Залежно від методів розрахунку ризики поділяються на одиничні та комплексні.

¦ Одиничні ризики розраховують з метою встановлення шкали ризиків, на якій вони розміщені в порядку спадання. Елементи шкали банківських ризиків — це коефіцієнти, розраховані із застосуванням теорії ймовірностей для певних банківських операцій.

¦ Комплексні ризики розраховують за сукупністю банківських операцій з урахуванням нормативів банківської діяльності. Вони є синтезованим показником загального рівня ризику за групами банків-ських операцій і по банку в цілому.

У класифікації ризиків за ступенем різняться високий, середній, помірний і низький ризики. Ризик розраховується як імовірність збитків за певними банківськими операціями з урахуванням обсягів втрат, виміряних у грошових одиницях, і виражається у процентах або коефіцієнтах.

За керованістю ризики поділяються на керовані, обмежено ке-ровані й некеровані. До керованих, як правило, належать внутрішні ризики банку, оскільки управління ними і ступінь ефективності їх зменшення повністю залежать від внутрішньобанківської політики уп-равління ризиками. До обмежено керованих і некерованих, як пра-вило, належать зовнішні ризики банку — загальноекономічні, політичні, демографічні та ін. Проте до некерованих їх можна віднести лише щодо короткострокового періоду, оскільки в довгостроковому періо-ді банк пристосовується до функціонування в нових умовах — збільшує чи зменшує обсяги діяльності, розширює чи звужує асорти-мент банківських послуг, змінює умови надання кредитів та ін.

У світовій практиці існує багато методів запобігання банківським ризикам. До них належать різні види страхування, гарантій, поруч- ництв. Одна й та сама банківська операція може мати різний ступінь ризику в разі застосування різних методів, що регулюють ризики. У разі статистичного вивчення ризиків необхідно розрахувати активи чи па-сиви, класифіковані коригуванням не тільки на стандартний коефіцієнт ризику по таких операціях, а й на коефіцієнт зниження такого ризику, розрахований одним із методів.

Тривалість ризику в часі є важливим показником для розрахун-ку будь-якої банківської операції. Існує три види ризиків, що різнять-ся за принципом тривалості в часі: поточний, минулий і майбутній.

¦ До поточних належать ризики по операціях, що тривають: розрахункових, валютних, видачі гарантій і поручництв, акцептів, певних видів акредитивних операцій.

¦ До майбутніх належать ризики по кредитних операціях, коли термін повернення чи сплати коштів за користування кредитами ще не настав, а також з інших видів зобов'язань, термін погашення яких ще не настав.

¦ Коли настає термін погашення за такими операціями, ризик пе-реводиться в категорію минулих, які стають або реальними, коли зо-бов'язання не виконане, виконане неповністю чи невчасно, або умов-ними, коли зобов'язання виконане повністю.

Ще одна характерна особливість банківських ризиків полягає в тому, що ризики по балансових операціях часто тісно пов'язані з ризи-ками по позабалансових операціях. Як приклад можна навести креди-тування під заставу, де активна операція — надання кредиту — приво-дить одночасно до зміни на позабалансовому рахунку, де відбивається сума застави. Особливість вивчення такого ризику полягає в тому, що ризик по балансовій операції треба розраховувати, зважаючи на ризи-ки по забалансових операціях.

За можливістю запобігання ризики поділяються на такі, яким можна запобігти, і такі, яким запобігти неможливо. За можливостя-ми регулювання банківські ризики поділяються на такі, що підда-ються регулюванню, і такі, що не піддаються регулюванню.

Після розрахунку ризиків по окремих банківських операціях та їх коригування на відповідні коефіцієнти розраховують загальний обсяг ризику по банку. Цей показник аналізують у статиці та динаміці. Крім того, виконують індексний аналіз або вивчають вплив різних факторів на динаміку загального обсягу ризику за допомогою інших методів, наприклад методу ланцюгових підстановок.

Система показників статистичного вивчення банківських ризиків

До системи показників статистичного вивчення банківських ри-зиків входять такі групи показників.

1. Абсолютні показники банківських ризиків:

• рівень банківського ризику по окремій банківській операції, розрахований у процентах або у вигляді коефіцієнта;

• рівень ризику по окремій операції з урахуванням факторів, які додатково впливають на його розмір (страхування, застава, гарантія, поручництво та ін.);

• загальний рівень банківського ризику по групі однорідних бан-ківських операцій;

• загальний рівень ризику банку;

• середній рівень ризику банку;

• середній рівень ризику по групі однорідних банківських опе-рацій;

• показник активів, класифікованих за рівнями ризиків, які прита-манні певним видам активів;

• показник пасивів, класифікованих за рівнями ризиків, які їм при-таманні;

• показники рейтингу банку, оскільки розраховуються на основі розрахунку вартості активів з урахуванням рівнів ризику за кожною статтею.

2. До показників динаміки банківських ризиків входить система індексів зміни загального рівня банківських ризиків у цілому, у тому числі за рахунок зміни рівнів ризику по окремих банківських опера-ціях, обсягів окремих операцій (структурних зрушень), регіональних, галузевих та інших пропорцій.

