Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





Статистичне вивчення ліквідності балансу банку

Статистичне вивчення ліквідності балансу банку

План

1. Поняття ліквідності балансу банку та завдання її статистичного аналізу

2. Система нормативів ліквідності банку

3. Система показників ліквідності балансу банку

4. Економіко-статистичне оцінювання та аналіз ліквідності балансу банку

5. Система управління ліквідністю банку

Поняття ліквідності балансу банку та завдання її статистичного аналізу

Як перед кожним підприємством, що функціонує в економічній системі, перед банком стоїть ряд стратегічних і тактичних завдань, які необхідно вирішувати для ефективного функціонування банківської установи й уникнення банкрутства. В узагальненому вигляді ці зав-дання зводяться до чотирьох найважливіших:

1) досягнення рівня доходності (прибутковості), який би дав бан-ку можливість не лише покривати витрати, пов'язані з його діяльні-стю, а й забезпечувати виконання зобов'язань перед клієнтами, вклад-никами, кредиторами, засновниками й акціонерами, здійснювати політику розширення діяльності та забезпечити формування страхо-вих резервів коштів;

2) досягнення рівня платоспроможності, за якого банк був би спроможний відповідати за своїми зобов'язаннями в повному обсязі та в установлений термін;

3) досягнення необхідного рівня ліквідності для можливості своє-часного виконання своїх зобов'язань за пасивними операціями;

4) формування зваженої й обґрунтованої політики в конкретному економічному середовищі та конкретній економічній ситуації.

Ліквідність у широкому розумінні означає здатність банку швид-ко й порівняно беззбитково задовольнити готівковими коштами ви-моги за своїми фінансовими зобов'язаннями, які можуть бути як пе-редбачуваними (запланованими), так і непередбачуваними. У вузькому розумінні — це достатність активів, що легко реалізуються.

Таким чином, ліквідність є одним з найважливіших показників на-дійності й життєздатності банківської установи. За її відсутності банк не може бути платоспроможним. Втрата банком необхідного рівня ліквідності в разі несвоєчасного реагування на цю ситуацію призво-дить, як правило, до втрати платоспроможності через досить короткий проміжок часу і врешті-решт до банкрутства. Тому для забезпечення надійності банку в цілому ліквідність — поняття первинне, а плато-спроможність — вторинне, хоча й не менш важливе.

Потреби банку в готівці виникають у зв'язку зі зняттям коштів з депозитів, тобто настанням платежів за пасивами, наданням позичок (нових позичок та наданням коштів за невиплаченими кредитними зо-бов'язаннями). Потреби в готівкових ресурсах задовольняються зав-дяки залученим і позиченим коштам, погашенню позичок, платежам з інвестованого банком капіталу, продажу активів.

Ризик ліквідності виникає через раптове скорочення обсягу готів-ки та зумовлене цим залучення додаткових коштів за більш високою ціною, що зумовлює скорочення прибутковості. Погіршення ліквідності характеризується негативними змінами чистого доходу й ринкової вартості акціонерного капіталу банку. Зростають труднощі у виконанні зобов'язань з кредитування, знижується процентна мар-жа. Одержавши таку інформацію, депозитори активізують вилучення коштів, що примушує банк продавати свої активи за несприятливими цінами.

Відхилення показника ліквідності може відбуватися під впливом двох факторів — внутрішнього та зовнішнього. У першому випадку може скластися ситуація, за якої в касі банку залишиться критично недостатня для виконання зобов'язань маса готівки, і в певний момент доведеться приймати рішення про додаткове залучення коштів на менш вигідних умовах або про реалізацію частини власних коштів за нижчими цінами внаслідок дії фактора часу. Інформація про це може викликати резонансний ефект — масовий відплив залучених коштів, а в разі перетворення цього процесу в некерований підвищується вірогідність банкрутства.

Мета банку полягає в розробці зваженої політики, у тому числі плануванні достатнього рівня ліквідності з урахуванням можливих коливань і відхилень, що можуть бути викликані як загальною не-стабільністю економічної ситуації, так і одиничними факторами.

На практиці ліквідність банку визначається шляхом розрахунку ліквідності його балансу. Останній вважається ліквідним, якщо кош-ти активу у разі швидкої реалізації дають змогу повністю виконати зобов'язання за пасивом. Очевидно, що на показник ліквідності впли-ває насамперед співвідношення статей активу та пасиву, тобто структура балансу. Крім того, варто зазначити, що показники ліквідності та прибутковості перебувають в оберненому зв'язку — що вища ліквідність певної статті активу балансу, то нижча її прибут-ковість. Це означає, що банку постійно доводиться обирати між здійсненням більш прибуткових активних операцій і відмовою від них та переходом на менш прибуткові у зв'язку з необхідністю забезпе-чити достатній рівень ліквідності.

Балансування між бажаним рівнем прибутковості та необхідним рівнем платоспроможності й ліквідності — невід'ємна умова ефектив-ного функціонування банку й досягнення ним перспективних цілей.

Управління ризиком ліквідності передбачає оцінку потенційних відпливів депозитів. В основу моніторингу ліквідності за допомогою статистичних методів покладено вивчення руху готівки з метою вияв-лення необхідного її розміру в майбутньому. Для цього використо-вують ряд коефіцієнтів та нормативів.

