкою.

Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки одержувачів банки здійснюють у термін, встановлений чинним законодавством. За несвоєчасне списання (зарахування) коштів з рахунків (на рахунки) підприємств банки несуть відповідальність згідно з чинним законодавством та укладеними договорами.

За необґрунтованість примусового списання (стягнення) коштів, не- достовірність даних, зазначених у розрахункових документах, стягувач несе відповідальність згідно з чинним законодавством та відшкодовує збитки, завдані внаслідок безпідставного примусового списання (стягнення) коштів, у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Платники самостійно нараховують пеню на несвоєчасно сплачені ними суми податкового боргу, оформляючи та подаючи до банку окреме платіжне доручення про сплату пені. Відповідальність за правильність визначення суми пені, повноту і своєчасність її сплати несе платник.

У платіжному документі про сплату пені в реквізиті «Призначення платежу» зазначається: «Пеня за прострочення... (вид платежу)», а також номер, дата і сума розрахункового документа про сплату податкового боргу, за прострочення якого нарахована пеня. Крім того, у цьому реквізиті платіжного доручення платник може наводити розрахунок суми пені з посиланням на закон, згідно з яким встановлено її розмір.

Законодавством і договорами можуть бути передбачені додаткові санкції за окремі порушення під час виконання грошових зобов'язань або здійснення примусового списання коштів.

Банк не несе відповідальності за достовірність змісту розрахункового документа, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, зборів та обов'язкових платежів, за винятком випадків, передбачених нормативно-правовими актами НБУ.

Всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між учасниками розрахунків, а також спірні питання між банками та їх клієнтами вирішуються ними відповідно до чинного законодавства. Претензії за розрахунками, що виникають між клієнтами, розглядаються сторонами без участі обслуговуючих банків.

Безготівкові розрахунки здійснюються тільки на підставі письмових (електронних) документів, які характеризуються суворою стандартизацією, кодифікацією та уніфікацією.

Розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу1, він виконує в день їх надходження, а ті, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Якщо платіжні вимоги надійшли до