3. Показники ефективності управління банківськими ризиками:

• обсяги, структура та динаміка прибутку залежно від оптимізації ризиків банківської діяльності (обсяг чистого прибутку співвідносить-ся з класифікованими активами);

• динаміка середнього рівня ризику банку з урахуванням фак-торів, що впливають на нього;

• динаміка рейтингу банку та аналіз причин його зміни;

• ефективність та оптимальність пасивів з урахуванням лівосто-ронніх ризиків.

Методологія та методи оцінювання ризиків. Аналіз банківських ризиків

Добираючи набір банківських послуг, які банк надаватиме своїм клієнтам, його керівництво завжди оцінює та враховує ступінь, набір і характеристики ризиків, що супроводжують ці послуги. Для цього не-обхідно зробити такі кроки:

1) визначити, які саме ризики супроводжуватимуть ті чи інші банківські операції, їх набір і співвідношення;

2) кількісно визначити розмір ризику по кожній операції;

3) розрахувати розмір кожного ризику з урахуванням різних ва-ріантів запобігання ризикам;

4) проаналізувати структуру та динаміку банківських ризиків;

5) визначити рівень середнього ризику;

6) порівняти наведені показники з регіональними відділеннями бан-ку та з іншими банками; при цьому необхідно порівнювати банківські ризики за аналогічними операціями, однакового профілю діяльності та приблизно однакові за обсягами діяльності, тобто дотримувати умови порівнюваності показників.

З точки зору числового значення банківський ризик — це мате-матично розрахована ймовірність збитків, що базується на статистич-них даних по цих операціях. Для розрахунку банківського ризику не-обхідно знати, по-перше, усі можливі варіанти кінцевого результату окремої банківської операції, по-друге — імовірність отримання кож-ного окремого результату. Отже, розрахунок банківського ризику — це визначення ймовірності настання певної події серед усіх можли-вих виходячи з найбільшого значення математичного очікування. Останнє розраховується як добуток абсолютної величини події та ймовірності її настання.

Оскільки на розмір банківського ризику з окремої операції впли-ває дуже багато факторів, то, розраховуючи його, потрібно виявити для кожного фактору розмір можливих втрат і їх імовірність, а сам ризик розглядати як функцію від множини значень за окремими факторами. Але такий розрахунок, очевидно, був би надто складним, оскільки вра-хувати всі можливі розміри втрат і їх імовірності просто неможливо. Тому на практиці прийнято розраховувати показник банківського ри-зику за одним або кількома факторами, що найсуттєвіше відбивають характер і зміст даної банківської операції. На основі такого розра-хунку й роблять висновок про допустимість чи недопустимість такого ризику для банку.

Якщо рівень ризику не задовольняє банк, то розраховують додат-кові показники з урахуванням можливого впливу регуляторів банків-ських ризиків. Це дає інформацію про можливість їх оптимізації.

Розраховані коефіцієнти ризику застосовують також для прове-дення індексного аналізу з метою виявлення динаміки певних показ-ників банківської діяльності в цілому, визначення впливу зміни рівнів самих банківських ризиків, а також обсягів банківських операцій.

Розподіл банківських ризиків можна подати у графічному вигляді (рис. 3). Це дає можливість наочно побачити розташування безризи- кових зон і операцій, що до них належать, а також зон з мінімаль-ним, допустимим, критичним і максимальним ризиками.

Межі ризиків різного ступеня визначаються коефіцієнтами ризику. Коефіцієнт ризику (К) визначається як відношення максималь-них збитків, можливих по даній операції, до обсягу власних коштів банку:

Якщо коефіцієнт ризику дорівнює нулю, то даний вид операцій належить до так званої безризикової зони; якщо менший від 0,1 — до зони мінімального ризику; якщо дорівнює 0,3 — до зони допусти-мого ризику; якщо дорівнює 0,6 — до зони критичного ризику; якщо перевищує 0,9 — до зони максимального ризику. Якщо коефіцієнт ризику дорівнює одиниці або перевищує її, то існує реальна й висо- коймовірна можливість банкрутства банку.

Як правило, коефіцієнт ризику з окремої операції не перевищує 0,3, оскільки державою регулюється максимальний обсяг окремої операції банку відносно розмірів власних коштів. Крім того, в акціо-нерних банках контроль за великими операціями, які перевищують 20—25% їх статутного фонду, здійснює рада акціонерів банку.

Як відомо, коефіцієнт ризику можна розрахувати з урахуванням двох факторів:

• частоти збитків за даним видом операцій. її розрахунок дає до-сить точне значення коефіцієнта, проте недолік полягає в тому, що для математичного визначення коефіцієнта ризику необхідно мати достат-ній обсяг інформації з даного виду операцій: щодо різних банків, різ-них періодів часу, тобто вибірка, на основі якої виконують розрахунок, повинна бути репрезентативною. Цьому перешкоджають два момен-ти: по-перше, збирання таких даних — дуже трудомістка й дорога процедура, а по-друге — фінансові результати з більшості операцій, як правило, є комерційною таємницею банку;

• суб'єктивного очікування результату