Статистичний аналіз ліквідності банку має специфічні завдання:

• аналіз структури активів і пасивів балансу з урахуванням фак-тора часу та обсягів за кожною статтею;

• аналіз ліквідності балансу за допомогою системи показників з метою надання інформації для прийняття управлінських рішень;

• розробка норм ліквідності та аналіз їх виконання;

• аналіз впливу окремих факторів на динаміку ліквідності балансу;

• визначення закономірностей і тенденцій та виявлення на їх ос-нові резервів підвищення ліквідності.

Система нормативів ліквідності банку

Національний банк України для всіх комерційних банків встановив такі обов'язкові до виконання нормативи ліквідності.

Нормативне значення цього показника має бути не меншим від 20%.

Норматив миттєвої ліквідності (Н6). Розраховують його як спів-відношення суми коштів на кореспондентському рахунку (ККр) і в касі (Кк) до суми розрахункових (Рп) і поточних зобов'язань (Пр):

Його нормативне значення має бути не меншим від 100%, тобто загальні активи не можуть бути меншими, ніж загальні зобов'язання банку.

Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку (Н8). Цей показник характеризує питому вагу високоліквідних активів (ВА) відносно робочих активів (РА):

Його нормативне значення має бути не меншим від 20%.

Система показників ліквідності балансу банку

Система статистичних показників ліквідності балансу містить аб-солютні та відносні показники.

Абсолютні показники поділяються на активи та пасиви.

• До активів належать:

— каса;

— кореспондентський рахунок в НБУ;

— кошти, не сплачені дебіторами банку;

— кредити, видані банком;

— кошти, вкладені в спільну та іншу діяльність;

— цінні папери та акції;

— основні засоби;

— валютні кошти (за видами валют);

— інвестиції за рахунок прибутку;

— інші кошти.

• До пасивів належать:

— статутний фонд;

— резервний фонд;

Норматив загальної ліквідності (Н7). Розраховують цей показ-ник як відношення загальних активів (А) до загальних зобов'язань банку (З):

— інші фонди;

— кореспондентські рахунки інших банків;

— поточні рахунки клієнту в національній та іноземній валюті;

— розрахункові та інші рахунки клієнтів;

— депозитні рахунки клієнтів;

— внески громадян;

— кредити, отримані в інших банках;

— інші кредити;

— прибуток;

— інші пасиви.

Активи розрізняють за термінами та ступенем ліквідності.

Високоліквідні активи (Ал1) не приносять прибутку і мають ну-льовий рівень ризику, але разом з тим вони найбільш ліквідні, тому що можуть бути негайно використані для виплати довгострокових зобо-в'язань банку. До цієї групи належать:

— касова готівка банку;

— залишки на рахунках у НБУ, що знаходяться там у вигляді обо-в'язкових резервів;

— платіжні документи в процесі інкасування.

Досить високоліквідні активи (Ал2) приносять незначний прибу-ток і мають незначний рівень ризику; вони достатньо високоліквідні, оскільки можуть бути досить швидко та з мінімальними втратами пе-ретворені в готівку й використані для виплати зобов'язань банку. До цієї групи належать:

— короткострокові міжбанківські кредити;

— комерційні цінні папери;

— короткострокові цінні папери, видані урядовими установами, надійними фінансовими групами та компаніями;

— одноденні позички одного банку іншому, забезпечені високо- ліквідними цінними паперами, та ін.

Активи з середнім рівнем ліквідності (Ал3) приносять основну масу прибутку та мають найвищий рівень ризику й середній рівень ліквідності. До цієї групи належать усі види кредитів, які банк надає юридичним особам.

Ліквідні активи (Ал4) приносять достатній обсяг прибутку та ма-ючи диверсифікований характер знижують середній рівень ризику ак-тивних операцій. До цієї групи належать операції, пов'язані з цінними паперами та інвестиційним портфелем:

— державні цінні папери;

— облігації обласних і місцевих органів влади;

— платіжні документи в процесі інкасування;

— цінні папери юридичних осіб, акції, облігації, векселі.

Низьколіквідні активи (Ал5) мають найменший рівень ліквідності,

середній рівень ризику й низький рівень доходності. До цієї групи на-лежать:

— приміщення, споруди;

— обладнання;

— нематеріальні активи.

Пасиви за термінами погашення зобов'язань поділяють на такі:

¦ найбільш термінові зобов язання (П1) — це банківські зобо-в'язання, термін сплати за якими вже настав або пройшов. До цієї гру-пи належать:

— кредиторська заборгованість, термін розрахунків за якою вже настав;

— прострочені позички;

¦ термінові пасиви (П2) — це банківські пасиви з терміном роз-рахунку до одного місяця;

¦ пасиви з терміном погашення до 3 місяців (П3);

¦ пасиви з терміном погашення до одного року (П4);

¦ пасиви з терміном погашення від одного до 3 років (П5);

¦ довгострокові пасиви — з терміном погашення понад 3 роки (П6);

¦ власні пасиви (П7); до них належать фонди:

— статутний;

— резервний;

— інші.

Відносні показники:

¦ частка окремих банків або їх філій у загальному обсязі борго-вих зобов'язань

¦ частка окремих банків або їх філій у загальному обсязі ліквідних активів

¦ коефіцієнти ліквідності; загальний принцип їх побудови — по-рівняння статей активу балансу банку з відповідними статтями пасиву (як правило, відповідність встановлюється за ознакою терміновості), а також з установленими нормативними значеннями.

Економіко-статистичне оцінювання


Сторінки: 1 2