На практиці варто застосовувати обидва ці фактори одночасно як доповнюючі. Це дасть можливість ураховувати як об'єктивний, так і суб'єктивний моменти даної проблеми.

Визначення рівня ризику за другим методом базується на розра-хунку стандартного квадратичного відхилення від очікуваних отри-маних доходів від певної операції. Якщо розрахунок виконують за кількома однорідними операціями водночас, визначають відхилення від середнього значення очікуваних доходів.

Застосовуючи цей метод, необхідно зробити припущення, що очі-куваний доход має нормальний розподіл.

Стандартне квадратичне відхилення розраховують за формулою

де Др — реально отриманий доход від операції (або оцінка його розміру);

Д — очікуваний доход від операції; Р. — імовірність отримання доходу.

Стандартне квадратичне відхилення доцільно розраховувати по-рівнянням двох альтернативних варіантів з метою вибору менш ризико- вого. Проте такий розрахунок можна виконувати лише тоді, коли дві досліджувані банківські операції не тільки однакові за суттю, а й мають однакову базу для порівняння — однаковий очікуваний доход. Приваб-ливішою є та операція, стандартне квадратичне відхилення якої менше.

Якщо база для порівняння різна (різняться очікувані доходи), слід застосовувати відносний показник — коефіцієнт варіації, який розра-ховується як відношення стандартного квадратичного відхилення очікуваних доходів від очікуваного до значення очікуваного доходу:

Ризиковість операцій за коефіцієнтом варіації визначається так: що менший коефіцієнт варіації, то менш ризиковою при необхідному рівні доходності є дана операція.

Як зазначалося, існує ряд методів як регулювання банківських ри-зиків з метою їх зменшення за окремими операціями, так і оптимізації в межах банку.

З метою вивчення динаміки банківських ризиків, урахування фак-торів їх зміни і застосування регулюючих інструментів використову-ють індексний метод. Аналізу підлягають значення активів (А), класи-фікованих за рівнем ризику (r) і впливом регулятора (R).

Індекс класифікованих активів змінного складу визначається за формулою

Він показує зміну класифікованих активів у звітному періоді по-рівняно з базисним під впливом зміни як обсягу окремого виду акти-ву, так і рівнів ризику за цими операціями і впливу регуляторів. Індекс фіксованого складу розраховується за формулою

Він показує зміну класифікованих активів у звітному періоді по-рівняно з базисним лише за рахунок зміни обсягів за кожною стат-тею активу.

а другий — зміну класифікованих активів у звітному періоді порівня-но з базисним лише за рахунок зміни рівня впливу регулятора:

Визначаються також індекси структурних зрушень. Перший пока-зує зміну класифікованих активів лише за рахунок зміни рівнів ризи-ку по кожній окремій операції у звітному періоді порівняно з базис-ним:

Проаналізувавши ці чотири індекси, можна дійти висновку про ефективність управління ризиками в банку протягом звітного періо-ду та про його вплив на стан активів, у тому числі активних операцій.

Крім того, доцільно розраховувати абсолютну зміну щодо кожно-го показника, виражену у грошових одиницях. Ці показники можна використовувати для порівняння з абсолютним значенням активів.

Між наведеними чотирма індексами існує мультиплікативний зв'я-зок, а між значеннями абсолютної зміни — адитивний.

Аналогічний індексний аналіз можна застосувати і до вивчення динаміки пасивів банку та факторів, що на них впливають.

Крім загального аналізу банківських ризиків обов'язкове також дослідження ризиків з окремих банківських операцій, оскільки їх ха-рактер і сутність істотно різняться за операціями, а отже, різняться й характер та сутність ризиків, що їх супроводжують.

Ризики щодо кредитних операцій розглянемо далі (див. розд. 4).

3.5. Ризики незбалансованості ліквідності балансу банку та ризики неплатоспроможності

Ризики незбалансованості ліквідності балансу комерційного бан-ку та ризики неплатоспроможності пов'язані з недостатністю рівня ліквідності та платоспроможності балансу банку, що виникають через певні диспропорції банківської діяльності або неправильне управлін-ня активами та пасивами банку. Індикатором наявності таких ризиків у банку може бути відмінність показників ліквідності та платоспро-можності, розрахованих на основі емпіричних даних по кожному ок-ремому банку, від стандартних вимог (нормативів) НБУ щодо цих по-казників.

Для визначення розміру таких ризиків необхідно створити систе-му контролю за розміщенням кредитних ресурсів (включаючи конт-роль за термінами їх погашення, ступенем ризику, формами забезпе-чення, рівнем прибутковості та ін.). Для цього формують систему статистичних даних, джерелами інформації для яких є кредитні дого-вори, оперативні дані, дані статистично-економічного аналізу діяль-ності банку, дані балансу банку (щоденне зведення про залишки кре-дитів на рахунках), дані про оборотність кредитів та ін.

Елементи кредитного портфеля банку можна класифікувати з ура-хуванням таких факторів, як рівень кредитоспроможності клієнта, фор-ма забезпечення кредиту, можливості страхування кредиту та ін. Роз-різняють чотири групи кредитів:

1) високонадійні та якісні;

2) надійні, достатньої якості;

3) малонадійні, недостатньої якості;

4) ненадійні, з підвищеним ризиком.

На основі статистичного аналізу даних з кредитування можна щоден-но розраховувати показники платоспроможності та ліквідності й аналі-зувати перспективи розвитку банку з урахуванням вимог платоспромож-ності та ліквідності. Такий підхід дає можливість вирішувати питання, пов'язані з політикою банку щодо розміщення та залучення ресурсів.

Знизити ризики незбалансованості ліквідності балансу та непла-тоспроможності банку можна завдяки здійсненню такої фінансової політики, котра враховувала б результати проведених статистичних та маркетингових досліджень, досліджень ринку та прогнозу.

Якщо незбалансованість досягла таких меж, що банк опинився на межі ліквідності та платоспроможності (що може статися з багатьох причин, у тому числі через неточності та неякість економіко-статистич- ного аналізу), банк повинен застосовувати спеціальні заходи.

З метою запобігання таким ситуаціям необхідно постійно контро-лювати рівень ризику й керувати ризиком незбалансованості як од-ним з найважливіших видів ризиків банківської діяльності.

Література

1. Закон України "Про державну статистику". — К., 1992.

2. Закон України "Про банки та банківську діяльність (зі змінами та до-повненнями)" // Банки і бізнес. — 1991. — №3.

3. Банковское дело: Справоч. пособие / Под ред. Ю. Бабичевой. — М.: Эко-номика, 1993.

4. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? — М.: Финансы и статистика, 1994.

5. Банковское дело: Учебник / Под ред. проф. В. И. Колесникова, Л. П. Кро- ливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995.

6. Банківська статистика / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, Ю. О. Веретельникова. — К.: КДТЕУ, 1998.

7. Банківська статистика: Опорний конспект лекцій / Уклад. А. В. Голо-вач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач. — К.: МАУП, 1999.

8. Головач А. В., Головач Н. А. Банківська статистика. — К.: Ін-т банкірів банку "Україна", 1997.

9. Заруба О. Д. Банківський менеджмент і аудит. — К.: Лібра, 1996.

10. Захожай В. Б. Банківська статистика: завдання для самостійної робо-ти, ситуації для практичних та індивідуальних занять. — К.: КДТЕУ, 1996.